Історія однієї провокації у селі Веселе, або Як змусити цуцика гірчицю їсти

Статтi | 27 квітня, 2024 у 19:27 | 418 | Автор: Андрій Домановський

Колаж ЛИПЦІ Gromada Group

Цікавий епізод з історії села Веселе (нині Липецької громади) описує у своїх спогадах уродженець Липців Іван Піддубний.

Йдеться про завершення суцільної колективізації. Попри те, що Піддубний не наводить назви села повністю, обмежуючись скороченням «В.», із загального контексту зрозуміло, що йдеться саме про Веселе, та й інших сіл з такою першою літерою у назві поблизу Липців не було.

* * *

Село В. особливо довго трималось, не давало накинути на себе колгоспне ярмо.

Воно було у совєтської влади на доброму рахунку (воно колись було панське, пізніше — малоземельне і тому, хоч активно й не боролось за совєтський режим, то й не відкидало його); тим то до нього большевицькі колективізатори до певного часу не застосовували драконівських метод.

Але ж..., але ж прийшов час докінчувати суцільну колективізацію, а воно, «улюблене», залишається в хвості. Тоді «робітничо-селянська» влада на чолі з ҐПУ вживає, широко вживаної большевиками, методи провокації.

До села призначається ветеринарного лікаря; той під час селянських візитів до нього, як лікаря, починає з селянами розмову на болючу тему колективізації; при тому висловлює своє «щире» співчуття з приводу терору, що його застосовує влада по відношенню до селян.

Таким чином в очах довірливих селян цей «лікар» здобуває симпатію в такій мірі, що міг намовити значну групу їх зійтись на спеціяльні, конспіративні «збори» для «задушевної» розмови.

Такі збори зібрались, а тим часом загін «робітничо-селянської» міліції на чолі з гепеушниками оточив їх і всіх учасників (з півсотні людей), включно з лікарем, заарештував.

Минуло кілька літ. Я зустрів одного з учасників тих фатальних «зборів». Він був каліка: у нього на Уралі, куди його було заслано, повідмерзали пальці на ногах.

Про долю інших, заарештованих на «зборах», цей інвалід, після спільної з ними тюрми, нічого не знав. А того «лікаря» люди бачили в Харкові на прогулянці...

Не треба, мабуть, говорити, що використання для провокаторської «роботи» інтелігенції, в очах масової людини підриває авторитет і довір’я до неї, що не відповідає методам культурників, до яких зараховують себе й большевики.

А вже нема чого говорити, що такими методами не виховаєш людини комуністичного суспільства, що є ціллю большевиків...

Методи колективізації один німецький журнал, що якось попався мені в руки, ілюстрував так: стоїть згорблений, худий та обідраний селянин, а йому чорна рука вставляє штепсель у ту відтулину, з якої з людського організму виходять рештки їжі...

Кажуть, якщо кота бити, то він буде солоні огірки їсти... Але навіщо бити, коли можна уникнути биття?

Підсовєтські громадяни розповідають таке:

на одному прийнятті закордонних гостей, ці запитали совєтського представника: «Як ви могли досягти добровільної колективізації селянського господарства?»

Відповідь була така: «То треба вміти: от, наприклад, ви думаєте, що оцей песик, що бігає попід столом, не буде їсти гірчиці. А я, от побачте, докажу, що буде їсти».

І за цим нашмарував песикові гірчицею під хвостом... Після цього песик сам «добровільно» почав їсти гірчицю та ще й швидкими темпами.

Читайте також:

Як «бурсаки» проводили канікули у Липцях на початку ХХ століття

Як розважались «бурсаки» у Липцях на початку ХХ століття

Яких пісень співали українські «бурсаки» у Липцях на початку ХХ століття

Наша липчанська «Наталка Полтавка» вказала мені стежку до українських театрів…

…ми дозволяли собі часом наспівувати й «Ще не вмерла Україна»…

Як ставились селяни Липців до правління гетьмана Павла Скоропадського

Як склалась доля колаборанта-«пушкініста» з Липців після вигнання нацистів

Як у Липцях селяни вчаділи й очманіли, коли їх «добровільно» до колгоспів заганяли

«Під батьківською стріхою»:

Липці у спогадах Івана Піддубного