...український народ жив на становищі затурканих, заляканих «хахлів»...


ЛИПЦІ Gromada Group продовжує публікувати фрагменти спогадів уродженця села Липці Івана Піддубного з книги «Слідами життя» (Вінніпег, 1969 рік). У першому розділі спогадів під назвою «Під батьківською стріхою» йдеться про дитинство Івана Піддубного, яке пройшло у слободі Липці наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.

 

ЛИПЦІ Gromada Group продовжує публікувати фрагменти спогадів уродженця села Липці Івана Піддубного з книги «Слідами життя» (Вінніпег, 1969 рік). У першому розділі спогадів під назвою «Під батьківською стріхою» йдеться про дитинство Івана Піддубного, яке пройшло у слободі Липці наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.  

І раптом, на тлі таких рожевих перспектив мого життя, на нашу родину спадає тяжке горе: улітку 1910 року мій рідненький татусь помирає.

Були жнива. В селі пусто і тихо. Але ось денну тишу, що від неї стає моторошно, порушує церковний дзвін, повільний, жалобний: то дзвонять «по мертвому». Десь там заголосило. До болю стискається серце: може то померла мама у таких діток, як ми...

І ось ми бачимо: серед білого дня, що так незвично в жнива, йде з поля, ледве волочучи ноги, наш татко. І як прийшов, як ліг у клуні на соломі, так і не встав... Тільки два-три дні його організм тяжко змагався з хворобою.

Ще коли татко пізнавав нас, він попрощався з усіма нами, поблагословив святими образками. Удосвіта побудила нас усіх мама і ми... побачили найдорожчу і найріднішу нам людину... в передсмертних корчах...

І тепер ми чули сумний церковний дзвін, що нагадував усім, хто його чув, про наше невимовне горе, нагадував про те, що на світі збільшилась на сім душ кількість сиріт, які втратили свого батенька...

Поховали ми свого татуся. Мама не мала сили ходити — її возили до цвинтаря й назад додому. А наші дитячі оченята без сліз висихали...

На цвинтарі ми були не одні такі знедолені. В ті дні у нашій слободі таким, здається, не було числа... І повітря наповнювалось їхнім риданням, що роздирали душу...

То була холера. То був 1910 рік, один з найганебніших років ісувания Російської імперії...

Чому холера?

Тому, що то — азійська хвороба і тому вона повинна бути, бо не може не бути, в азійсько-московській імперії... Холера любить злидні, безкультур’я, антисанітарію і тому її принаджувала саме Російська імперія, в якій український народ жив на становищі затурканих, заляканих «хахлів», що на багатій своїй землі не вилазив із злиднів, потопав у бруді, горілці і, як наслідок усього цього, в сльозах...

Саме в цей час у столиці імперії улаштовувалось щось таке, що можна б назвати не інакше, як бенкет під час чуми. Про це донька тодішнього прем’єр-міністра Росії Столипіна М. П. Бок у своїх спогадах пише так: «В цей сезон (1905—1911 рр. — І. П.) було кілька гарних бенкетів, найбільш удалий з них був «Tetes pvudrees» у французькому посольстві. Всі дами на цьому балю були в перуках, або напудрені, що надавало залі дуже оригінального й принадного вигляду. Були гарні великі бенкети у графині Мусіної-Пушкіної і княгині Трубецької...».

Попередні частини:

1. …люди вилазили з хат, мов ті кроти зі своїх нор…

2. ...пригадую нашу, вкриту соломою, дерев’яну хату...

3. …нас з найранішого дитинства починали привчати до праці…

4. …роботою, що межувала з розвагою, було пасіння коней…

5. …пригадую оповідання моєї матусі…

6. …лихо не любить ходити одинцем…

7. «Швець ходить без чобіт, а кравець — без штанів»

8. …отак жилось селянам «на нашій не своїй землі»…

9. …імперія систематично й уперто провадила русифікацію…

10. …в побуті селян зберігались залишки своєрідного матріархату…

11. …кулачні «бої» називались у нас «броварями»…

12. Різдвяні свята для нас мали особливий інтерес…

13. …найбільшою втіхою для душі були церковні свята…

14. …недалеко відійшли від предків, старших на ціле тисячоліття...

15. …найфантастичніші і найжахливіші речі можна було почути…

16. …громадські збори перетворювались на безладний базар…

17. …безрадісне життя штовхало селян у бік «горілочки»…

18. …християнству українських селян дуже нашкодила російська цареславна церква…

19. ...селяни жили під страхом учинків своїх ближніх...

20. ...додатковим джерелом прибутку було бакшарство...

21. …старшого з дітей залишали дома на господарстві…

22. …пізно вночі я напівсонний даю матусі справоздання про свій трудовий день…

23. …мене одного разу таки взяли до того Харкова…

24. …росія в тій війні зазнала ганебної поразки…

25. Щикотури й маляря — піднімайтесь на царя!

26. …неосвіченість народу і ненародність освіти…

27. …я не раз перечитував «Кобзаря»…

28. …закінчив четверту групу школи, коли «мені тринадцятий минало»…

Хто такий Іван Піддубний: біографічна довідка

Читайте також: Міна вибухає відразу. Інше — міф (відео)

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook

 

Google LogoДодати Gromada як бажане джерело в Google
Ще декілька актуальних новин на зараз

Ми ї̶м̶о̶ використовуємо деякі кукі, детальніше у Політиці сайту