…пригадую оповідання моєї матусі…
Статтi | 21 червня, 2023 у 17:48 | 421 | Автор: Степан Радченко
Інтер'єр української хати (кінець ХІХ — початок ХХ століття)
ЛИПЦІ Gromada Group продовжує публікувати фрагменти спогадів уродженця села Липці Івана Піддубного з книги «Слідами життя» (Вінніпег, 1969 рік). У першому розділі спогадів під назвою «Під батьківською стріхою» йдеться про дитинство Івана Піддубного, яке пройшло у слободі Липці наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.
Попередні частини:
1. …люди вилазили з хат, мов ті кроти зі своїх нор…
2. ...пригадую нашу, вкриту соломою, дерев’яну хату...
3. …нас з найранішого дитинства починали привчати до праці…
4. …роботою, що межувала з розвагою, було пасіння коней…
Так ми готувались до життя.
Одноразово з цими своєрідними розвагами на голову селянської дитини спадають нещастя, що часто-густо навідуються, бувало, до селянських родин разом з неврожаями, хворобами й смертями людей, загибіллю тварин, крадіжками, пожежами і, нарешті, з війнами. Бо селянській дитині доводиться ділити з батьками радість і горе ще від колиски.
Я пригадую оповідання моєї матусі про її чумакування.
«Щороку, оповідала вона, ми з батьком їздили до Криму по сіль. Я тоді була ще малою дівчиною. От одного разу, коли ми поверталися з Криму, у нас захворів один віл. Ми зупинились і простояли в степу кілька днів, дожидаючи видужання вола, та так і не діждались: він пропав і важкого воза довелось тягти одному волові, хоч частину соли ми й переложили на інші вози. Тоді мені погіршало: то, бувало, сидиш у передку, весело помахуєш батіжком та погейкуєш, а тепер довелось бігти за возом мало не всю дорогу аж до самого дому. От коли боліли ноги: аж тепер, здається, вчувається біль у ногах; бо їхали ми не один і не два дні. Бувало як виїдемо після Великодня, як обсіємось, то повертались додому перед Покровою».
Друге матусине оповідання, що залишилось у моїй пам’яті, стосувалось, мабуть, голоду на Україні 1891 року:
«Було дуже сухе літо, розповідала мама, і ми зібрали з поля не більше, як висіяли; та й ті зернятка були дрібнюсенькі, щупленькі. Довелось ходити на базар купувати хліб: виносили люди продавати, у кого був запас. От принесе, було, батько хлібину, покладе її на стіл, обплаче її, тоді перехреститься й перехрестить хлібину, розріже її на частинки і роздасть усім по невеличкому шматочку, мов проскурку. Пробували ми тоді і коріння всяке їсти, і жолудевий хліб пекти, і бур’янове насіння молоти на борошно. Та з того користи було мало, тільки потруїлось багато людей та померло».
Хто такий Іван Піддубний: біографічна довідка
Читайте також: Липецькі вогнеборці загасили пожежу у Руських Тишках
Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook
Ще декілька актуальних новин на зараз