…ми дозволяли собі часом наспівувати й «Ще не вмерла Україна»…

…ми дозволяли собі часом наспівувати й «Ще не вмерла Україна»… на порталі Gromada Group
Трупа Марка Кропивницького, 1880-ті роки

Про те, чим жила слобода Липці у січні — лютому 1918 року, пише у спогадах місцевий уродженець Іван Піддубний.

Згадує він, зокрема, про ще одного уродженця Липців, українського оперного співака, згодом заслуженого артиста УРСР та емігранта Івана Шведова.

 

* * *

 

.. Харків — у пазурах большевицької ЧеКа. Зупинятися в ньому, навіть на короткий час, ризиковано або й просто неможливо: не-місцеві, та навіть місцеві, люди, на думку політичних господарів міста — підозрілі люди; всі вони мусять зареєструватись в Особливому Відділі (Військова ЧеКа).

 

Щоб не попасти в зуби чекістам та користуючись тим, що большевицька влада на периферії, зокрема — по селах, не була тоді ще зорганізована, я рушив до своєї рідної слободи.

 

Там тоді ще було сяке-таке життя і навіть можна було провадити якусь культурно-освітню роботу. Слобода була наповнена молоддю, зокрема недавно демобілізованими з армії солдатами й старшинами. Війна закінчена. Революція на сході України — також закінчена...

 

Люди, фізично й психічно виснажені, шукають відпочинку. Втома викликає потребу в сильних почуваннях і люди, в ті, за словами революційної пісні, «великі дні», починають учитись... варити самогон...

 

Молодь шукає розваг, на щастя тоді ще розваг культурних. Наслідком усього того я опиняюсь у ролі голови товариства «Просвіта», що, як і інші того роду товариства, фактично обмежувались у своїй роботі улаштованням театральних вистав.

 

Відповідні «артистичні сили» були, а за глядачами також не могло бути зупинки, бо, як і завжди і всюди, в такі часи люди потребували хліба й видовищ...

Репертуар нашого, як і кожного аматорського гуртка, залежав тоді в основному від книжкового ринку. Як і мрією кожного аматорського гуртка нашою мрією було поставити безсмертного «Запорожця». Але на це ми не спромоглися, бо для такої п’єси потрібні були дорогі запорозько-козацькі убрання.

 

Зате у нас вистачило снаги й уміння, поруч з іншими, переважно побутовими, поставити гарну патріотичну п’єсу Бориса Грінченка «Степовий гість». Ця постановка вперше після революції дала нам нагоду зрозуміти, що в своїй слободі ми перебуваємо «на нашій, не своїй землі», бо на другий день після цієї постановки уповноважений ЧеКа на нашу волость викликав виконавця ролі «степового гостя» — Якима і суворо попередив, щоб гурток більше не ставив, а він, виконавець, більше не брав участи в таких контрреволюційних «петлюрівських» п’єсах...

 

Так уперше, на диво делікатно, було заборонено до вистави п’єсу, що належить до кращої частини нашого театрального репертуару, п’єсу, що її дозволялось виставляти навіть за часів царських утисків проти всього українського.

 

«Просвіта» дала кілька концертів, що до їх репертуару входили революційні, а також національно-патріотичні пісні. Крім обов’язкового «Інтернаціоналу» ми дозволяли собі часом наспівувати й «Ще не вмерла Україна», але вже тільки... за кулісами...

 

Наші концерти чарували й збуджували публіку такими піснями, як от «Вічний революціонер», «Закувала та сива зозуля», «Сусідка» та численними козацькими й народніми піснями. І вечорами слобода наповнювалась почутими зі сцени мелодіями: то співали парубки й дівчата.

 

Керували співочим гуртком вихованці Вовчанської учительської семінарії. Серед нас був, тоді рядовий наш член «Просвіти», добрий співак — пізніший заслужений артист республіки І. М. Шведів (помер на еміграції, в Арґентіні), якого вивів у люди теж наш земляк і теж заслужений артист республіки Кипоренко-Даманський.

 

Інший читач, напевно, поспішить з докором запитати автора цих рядків: як то в ті рішальні дні нашої боротьби за національну свободу така запальна, розбурхана революцією та патріотичною пропагандою, молодь могла обмежуватись театральщиною?

 

Здається, що на цей справедливий докір можна було б коротко відповісти так: по-перше, навколо себе ми бачили людей заворожених большевицькими візіями прекрасного майбутнього для всіх людей земної кулі в бездержавному суспільстві (хоч це в скорому часі було замінено на конкретну політику російської імперії); по-друге, ми бачили ще більше людей дивно байдужих до «політики», хоча від неї залежить їхня майбутність. Отже, мабуть небезпідставно Віктор Гюґо сказав: «Спочатку приходить освіта, а потім свобода»...

 

Наші просвітяни — то безвусі молодики, а місцева московська, або малоросійська, інтелігенція в кращому разі виглядала... чия візьме гору...

Ми, молоді, недосвідчені й національно та організаційно невишколені, очевидно, потребували належного ідейного, а передовсім — організаційного, керівництва, що його в той час не було де шукати. Близький університетський Харків, де, хоч і в невеликій кількості, такі люди знайшлися б, був тепер стероризований кривавою большевицькою ЧеКою.

 

Як «Просвіта» в цілому, так і ніхто з кількох десятків її членів, не передплачували жодного пресового органу — комуністичного, чи поплентацького, що їх тоді ще дозволяли большевицькі хитруни. Книгозбірня «Просвіти», крім театральних п’єс, мала лише кілька брошурок загально-культурного та національно-освідомного характеру та кілька книжечок з красного письменства.

 

Все це давало нам підстави розглядати тодішні події, як невблаганну большевицьку стихію, порятунком від якої для України могла бути тільки значна стороння сила, непричетна безпосередньо до подій, що відбувались на території ще недавно, здавалось би, могутньої імперії...

 

Читайте також: 

 

Як «бурсаки» проводили канікули у Липцях на початку ХХ століття

 

Як розважались «бурсаки» у Липцях на початку ХХ століття

 

Яких пісень співали українські «бурсаки» у Липцях на початку ХХ століття

 

Наша липчанська «Наталка Полтавка» вказала мені стежку до українських театрів…

 

«Під батьківською стріхою»: 

Липці у спогадах Івана Піддубного

 

 

1. …люди вилазили з хат, мов ті кроти зі своїх нор…

 

2. ...пригадую нашу, вкриту соломою, дерев’яну хату... 

 

3. …нас з найранішого дитинства починали привчати до праці…

 

4. …роботою, що межувала з розвагою, було пасіння коней…

 

5. …пригадую оповідання моєї матусі…

 

6. …лихо не любить ходити одинцем…

 

7. «Швець ходить без чобіт, а кравець — без штанів»

 

8. …отак жилось селянам «на нашій не своїй землі»…

 

9. …імперія систематично й уперто провадила русифікацію…

 

10. …в побуті селян зберігались залишки своєрідного матріархату…

 

11. …кулачні «бої» називались у нас «броварями»…

 

12. Різдвяні свята для нас мали особливий інтерес…

 

13. …найбільшою втіхою для душі були церковні свята…

 

14. …недалеко відійшли від предків, старших на ціле тисячоліття...

 

15. …найфантастичніші і найжахливіші речі можна було почути…

 

16. …громадські збори перетворювались на безладний базар…

 

17. …безрадісне життя штовхало селян у бік «горілочки»…

 

18. …християнству українських селян дуже нашкодила російська цареславна церква…

 

19. ...селяни жили під страхом учинків своїх ближніх...

 

20. ...додатковим джерелом прибутку було бакшарство...

 

21. …старшого з дітей залишали дома на господарстві…

 

22. …пізно вночі я напівсонний даю матусі справоздання про свій трудовий день…

 

23. …мене одного разу таки взяли до того Харкова…

 

24. …росія в тій війні зазнала ганебної поразки…

 

25. Щикотури й маляря — піднімайтесь на царя!

 

26. …неосвіченість народу і ненародність освіти…

 

27. …я не раз перечитував «Кобзаря»…

 

28. …закінчив четверту групу школи, коли «мені тринадцятий минало»…

 

29. ...український народ жив на становищі затурканих, заляканих «хахлів»...

 

30. «Кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить»

 

31. …1911 року росія святкувала п’ятидесятиріччя звільнення селян з кріпацтва…

 

32. …все спрямоване на добро народу, перебувало під забороною…

 

33. …матуся моя поблагословила мене в далеку й невідому дорогу…

 

Читайте також:  Про злочин російських військових у Липцях написали провідні світові медіа

 

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group

 

Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group

 

Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook

Google LogoДодати Gromada як бажане джерело в Google
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз

Ми ї̶м̶о̶ використовуємо деякі кукі, детальніше у Політиці сайту