Як розважались «бурсаки» у Липцях на початку ХХ століття

Статтi | 07 квітня, 2024 у 12:36 | 402 | Автор: Андрій Домановський

Розваги гімназистів на початку ХХ століття. Ілюстративне фото

Про те, в які ігри грали під час канікул липецькі бурсаки та гімназистки, яких пісень та під акомпанемент яких музичних інструментів співали у 1910-ті роки, розповідає у спогадах уродженець слободи Липці Іван Піддубний.

ЛИПЦІ Gromada Group продовжує публікувати вибрані фрагменти спогадів Івана Піддубного про його рідну слободу Липці.

Підлітком він навчався у Нижній сільськогосподарсько-ремісничій школі І-го розряду в селі Одноробівка на Золочівщині і відвідував Липці під час канікул.

* * *

Гімназисти. 1917 рік (ілюстративне фото)

Незважаючи на нелегку подорож, що її ми починали звичайно ще вдосвіта, а закінчували надвечір, вже того самого вечора можна було бачити наших хлопців на шляху, цебто на головній вулиці слободи: одні поспішали сюди, щоб побачитись з представницями прекрасної статі, інші — щоб показати себе в принадній уніформі «земледела», а ще інші — щоб обмінятися думками з вихованцями Вовчанської учительської семінарії, що також були у відпустках, про справи Українських Гуртків у нас і у них.

Треба, правда, сказати, що в цих справах межу поміж названими групами наших учнів провести було важко, бо часто й так званий «кавалер» зі своєю «дамою серця» говорив у першу чергу і найбільше про справи українські, готуючи таким чином собі справжнього друга життя й добру матір своїм дітям.

Отже, мабуть, не безпідставно місцеві інтелігенти нашої слободи, здебільшого «малороси», говорили: «В Одноробовке украинофильство распространяется, как эпидемия»...

Тут мушу зазначити, що хоч і нечисленні, вихованці чоловічих гімназій та реальних шкіл — наші земляки, — тримались якось ізольовано від нас, ніби вважаючи себе за представників вищої вестви суспільства і тому готові були поповнити ряди малоросійської духової армії, що незабаром і сталось.

Вони й не брали участи в наших спільних розвагах під час відпусток. А даремно, бо в нашому товаристві було цікаво, досить різноманітно й... «ідейно»...

На численних наших вечірках, що відбувались звичайно в домах наших панночок, ми співали українських пісень (бо які б же ми були українці без цього?), бавились у фанта, флірта, навіяння (ми вживали російського терміну «внушение», бо українського не знали) і т. п., грали на музичних інструментах — гітарах, мандолінах, балабайках (так у тексті — ред.) — гуртом і поодинці і, звичайно, танцювали.

Найповажніші з нас останній спосіб розваги рішуче ігнорували з ідейно-принципових міркувань, головним чином, здається, під впливом Л. Толстого, що ніби сказав: «Танці — гірший спосіб гімнастики» ... До числа ігнорантів танків треба, мабуть, зарахувати й тих, що їм ця «гімнастика» давалась лише з великими труднощами...

Читайте також: Як «бурсаки» проводили канікули у Липцях на початку ХХ століття

«Під батьківською стріхою»:

Липці у спогадах Івана Піддубного