
ЛИПЦІ Gromada Group продовжує публікувати фрагменти спогадів уродженця села Липці Івана Піддубного з книги «Слідами життя» (Вінніпег, 1969 рік). У першому розділі спогадів під назвою «Під батьківською стріхою» йдеться про дитинство Івана Піддубного, яке пройшло у слободі Липці наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.
Попередні частини:
1. …люди вилазили з хат, мов ті кроти зі своїх нор…
2. ...пригадую нашу, вкриту соломою, дерев’яну хату...
3. …нас з найранішого дитинства починали привчати до праці…
4. …роботою, що межувала з розвагою, було пасіння коней…
5. …пригадую оповідання моєї матусі…
6. …лихо не любить ходити одинцем…
7. «Швець ходить без чобіт, а кравець — без штанів»
8. …отак жилось селянам «на нашій не своїй землі»…
9. …імперія систематично й уперто провадила русифікацію…
10. …в побуті селян зберігались залишки своєрідного матріархату…
11. …кулачні «бої» називались у нас «броварями»…
12. Різдвяні свята для нас мали особливий інтерес…
Взагалі в обставинах одноманітности сільського життя найбільшою духовою поживою для дитячого допитливого інтелекту та втіхою для душі були церковні свята.
З усіх свят у ранні дитячі роки ми найбільше любили храмове свято, коли до нас приходили гості й неодмінно обдаровували нас солодощами.
Пізніше мені найбільше подобались зелені свята. Вони звичайно припадають на травень або червень, місяці, коли багата жива природа нашого краю перебуває в повному розквіті...
Тоді кожний господар привозив з лісу гілля розкішних бересту, клену, липи тощо, жінки з городів приносили листя пахучого любистку, а ми — старші діти — з поля пахучого чебрецю.
Гіллям прикрашували середину хати і зовні — ворота й будівлі, а земляну долівку посипали чебрецем та свіжою травою. Тоді, до свят побілені та підведені жовтими смугами зсередини й ззовні, хати виглядали справді святочно.
Під новий рік — на Маланку — підлітки, вже обох статей, ходили щедрувати, виспівуючи попід вікнами: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!» За це ми діставали пампушки, горішки, пряники, іноді цукерки й гроші, а в заможніших людей — і ковбаси, начинені добре мащеною пшоняною кашою...
Цікавий і глибокий своїм змістом був звичай в день нового року, в свято Василя Великого, ходити по хатах «посипати». Для цього ми, хлопці, набирали в себе в коморах зерна, неодмінно ярих культур. Зайшовши до хати ми зі жмень кидали те зерно в напрямку святих образів, приспівуючи:
«На щастя, на здоров’я, на Новий Год! Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю! Здрастуйте! З празником! З новим Годом! З Васильком!»
Мабуть тільки відсутністю добрих і цікавих розваг пояснюється те, що перша на мойому віку шкільна ялинка справила на мене справді незабутнє враження.
Хто такий Іван Піддубний: біографічна довідка
Читайте також: Смертельні знахідки саперів на Харківщині (фото)
Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook
Ще декілька актуальних новин на зараз