…найбільшою втіхою для душі були церковні свята…


ЛИПЦІ Gromada Group продовжує публікувати фрагменти спогадів уродженця села Липці Івана Піддубного з книги «Слідами життя» (Вінніпег, 1969 рік). У першому розділі спогадів під назвою «Під батьківською стріхою» йдеться про дитинство Івана Піддубного, яке пройшло у слободі Липці наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.

 

ЛИПЦІ Gromada Group продовжує публікувати фрагменти спогадів уродженця села Липці Івана Піддубного з книги «Слідами життя» (Вінніпег, 1969 рік). У першому розділі спогадів під назвою «Під батьківською стріхою» йдеться про дитинство Івана Піддубного, яке пройшло у слободі Липці наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.  

Попередні частини:

1. …люди вилазили з хат, мов ті кроти зі своїх нор…

2. ...пригадую нашу, вкриту соломою, дерев’яну хату...

3. …нас з найранішого дитинства починали привчати до праці…

4. …роботою, що межувала з розвагою, було пасіння коней…

5. …пригадую оповідання моєї матусі…

6. …лихо не любить ходити одинцем…

7. «Швець ходить без чобіт, а кравець — без штанів»

8. …отак жилось селянам «на нашій не своїй землі»…

9. …імперія систематично й уперто провадила русифікацію…

10. …в побуті селян зберігались залишки своєрідного матріархату…

11. …кулачні «бої» називались у нас «броварями»…

12. Різдвяні свята для нас мали особливий інтерес…

Взагалі в обставинах одноманітности сільського життя найбільшою духовою поживою для дитячого допитливого інтелекту та втіхою для душі були церковні свята.

З усіх свят у ранні дитячі роки ми найбільше любили храмове свято, коли до нас приходили гості й неодмінно обдаровували нас солодощами.

Пізніше мені найбільше подобались зелені свята. Вони звичайно припадають на травень або червень, місяці, коли багата жива природа нашого краю перебуває в повному розквіті...

Тоді кожний господар привозив з лісу гілля розкішних бересту, клену, липи тощо, жінки з городів приносили листя пахучого любистку, а ми — старші діти — з поля пахучого чебрецю.

Гіллям прикрашували середину хати і зовні — ворота й будівлі, а земляну долівку посипали чебрецем та свіжою травою. Тоді, до свят побілені та підведені жовтими смугами зсередини й ззовні, хати виглядали справді святочно.

Під новий рік — на Маланку — підлітки, вже обох статей, ходили щедрувати, виспівуючи попід вікнами: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!» За це ми діставали пампушки, горішки, пряники, іноді цукерки й гроші, а в заможніших людей — і ковбаси, начинені добре мащеною пшоняною кашою...

Цікавий і глибокий своїм змістом був звичай в день нового року, в свято Василя Великого, ходити по хатах «посипати». Для цього ми, хлопці, набирали в себе в коморах зерна, неодмінно ярих культур. Зайшовши до хати ми зі жмень кидали те зерно в напрямку святих образів, приспівуючи:

«На щастя, на здоров’я, на Новий Год! Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю! Здрастуйте! З празником! З новим Годом! З Васильком!»

Мабуть тільки відсутністю добрих і цікавих розваг пояснюється те, що перша на мойому віку шкільна ялинка справила на мене справді незабутнє враження.

Хто такий Іван Піддубний: біографічна довідка

Читайте також: Смертельні знахідки саперів на Харківщині (фото)

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook

 

 

Google LogoДодати Gromada як бажане джерело в Google
Ще декілька актуальних новин на зараз

Ми ї̶м̶о̶ використовуємо деякі кукі, детальніше у Політиці сайту