Наша липчанська «Наталка Полтавка» вказала мені стежку до українських театрів…

Наша липчанська «Наталка Полтавка» вказала мені стежку до українських театрів… на порталі Gromada Group
Члени Полтавського музично-драматичного гуртка. 1912 рік.

«Під час однієї різдвяної відпустки я був у своїй рідній слободі на виставі «Наталки Полтавки»», — пише у спогадах про відвідини Липців під час навчання в Одноробівському сільськогосподарському училищі на початку ХХ століття Іван Піддубний.

Відштовхнувшись від згадки про театральні вистави у рідному селі, він описує цікаву картину тогочасного українського театрального життя у Харкові та Золочеві.

 

* * *

Під час однієї різдвяної відпустки я був у своїй рідній слободі на виставі «Наталки Полтавки».

 

То був один з найщасливіших днів у мойому житті! «Наталка Полтавка» відкрила мені цілий, невідомий мені до того, світ, — світ театру, як одну з принадних своєю оригінальною методою, галузь культури.

 

 

Мені пощастило побачити й почути нашу, справді щиро народню, а тому й невмирущу, п’єсу з її чарівними піснями та не менш чарівним нашим гумором; я побачив там нашу чудову своєю простотою українську дівчину «з щирим серцем, не спесиву»; я побачив відданого своїй нареченій парубка — Петра, що в довгій розлуці жив думкою про свою кохану; я побачив щирого й відданого йому побратима — Миколу, що готовий задля дружби на все; побачив хитруна і любителя «чарки» — Виборного; побачив люблячу матір Наталки, що задля щастя своєї дитини готова примусити її до того, в її розумінні, щастя... (Як відомо наступні покоління українських дівчат відкинули цей пережиток старовини і часом навіть вдаються в протилежну крайність...); я побачив там нерідкий, мабуть не тільки в ті часи, екземпляр аж надто наївного панка Возного, що, проте, мав матеріяльні й інші можливості претендувати на одну з найкращих дівчат у селі, розраховуючи, очевидно, також і на її сирітство...

 

 

Персонажів своєї п’єси її автор Іван Котляревський, здається, взяв просто живими з тодішньої України! Вони в його творі жартують і сваряться, співають і плачуть, щиро дружать і хитрують, любляться й холонуть точнісінько так, як живі українські люди!

 

А як вони ставляться до зайди-москаля! Вони його приймають, як і належить добрим людям, але не зовсім йому довіряють та навіть ставляться до нього з деякою погордою й дозволяють собі поглузувати з нього... Точнісінько так, як воно було й є в дійсному житті на Україні, починаючи з дня нещасливого договору Богдана Хмельницького з Москвою аж по нинішній день...

 

 

«Наталка Полтавка» залишиться в аналах нашої історії, як один з найкращих документів нашої минувшини.

 

Сучасна українська дівчина за прикладом своєї попередниці — Наталки — уміє відштовхувати від себе невдаху-панка Возного, зате сучасний Виборний не відучився хитрувати — політикувати зі своїми земляками, і не навчився вказати політичному москалеві дорогу додому, а, як і перше, здебільшого обмежується тільки легеньким глузуванням з нього...

 

 

Наша липчанська «Наталка Полтавка» вказала мені стежку до українських театрів у Харкові і я пізніше не минав жодної нагоди, щоб не побувати на чудових виставах Суходольського та інших артистів у літньому театрі «Тіволі» та в народніх домах міста, щоб не побачити «Запорожця за Дунаєм», «Марусю Богуславку», «Невольника», «Дай серцю волю», «Доки сонце зійде — роса очі виїсть», «Гетьмана Дорошенка», «Циганку Азу», «Ой, не ходи Грицю» та багато інших п’єс.

Тодішні харківські мешканці, самі здебільшого виходці з українських сіл, що одвідували «малоросійські» (не інакше!..) вистави, здавалось, готові були на руках носити артистів. Радісно було це спостерігати, бо думалось: може й справді... ще не вмерла Україна...

 

 

Але ось закінчується, приміром, трагедія невольників і ця публіка громом оплесків, тупотінням ніг, неймовірним свистом і вигуками вимагає від артистів... Чого б ви думали, читачу? Вимагає... «Гопака»!.. І артисти танцювали.

 

Тоді з подвійним сумом, бувало, виходиш з театру, — сумом, навіяним раз п’єсою, а вдруге — поведінкою глядачів...

 

Ми, школярі, і в першу чергу активніші гуртківці, були постійними одвідувачами театральних постановок у близькому від нас Золочеві. Бо що нам, юнакам, пройти пішки веселим гуртом з десяток кілометрів? ..

 

 

Лише деякі з нас давали перевагу їзді «зайцем» на товаровому поїзді. Іноді те коштувало якогось гривеника, що його давалось «Гаврилові» —- кондукторові, а здебільшого щастило проїхати безкоштовно. Тяжко було тільки на повному ходу поїзда вчепитись за ручку вагона, бо саме біля нашої школи поїзд ішов з гори дуже швидко.

 

Зате, повертаючись назад, у тому місці він пихкав, роблячи яких з двадцять кілометрів на годину і тоді можна було сплигнути з нього на повному ходу без жодних ушкоджень тіла, одягу чи взуття, незважаючи навіть на темну ніч...

 

 

Читайте також: 

 

Як «бурсаки» проводили канікули у Липцях на початку ХХ століття

 

Як розважались «бурсаки» у Липцях на початку ХХ століття

 

Яких пісень співали українські «бурсаки» у Липцях на початку ХХ століття

 

«Під батьківською стріхою»: 

Липці у спогадах Івана Піддубного

 

 

1. …люди вилазили з хат, мов ті кроти зі своїх нор…

 

2. ...пригадую нашу, вкриту соломою, дерев’яну хату... 

 

3. …нас з найранішого дитинства починали привчати до праці…

 

4. …роботою, що межувала з розвагою, було пасіння коней…

 

5. …пригадую оповідання моєї матусі…

 

6. …лихо не любить ходити одинцем…

 

7. «Швець ходить без чобіт, а кравець — без штанів»

 

8. …отак жилось селянам «на нашій не своїй землі»…

 

9. …імперія систематично й уперто провадила русифікацію…

 

10. …в побуті селян зберігались залишки своєрідного матріархату…

 

11. …кулачні «бої» називались у нас «броварями»…

 

12. Різдвяні свята для нас мали особливий інтерес…

 

13. …найбільшою втіхою для душі були церковні свята…

 

14. …недалеко відійшли від предків, старших на ціле тисячоліття...

 

15. …найфантастичніші і найжахливіші речі можна було почути…

 

16. …громадські збори перетворювались на безладний базар…

 

17. …безрадісне життя штовхало селян у бік «горілочки»…

 

18. …християнству українських селян дуже нашкодила російська цареславна церква…

 

19. ...селяни жили під страхом учинків своїх ближніх...

 

20. ...додатковим джерелом прибутку було бакшарство...

 

21. …старшого з дітей залишали дома на господарстві…

 

22. …пізно вночі я напівсонний даю матусі справоздання про свій трудовий день…

 

23. …мене одного разу таки взяли до того Харкова…

 

24. …росія в тій війні зазнала ганебної поразки…

 

25. Щикотури й маляря — піднімайтесь на царя!

 

26. …неосвіченість народу і ненародність освіти…

 

27. …я не раз перечитував «Кобзаря»…

 

28. …закінчив четверту групу школи, коли «мені тринадцятий минало»…

 

29. ...український народ жив на становищі затурканих, заляканих «хахлів»...

 

30. «Кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить»

 

31. …1911 року росія святкувала п’ятидесятиріччя звільнення селян з кріпацтва…

 

32. …все спрямоване на добро народу, перебувало під забороною…

 

33. …матуся моя поблагословила мене в далеку й невідому дорогу…

 

Читайте також:  Про злочин російських військових у Липцях написали провідні світові медіа

 

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group

 

Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group

 

Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook

Google LogoДодати Gromada як бажане джерело в Google
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз

Ми ї̶м̶о̶ використовуємо деякі кукі, детальніше у Політиці сайту