Наша липчанська «Наталка Полтавка» вказала мені стежку до українських театрів…
Статтi | | 375 | Автор: Андрій Домановський

Члени Полтавського музично-драматичного гуртка. 1912 рік.
«Під час однієї різдвяної відпустки я був у своїй рідній слободі на виставі «Наталки Полтавки»», — пише у спогадах про відвідини Липців під час навчання в Одноробівському сільськогосподарському училищі на початку ХХ століття Іван Піддубний.
Відштовхнувшись від згадки про театральні вистави у рідному селі, він описує цікаву картину тогочасного українського театрального життя у Харкові та Золочеві.
* * *
Під час однієї різдвяної відпустки я був у своїй рідній слободі на виставі «Наталки Полтавки».
То був один з найщасливіших днів у мойому житті! «Наталка Полтавка» відкрила мені цілий, невідомий мені до того, світ, — світ театру, як одну з принадних своєю оригінальною методою, галузь культури.

Мені пощастило побачити й почути нашу, справді щиро народню, а тому й невмирущу, п’єсу з її чарівними піснями та не менш чарівним нашим гумором; я побачив там нашу чудову своєю простотою українську дівчину «з щирим серцем, не спесиву»; я побачив відданого своїй нареченій парубка — Петра, що в довгій розлуці жив думкою про свою кохану; я побачив щирого й відданого йому побратима — Миколу, що готовий задля дружби на все; побачив хитруна і любителя «чарки» — Виборного; побачив люблячу матір Наталки, що задля щастя своєї дитини готова примусити її до того, в її розумінні, щастя... (Як відомо наступні покоління українських дівчат відкинули цей пережиток старовини і часом навіть вдаються в протилежну крайність...); я побачив там нерідкий, мабуть не тільки в ті часи, екземпляр аж надто наївного панка Возного, що, проте, мав матеріяльні й інші можливості претендувати на одну з найкращих дівчат у селі, розраховуючи, очевидно, також і на її сирітство...

Персонажів своєї п’єси її автор Іван Котляревський, здається, взяв просто живими з тодішньої України! Вони в його творі жартують і сваряться, співають і плачуть, щиро дружать і хитрують, любляться й холонуть точнісінько так, як живі українські люди!
А як вони ставляться до зайди-москаля! Вони його приймають, як і належить добрим людям, але не зовсім йому довіряють та навіть ставляться до нього з деякою погордою й дозволяють собі поглузувати з нього... Точнісінько так, як воно було й є в дійсному житті на Україні, починаючи з дня нещасливого договору Богдана Хмельницького з Москвою аж по нинішній день...

«Наталка Полтавка» залишиться в аналах нашої історії, як один з найкращих документів нашої минувшини.
Сучасна українська дівчина за прикладом своєї попередниці — Наталки — уміє відштовхувати від себе невдаху-панка Возного, зате сучасний Виборний не відучився хитрувати — політикувати зі своїми земляками, і не навчився вказати політичному москалеві дорогу додому, а, як і перше, здебільшого обмежується тільки легеньким глузуванням з нього...

Наша липчанська «Наталка Полтавка» вказала мені стежку до українських театрів у Харкові і я пізніше не минав жодної нагоди, щоб не побувати на чудових виставах Суходольського та інших артистів у літньому театрі «Тіволі» та в народніх домах міста, щоб не побачити «Запорожця за Дунаєм», «Марусю Богуславку», «Невольника», «Дай серцю волю», «Доки сонце зійде — роса очі виїсть», «Гетьмана Дорошенка», «Циганку Азу», «Ой, не ходи Грицю» та багато інших п’єс.
Тодішні харківські мешканці, самі здебільшого виходці з українських сіл, що одвідували «малоросійські» (не інакше!..) вистави, здавалось, готові були на руках носити артистів. Радісно було це спостерігати, бо думалось: може й справді... ще не вмерла Україна...

Але ось закінчується, приміром, трагедія невольників і ця публіка громом оплесків, тупотінням ніг, неймовірним свистом і вигуками вимагає від артистів... Чого б ви думали, читачу? Вимагає... «Гопака»!.. І артисти танцювали.
Тоді з подвійним сумом, бувало, виходиш з театру, — сумом, навіяним раз п’єсою, а вдруге — поведінкою глядачів...
Ми, школярі, і в першу чергу активніші гуртківці, були постійними одвідувачами театральних постановок у близькому від нас Золочеві. Бо що нам, юнакам, пройти пішки веселим гуртом з десяток кілометрів? ..

Лише деякі з нас давали перевагу їзді «зайцем» на товаровому поїзді. Іноді те коштувало якогось гривеника, що його давалось «Гаврилові» —- кондукторові, а здебільшого щастило проїхати безкоштовно. Тяжко було тільки на повному ходу поїзда вчепитись за ручку вагона, бо саме біля нашої школи поїзд ішов з гори дуже швидко.
Зате, повертаючись назад, у тому місці він пихкав, роблячи яких з двадцять кілометрів на годину і тоді можна було сплигнути з нього на повному ходу без жодних ушкоджень тіла, одягу чи взуття, незважаючи навіть на темну ніч...

Читайте також:
Як «бурсаки» проводили канікули у Липцях на початку ХХ століття
Як розважались «бурсаки» у Липцях на початку ХХ століття
Яких пісень співали українські «бурсаки» у Липцях на початку ХХ століття
«Під батьківською стріхою»:
Липці у спогадах Івана Піддубного

1. …люди вилазили з хат, мов ті кроти зі своїх нор…
2. ...пригадую нашу, вкриту соломою, дерев’яну хату...
3. …нас з найранішого дитинства починали привчати до праці…
4. …роботою, що межувала з розвагою, було пасіння коней…
5. …пригадую оповідання моєї матусі…
6. …лихо не любить ходити одинцем…
7. «Швець ходить без чобіт, а кравець — без штанів»
8. …отак жилось селянам «на нашій не своїй землі»…
9. …імперія систематично й уперто провадила русифікацію…
10. …в побуті селян зберігались залишки своєрідного матріархату…
11. …кулачні «бої» називались у нас «броварями»…
12. Різдвяні свята для нас мали особливий інтерес…
13. …найбільшою втіхою для душі були церковні свята…
14. …недалеко відійшли від предків, старших на ціле тисячоліття...
15. …найфантастичніші і найжахливіші речі можна було почути…
16. …громадські збори перетворювались на безладний базар…
17. …безрадісне життя штовхало селян у бік «горілочки»…
18. …християнству українських селян дуже нашкодила російська цареславна церква…
19. ...селяни жили під страхом учинків своїх ближніх...
20. ...додатковим джерелом прибутку було бакшарство...
21. …старшого з дітей залишали дома на господарстві…
22. …пізно вночі я напівсонний даю матусі справоздання про свій трудовий день…
23. …мене одного разу таки взяли до того Харкова…
24. …росія в тій війні зазнала ганебної поразки…
25. Щикотури й маляря — піднімайтесь на царя!
26. …неосвіченість народу і ненародність освіти…
27. …я не раз перечитував «Кобзаря»…
28. …закінчив четверту групу школи, коли «мені тринадцятий минало»…
29. ...український народ жив на становищі затурканих, заляканих «хахлів»...
30. «Кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить»
31. …1911 року росія святкувала п’ятидесятиріччя звільнення селян з кріпацтва…
32. …все спрямоване на добро народу, перебувало під забороною…
33. …матуся моя поблагословила мене в далеку й невідому дорогу…
Читайте також: Про злочин російських військових у Липцях написали провідні світові медіа
Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз