…1911 року росія святкувала п’ятидесятиріччя звільнення селян з кріпацтва…

Статтi | 03 вересня, 2023 у 12:50 | 470 | Автор: Степан Радченко

Карикатура «Селянин на одній нозі», 1861 рік

ЛИПЦІ Gromada Group продовжує публікувати фрагменти спогадів уродженця села Липці Івана Піддубного з книги «Слідами життя» (Вінніпег, 1969 рік). У першому розділі спогадів під назвою «Під батьківською стріхою» йдеться про дитинство Івана Піддубного, яке пройшло у слободі Липці наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.

Поміщик: «Ти чому, мужичку, на одній нозі стоїш?»

Селянин: «Та іншу, бач, поставити нема куди — всюди вашої милості земелька»

Та не один лише цей душевний розрив готував мені 1911 рік: того року, 19 лютого, Росія святкувала п’ятидесятиріччя з дня звільнення селян з кріпацької неволі. Шкільний хор, що в ньому я також був учасником, співав таку патріотично-цареславну пісню:

Ах ты, воля, моя воля, золотая ты моя!
Не с росой ли ты спустилась, не во сне ли вижу я?
Знать, проведал наш кормилец про житье-бытье, нужду, Знать увидел наш родимый горемычную судьбу.
На душе великий праздник и на всей Руси святой
Да и на небе-то ясном не без радости большой...

Та я співав цю пісню без потрібного ентузіязму, бо вже тоді знав пісню на цю саму тему, але іншого змісту:

Отпустили крестьян на свободу
Девятнадцатого февраля,
Только земли не дали народу...
Вот вам милость дворян и царя!...

В той час мені попалась книжечка, в якій я прочитав такого віршика Бориса Грінченка:

Убогії села, убогії ниви,
Убогий, обшарпаний люд...

І, очевидно, задумуючись над цим, поет в тих невідрадних умовах, «серед темної ночі», далі писав:

Не став би дивитись, хотів би забути,
Так сили забути нема:
То ріднії села, то ріднії люди,
То наша Вкраїна сама...

Попередні частини:

1. …люди вилазили з хат, мов ті кроти зі своїх нор…

2. ...пригадую нашу, вкриту соломою, дерев’яну хату...

3. …нас з найранішого дитинства починали привчати до праці…

4. …роботою, що межувала з розвагою, було пасіння коней…

5. …пригадую оповідання моєї матусі…