
Класичний вид на Харків з Холодної гори. Листівка, початок ХХ століття
ЛИПЦІ Gromada Group продовжує публікувати фрагменти спогадів уродженця села Липці Івана Піддубного з книги «Слідами життя» (Вінніпег, 1969 рік). У першому розділі спогадів під назвою «Під батьківською стріхою» йдеться про дитинство Івана Піддубного, яке пройшло у слободі Липці наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.
Незважаючи на те, що таке велике місто, як Харків, було у нас, як то кажуть, під боком, я вперше побував у ньому, коли мені було вже років сім або вісім.
До того я лише чув, що в Харкові — не так, як у Липцях: там — хата на хаті, а на горищі вікна..., у хатах світять не гасовими лямпами чи каганцями5), а якось без гасу й олії і на вулицях уночі — світло, а вулиці вистелені камінням і по них коні возять такі великі вози, що на кожний з них може сісти відразу з двадцять, а може й більше, людей... ; чув, що в Харкові люди не їдять чорного житнього хліба, а самі булки... І т. д. І т. п.
* Черепок, що в нього наливається якийсь товщ,
кладеться в нього гніт — найчастіше з ватки або й з ганчірки;
один кінець гнотика опускається в товщ, а другий запалюється.
Так добувається вогник, що дає сяке-таке світло.
Одного разу я їхав з братом пізно ввечорі з поля до дому. Ми їхали високою дорогою і сиділи високо на снопах. Брат, показуючи в напрямку Харкова, каже мені: «Бачиш сяєво, ніби там десь далеко пожежа, — ото там і є Харків».
На неодноразове моє прохання мене одного разу таки взяли до того Харкова. Але місто мене розчарувало своїм гамором та шумом, своїм порохом і якоюсь задухою; здалось воно мені якимось чужим, бо все там не таке, як у селі, включаючи й людей, що були інакше як на селі зодягнені і говорили мало зрозумілою мені мовою.
Того разу ми зупинились заночувати в малому заїжджому дворі у своїх земляків на краю міста. Але я навіть до хати не заходив, бо не посмів брудним та засмаленим «циганчам» показуватись на очі «панам» та ще при ясному електричному світлі...
Тоді я не передбачав, що моє дальше життя буде зв’язане з цим містом, що за яких півтора десятки років, я, як студент, буду мешкати в тій хатині, що в ній буде нелегально збиратись студентський гурток і, нарешті, що в цій хатині утвориться зародок моєї родини...
Попередні частини:
1. …люди вилазили з хат, мов ті кроти зі своїх нор…
2. ...пригадую нашу, вкриту соломою, дерев’яну хату...
3. …нас з найранішого дитинства починали привчати до праці…
4. …роботою, що межувала з розвагою, було пасіння коней…
5. …пригадую оповідання моєї матусі…
6. …лихо не любить ходити одинцем…
7. «Швець ходить без чобіт, а кравець — без штанів»
8. …отак жилось селянам «на нашій не своїй землі»…
9. …імперія систематично й уперто провадила русифікацію…
10. …в побуті селян зберігались залишки своєрідного матріархату…
11. …кулачні «бої» називались у нас «броварями»…
12. Різдвяні свята для нас мали особливий інтерес…
13. …найбільшою втіхою для душі були церковні свята…
14. …недалеко відійшли від предків, старших на ціле тисячоліття...
15. …найфантастичніші і найжахливіші речі можна було почути…
16. …громадські збори перетворювались на безладний базар…
17. …безрадісне життя штовхало селян у бік «горілочки»…
18. …християнству українських селян дуже нашкодила російська цареславна церква…
19. ...селяни жили під страхом учинків своїх ближніх...
20. ...додатковим джерелом прибутку було бакшарство...
21. …старшого з дітей залишали дома на господарстві…
22. …пізно вночі я напівсонний даю матусі справоздання про свій трудовий день…
Хто такий Іван Піддубний: біографічна довідка
Читайте також: Випалювання території від мін не врятує!
Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook
Ще декілька актуальних новин на зараз