…закінчив четверту групу школи, коли «мені тринадцятий минало»…
Статтi | | 510 | Автор: Степан Радченко

Заняття в народній школі №60. Київ,1910 рік
ЛИПЦІ Gromada Group продовжує публікувати фрагменти спогадів уродженця села Липці Івана Піддубного з книги «Слідами життя» (Вінніпег, 1969 рік). У першому розділі спогадів під назвою «Під батьківською стріхою» йдеться про дитинство Івана Піддубного, яке пройшло у слободі Липці наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.
Навесні 1908 року я закінчую чергову групу «Липецкаго Сельскаго Двухкласснаго Училища» з «Похвальним Листом», що на ньому вгорі великими літерами було написано: «Ученье — свет, а неученье — тьма». Я заложив у рямці під скло цю грамоту й повісив її на видному місці, щоб кожний раз, прочитавши, сказати собі: «Яка ж то глибока правда в цих словах!».
У новій книжечці, що, знов таки, не знаю, де вона взялась у нашій хаті, читаю такого вірша О. Коваленка:
Там, де воля процвітала,
Де Козацька Січ стояла —
То — мій Рідний Край.
Але, як в ньому живеться.
Як на ймення він зоветься —
Сам ти відгадай...
До того я чув про Запорізьку Січ; чув, що в часи її існування люди жили вільно. І тому, прочитавши цього віршика, я ходив, мов несамовитий: я хотів знати, чому ж Січі не стало, чому тепер люди живуть, мов прив’язані до своїх мізерних господарств, бідують? Я хотів уміти відповісти на всі питання, що їх поставив читачеві поет...
Шкільна наука, доповнювана нешкільними книжечками, тримала мене в величезному душевному напруженні. Це не лише тому, що книжечки відкривали мені нові обрії життя; я почав помічати деякі розбіжності в написаному в окремих книжках. Особливо це помітно було між «Законом Божим» та фізикою: в «Законі Божому» писалось, що Бог поклав на небі веселку на знак того, що більше потопу на землі не буде ніколи, тим часом, як фізика веселку розглядає, як світляне явище ...
З тим більшою увагою я читав і вчився, щоб як найшвидше навчитися давати собі пояснення незрозумілого та розбіжного.
Саме тоді я був невільним слухачем розмови моїх батьків про їхні пляни, як вивести дітей в люди. Вони вирішували старших хлопців продовжувати вчити на добрих майстрів, бо, мовляв, без землі та без знання ремесла — життя не буде.
Що ж до мене, то ніби на відзначення моєї відданости книжкам, батьки вирішують учити мене на народнього вчителя, явно взоруючись при цьому на деяких своїх односельчанах, що їхні сини покінчали, а деякі навчаються в недалекій учительській семінарії — в м. Вовчій.
Підо впливом почутого я готовий був цілувати моїх рідненьких, таких добрих і таких розсудливих, татуся й мамусю. Але в селянських родинах такі прояви сантиментальности — річ незвична; подібні почування там приховуються, їх треба уміти спостерігати, бачити й відчувати...
Тим з більшим піднесенням і з не меншими успіхами я продовжував свою шкільну науку. І так закінчив четверту групу школи, коли «мені тринадцятий минало»…
Попередні частини:
1. …люди вилазили з хат, мов ті кроти зі своїх нор…
2. ...пригадую нашу, вкриту соломою, дерев’яну хату...
3. …нас з найранішого дитинства починали привчати до праці…
4. …роботою, що межувала з розвагою, було пасіння коней…
5. …пригадую оповідання моєї матусі…
6. …лихо не любить ходити одинцем…
7. «Швець ходить без чобіт, а кравець — без штанів»
8. …отак жилось селянам «на нашій не своїй землі»…
9. …імперія систематично й уперто провадила русифікацію…
10. …в побуті селян зберігались залишки своєрідного матріархату…
11. …кулачні «бої» називались у нас «броварями»…
12. Різдвяні свята для нас мали особливий інтерес…
13. …найбільшою втіхою для душі були церковні свята…
14. …недалеко відійшли від предків, старших на ціле тисячоліття...
15. …найфантастичніші і найжахливіші речі можна було почути…
16. …громадські збори перетворювались на безладний базар…
17. …безрадісне життя штовхало селян у бік «горілочки»…
18. …християнству українських селян дуже нашкодила російська цареславна церква…
19. ...селяни жили під страхом учинків своїх ближніх...
20. ...додатковим джерелом прибутку було бакшарство...
21. …старшого з дітей залишали дома на господарстві…
22. …пізно вночі я напівсонний даю матусі справоздання про свій трудовий день…
23. …мене одного разу таки взяли до того Харкова…
24. …росія в тій війні зазнала ганебної поразки…
25. Щикотури й маляря — піднімайтесь на царя!
26. …неосвіченість народу і ненародність освіти…
27. …я не раз перечитував «Кобзаря»…
Хто такий Іван Піддубний: біографічна довідка
Читайте також: Від чого може вибухнути протипіхотна міна?
Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook
Ще декілька актуальних новин на зараз