...селяни жили під страхом учинків своїх ближніх...
Статтi | 20 липня, 2023 у 21:29 | 359 | Автор: Степан Радченко
Сонька Золота Ручка на каторзі. Сахалін, 1888 рік
ЛИПЦІ Gromada Group продовжує публікувати фрагменти спогадів уродженця села Липці Івана Піддубного з книги «Слідами життя» (Вінніпег, 1969 рік). У першому розділі спогадів під назвою «Під батьківською стріхою» йдеться про дитинство Івана Піддубного, яке пройшло у слободі Липці наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.
Попередні частини:
1. …люди вилазили з хат, мов ті кроти зі своїх нор…
2. ...пригадую нашу, вкриту соломою, дерев’яну хату...
3. …нас з найранішого дитинства починали привчати до праці…
4. …роботою, що межувала з розвагою, було пасіння коней…
5. …пригадую оповідання моєї матусі…
6. …лихо не любить ходити одинцем…
7. «Швець ходить без чобіт, а кравець — без штанів»
8. …отак жилось селянам «на нашій не своїй землі»…
9. …імперія систематично й уперто провадила русифікацію…
10. …в побуті селян зберігались залишки своєрідного матріархату…
11. …кулачні «бої» називались у нас «броварями»…
12. Різдвяні свята для нас мали особливий інтерес…
13. …найбільшою втіхою для душі були церковні свята…
14. …недалеко відійшли від предків, старших на ціле тисячоліття...
15. …найфантастичніші і найжахливіші речі можна було почути…
16. …громадські збори перетворювались на безладний базар…
17. …безрадісне життя штовхало селян у бік «горілочки»…
18. …християнству українських селян дуже нашкодила російська цареславна церква…
Селяни наші жили не тільки під страхом Божим, чи під страхом забобонів; вони жили також і під страхом учинків своїх ближніх.
Досить частими у нас на селі були крадіжки; особливо чутливим для селян було конокрадство.
Не меншим злом тодішнього села були пожежі. Вони виникали іноді через необережне поводження з вогнем, досить часто — від пустування дітей з сірниками, особливо в жнива, коли всі дорослі виїжджали на поле, а дітей самих залишали домосідувати.
Але не це були основні причини пожеж. Я пригадую, як кілька років поспіль, з самим початком весни, тільки, бувало, звечоріє, вже люди прислухаються, чи не бовкає великий церковний дзвін. І справді, рідко минав вечір, або піч, щоб десь у селі не було пожежі.
Вкрай стероризовані пожежами й крадіжками селяни, бувало, збираються купками й шепочуться, обмірковуючи останні події.
Голосно говорити боялись, щоб часом хто не підслухав і злодіям не стало відомо, що їх підозрівають у злочинстві.
Тоді той, хто голосно назвав ім’я палія, чи конокрада, не міг бути спокійним боючись, що ближчої ночі він «згорить», або його обікрадуть.
Не раз, бувало, чуєш розмову дорослих:
«Та люди ж знають, хто це робить, — чому ж мовчать? Де ж наше начальство? За чим воно дивиться? Чому воно потурає злочинцям?»
І в відповідь чуєш:
«Тсссс... Тихенько. Ти ж знаєш, що ото було заарештовано того... І що ж вийшло? Випустили, бо, кажуть, становому* добрі штани справив... Що ж ти далі скажеш?»...
Не раз сільська громада виносила свої вироки злодіям. Ухвалювано виселити їх на вічне поселення до Сибіру. Після того злодійства трошки зменшувались, але цілком ніколи не припинялись.
* Поліційннй начальник частини повіту, так званого «стану».
Хто такий Іван Піддубний: біографічна довідка
Читайте також: Протипіхотна осколкова міна спрямованої дії МОН-50
Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook
Ще декілька актуальних новин на зараз