…пізно вночі я напівсонний даю матусі справоздання про свій трудовий день…

Статтi | 30 липня, 2023 у 15:13 | 366 | Автор: Степан Радченко

Селяни у полі. Україна, початок ХХ століття

ЛИПЦІ Gromada Group продовжує публікувати фрагменти спогадів уродженця села Липці Івана Піддубного з книги «Слідами життя» (Вінніпег, 1969 рік). У першому розділі спогадів під назвою «Під батьківською стріхою» йдеться про дитинство Івана Піддубного, яке пройшло у слободі Липці наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.

Надходить вечір, а наших з поля нема. Я укладаю своїх сестричок спати, приказуючи:

— Спіть, спіть... уже й курочки полягали спатки і корівка прийшла додому ночувати...

— А на чому сплять курочки?

— А коровка принесла нам молочка?

— Курочки сплять на дрючечках, бо вони ж не дітки, а молочка корова принесла і ми будемо пити його завтра... Спіть... спіть...

— А де наша мама? Я до мами хочу..., — несподівано, після напруженого чекання мами з поля, розплакалась найменша сестричка; а слідом за нею — й старші...

Але плач утомлює і дітки скоро поснули.

А пізно вночі я напівсонний даю матусі справоздання про свій трудовий день, а матуся давала мені накази на наступний день. І ледве я заснув, як чую повторення маминого нічного наказу, бо вона вже знову іде на поле. Коли я проснувся — сонечко вже добре припікало і ми були в хаті, так само, як напередодні, самі.

А, вставши і поснідавши, ми знову робимо хатки, бавимось у коники, телефона (саме тоді наша «волосна» слобода налагоджувала телефонний зв’язок зі своєю периферією), лазимо по деревах, але так, щоб не порвати одягу, купаємось, але не заходимо на глибокі місця.

Дівчатка роблять віночки з різнобарвних квітів, хлопці лазять у високих клунях аж під самі бантини, щоб дістатись до гороб’ячих гнізд та забрати там яєчка.

І весело нам. Все нові винаходи і витівки збільшують нашу радість. Лише зрідка хтось із діток згадає маму і... зідхне, або — й сплакне...

Та то — не надовго. Нова гра, чи нове місце або нова ситуація, відганяють сумні думки і знов усі в захопленні, властивому лише дитячому вікові, вступають в нову смугу безтурботного весілля.

Попередні частини:

1. …люди вилазили з хат, мов ті кроти зі своїх нор…

2. ...пригадую нашу, вкриту соломою, дерев’яну хату...

3. …нас з найранішого дитинства починали привчати до праці…

4. …роботою, що межувала з розвагою, було пасіння коней…

5. …пригадую оповідання моєї матусі…

6. …лихо не любить ходити одинцем…

7. «Швець ходить без чобіт, а кравець — без штанів»

8. …отак жилось селянам «на нашій не своїй землі»…

9. …імперія систематично й уперто провадила русифікацію…

10. …в побуті селян зберігались залишки своєрідного матріархату…

11. …кулачні «бої» називались у нас «броварями»…