Попередні частини:
1. …люди вилазили з хат, мов ті кроти зі своїх нор…
2. ...пригадую нашу, вкриту соломою, дерев’яну хату...
3. …нас з найранішого дитинства починали привчати до праці…
4. …роботою, що межувала з розвагою, було пасіння коней…
5. …пригадую оповідання моєї матусі…
6. …лихо не любить ходити одинцем…
Одягались ми просто, але тепло, бо до того змушувала сувора й довга зима. Зимою носили, вироблені з товарячої шкіри, кожухи, пофарбовані на біло, а також свити з домотканного сукна. Останнім часом замість кожухів та свит зимою носили переважно піддьовки з грубого фабричного сукна чорного кольору.
Легшим, але досить теплим одягом, була тужурка з простого, але міцного матеріалу, на ваті. Хатній одяг — сорочка й штани, що часто мали латки більшого розміру, як нелатана їх частина. На чоботях також були латка на латці.
Родина шевця не була щодо цього винятком, а може навіть основним правилом. Недаремно, мабуть, була ходячою приказка: «Швець ходить без чобіт, а кравець — без штанів»...
Воно й зрозуміло: і той і другий у першу чергу понесуть свої вироби на базар, щоб мати за них гроші — на те вони й майстрі... Лише для виходу на люди, цебто до церкви, на весілля тощо, чоловік намагався зодягнутися у нелатане.
Так жила наша родина — напівхлібороба — напів ремісника, у якого, як тоді казали, у кишені завжди водилась свіжа копійка.
Даю волю читачеві уявити, як жив той селянин, що будував свій добробут на одному врожаї, що збирається лише один раз на рік, — коли мені частенько доводилось бігати до крамниці по сірники, чи гас і платити за цей крам не грішми, яких, очевидно, не було, а курячими яєчками...
Деякі родини з нашої слободи посилали своїх хлопців-підлітків та парубків — у найми до міста або ж на сезонові далеко від дому роботи, здебільшого пастухами, що їх чомусь у нас називали гайдарями.
В моїй пам’яті збереглись навіть слова спеціальної пісні-веснянки, складеної, очевидно, в нашій слободі і присвяченої цим пастухам-заробітчанам:
Ой пішли наші гайдарики
Гроші заробляти...
Ще напередодні першої світової війни та революції 1917 року, деякі селянки практикували такий спосіб заробітку: йшли до Харкова і наймались у «мамки», цебто матері кидали своїх грудних дітей і наймались до «панів» годувати своїми грудьми їхніх дітей... Селянок до цього змушували злидні, а «пань», очевидно, бажання зберегти свої бюсти...
Хто такий Іван Піддубний: біографічна довідка
Читайте також: Окупанти знищили чотири бібліотеки Липецької громади
Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook
