«У перші дні війни моя родина опинилася у зоні активних бойових дій»
Всi новини | 19 жовтня, 2025 у 15:19 | 511 | Автор: Анастасія Касімова / публікацію підготувала Антоніна Перебийніс
Ілюстративне зображення / малюнок учня Слобожанського ліцею
Історії мирних мешканців, які постраждали від війни російської федерації проти України та українського народу, фіксує і зберігає Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
ЛИПЦІ Gromada Group поновлює серію публікацій на основі матеріалів, зібраних у Музеї.
Есей Анастасії Касімової, учениці 8 класу Слобожанського ліцею, отриманий Музеєм 10 травня 2025 року року.
Касімова Анастасія, 8 клас, КЗ Слобожанський ліцей
Вчитель, що надихнув на написання есе - Казакова Світлана Миколаївна
«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»
Повномасштабне вторгнення в Україну стало для кожного з нас випробуванням. Та саме у цих найважчих умовах ми всі відкрили для себе силу, що змінює все - силу допомоги та єдності.
У перші дні війни моя родина опинилася у зоні активних бойових дій. Під Липцями. Ми були розгублені, налякані, не знали куди бігти.
Окупація... Це страшне слово, страшне явище. Мінімальний набір продуктів, що завжди тримали вдома закінчився. Не було ані хліба, ані дріжджів чи цукру, щоб можно було попити чаю або спекти хліб.
Я ніколи не забуду, як через декілька тижнів жінка з нашого села дала мамі півлітрову баночку цукру, як мама плакала, тримаючи у руці ту банку. Цукор... така проста річ, але в окупованому селі - це скарб.
Я знаю, що мама ніколи не забуде ту жінку та її півлітрову баночку. Ми всі допомогали один одному, хто чим міг. Ділилися всім, що знаходили у себе вдома. Я пам'ятаю, що в нас вдома завжди були люди. Хтось приходив за чимось, хтось щось приносив.
Я вперше по-справжньому відчула, що добро не потребує зобов'язань. Воно живе у серці кожного, хто здатен співчувати. Це змінило мій світогляд! Я зрозуміла: навіть у найтемніші часи людяність - це те, що тримає світ!
Коли ми згодом опинилися у безпечному місті, а потім, після деокупації повернулися додому - ми з мамою стали допомогати людям. Кому їжею, кому одягом, а деяким лише словами, простими словами, які дають підтримку та надію у нашому такому й досі непростому житті. Я знаю, що мама досі пам'ятає ту баночку цукру, тому допомогає навкруги всім оточуючим, чим може.
Події, що змінили мене, не були гучними чи героїчними - але саме вони дали мені віру у краще, у добро, у людяність.
І ця віра - найцінніше, що ми можемо зберегти і передати далі! Сила допомоги - це не лише про речі чи дії. Це про здатність бачити в іншому людину, про серце, яке не закривається навіть у найважчі часи!
Джерело: «У перші дні війни моя родина опинилася у зоні активних бойових дій»
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова
Попередні публікації рубрики
«Одна ракета влучила якраз біля нашого будинку, знову посипалися шибки»
«Виживали, не знали, що буде завтра»
«У магазин влучив снаряд, коли поруч були люди»
«Усім перевернули життя, звільнили від того, що надбали»
«Кожну хвилину могло статися, що завгодно»
«Коли залишилися без дому і дізналися про хворобу бабусі — було найважче»
«Наше селище постійно знаходиться під обстрілами»
«Я ніколи не пробачу росіянам цю війну»
«Забирали людей до полону, є випадки знущання над жінками»
«Моя донечка їла звичайний хліб і плакала…»
«Складно було підтримати психічний стан дитини, бо війна дає знати...»
«Якби ми забарилися на кілька хвилин, опинилися б в окупації»
«Наш будинок розбитий, повернутися додому не можемо»
«Перші дні були найважчі» (відео)
«Найстрашніше було під обстрілами вивозити стареньких батьків»
«Окупанти розстрілювали всіх, хто намагався виїхати»
«Кожна хвилина життя могла стати останньою»
«Спочатку боялися, що стрілятимуть у спину. Потім – в обличчя» (відео)
«У перші хвилини війни ми потрапили під окупацію»
«Минуло багато часу, усе стало на свої місця»
«Обстрілювали Харків з позицій, які були неподалік від мого дому»
«Перебуваючи в окупації, ми могли виїхати тільки в Росію»
«Під’їжджали до нашого будинку і обстрілювали мирний Харків»
«Шок в тому, що можуть будь-яку людину забрати з вулиці»
«Сестрі на хату дві ракети впало»
Зміг вивезти лише 2 людей і 12 тварин. Мого пса застрелили
«Нас не випускали, ми були в окупації»
Довідково: Музей «Голоси Мирних» — найбільша у світі колекція історій мирних, постраждалих від війни Росії проти України.
Місія Музею: Збирати, організовувати та ділитися історіями мирних жителів України для кращого розуміння життя в умовах військових дій заради кращого майбутнього.
Завдання Музею:
- Бути найбільшим у світі архівом історій Мирних, постраждалих від воєнних дій в Україні
- Створити достовірне джерело інформації про життя Мирних в умовах війни, яку розповіли з перших уст
- Стати унікальним психотерапевтичним проєктом, який сприятиме психологічному благополуччю та ментальному здоров'ю українців, які пережили травму війни, розповідаючи свої історії.
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.
Читати також:
У Липецькій громаді на «нулі» проти російських окупантів воюють добровольці з Білорусі
Зубаті та крилаті «Акули» над Липецькою громадою: у «Хартії» показали БПЛА SHARK
Слідкуйте за ЛИПЦІ Gromada Group у соціальних мережах
Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Viber-канал ЛИПЦІ Gromada Group WhatsApp-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Facebook-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group Instagram-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group
Х-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз