«Наш будинок розбитий, повернутися додому не можемо»

Олександра Чуйко 28.07.2023 у 11:14 673

Історії мирних мешканців, які постраждали від війни російської федерації проти України та українського народу, фіксує і зберігає Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. ЛИПЦІ Gromada Group продовжує серію публікацій на основі матеріалів, зібраних у Музеї.

 

«Наш будинок розбитий, повернутися додому не можемо»

Зруйнована будівля у Липцях / Фото: Громадське

Цього разу це історія Тамари Миколаївни Гармаш з Липців, записана 22 березня 2023 року у Харкові.

Пряма мова:

Ми до війни жили у селі Липці, Харківського району Харківської області.

Моєму чоловіку зараз 68 років. Я пенсіонерка, він пенсіонер-інвалід.

Це було жахіття, бахало так, що це було дуже страшно. Саме страшне було, що коли ми всі одягнулися, вийшли на вулицю, доїхали вже російські танки. Вони махали нам руками, і ніхто не розумів, що в цьому відбувається.

Поліції не було в цей момент. Якось всі кинули все — і все. Залишилися просто ми. І все.

І ці солдати розселялись по будинках. Хотіли виїжджати в Харків — нас не випускали.

Ми знаходились до середини березня. І потім, коли розбомбило будинок сусідів і всіх там насмерть розбило, ми прийняли рішення і виїжджали.

Ну, мабуть, за 30 хвилин ми зібралися. Ось так, в чому були.

Бо до цього ми жили у підвалі. У нас погріб у дворі був, і ми жили в цьому погребі. Матраси, які були в будинку, ми затащили до підвалу і там повністю жили увесь цей час.

Іноді заходили в будинок. Але там увесь час бомбардувало. Там було неможливо.

Тобто в будинок іноді заходили, ну посидиш час. Потім починається обстріл, починається штукатурка сипатися, люстра хитатися, і знову біжиш в цей погріб.

Ну, а потім ми вирішили, що потрібно поїхати.

Випускали на росію. У нас 5 людей, сіли в машину і в чому були, то ми поїхали.

Їхала якась колона і сказали, що можна до цієї колонії приєднатися. Ось з цією колонією ми виїхали в росію.

І ми вирішили, що треба їхати в Латвію. Ми поїхали в Латвію.

Побули трохи в Латвії. Але у чоловіка проблеми зі здоров'ям. У нього ампутована нога, цукровий діабет.
Почалися проблеми з ногою. І треба було повернутися до України, тому що там би ми нічого йому не зробили.

Ми повернулися до Полтави. У нас там донька на той момент мешкала, знімала квартиру — ось вони нас до себе взяли.

Зараз ми уже до Харкова переїхали, тепер знімаємо квартиру в Харкові.

Хотіли поїхати додому, але будинок наш повністю розбитий. На жаль, повертатися нам нікуди.

І теж така проблема, ми зараз знімаємо квартиру. Два пенсіонери, пенсія у нас мінімальна.

У доньки також була своя справа, але вона вся залишилась, на жаль, недоступною.

Поки жити в підвалі, в школі не можемо, тому що у чоловіка ноги немає.

Тобто, ви розумієте, лежачий хворий — це піклування, в спільну кімнату нікуди не поселишся.

Поки є можливість, десь якось за наймінімальніші гроші ми знімаємо квартиру.

А потім навіть не знаю, що далі робити.

Джерело: «Наш будинок розбитий, повернутися додому не можемо»

Попередні публікації рубрики

«Перші дні були найважчі» (відео)

«Найстрашніше було під обстрілами вивозити стареньких батьків»

«Окупанти розстрілювали всіх, хто намагався виїхати»

«Війна згуртувала весь народ»

«Кожна хвилина життя могла стати останньою»

«Спочатку боялися, що стрілятимуть у спину. Потім – в обличчя» (відео)

«У перші хвилини війни ми потрапили під окупацію»

«Минуло багато часу, усе стало на свої місця»

«Обстрілювали Харків з позицій, які були неподалік від мого дому»

«Перебуваючи в окупації, ми могли виїхати тільки в Росію»

«Під’їжджали до нашого будинку і обстрілювали мирний Харків»

«Шок в тому, що можуть будь-яку людину забрати з вулиці»

«Сестрі на хату дві ракети впало»

Зміг вивезти лише 2 людей і 12 тварин. Мого пса застрелили

«Нас не випускали, ми були в окупації»

Довідково: Музей «Голоси Мирних» — найбільша у світі колекція історій мирних, постраждалих від війни Росії проти України.

Місія Музею: Збирати, організовувати та ділитися історіями мирних жителів України для кращого розуміння життя в умовах військових дій заради кращого майбутнього.

Завдання Музею:

  • Бути найбільшим у світі архівом історій Мирних, постраждалих від воєнних дій в Україні
  • Створити достовірне джерело інформації про життя Мирних в умовах війни, яку розповіли з перших уст
  • Стати унікальним психотерапевтичним проєктом, який сприятиме психологічному благополуччю та ментальному здоров'ю українців, які пережили травму війни, розповідаючи свої історії

Читайте також: …старшого з дітей залишали дома на господарстві…

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook

 


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини