«Усім перевернули життя, звільнили від того, що надбали»
Статтi | 28 грудня, 2023 у 17:07 | 327 | Автор: Олександра Чуйко
Фото ілюстративне
Історії мирних мешканців, які постраждали від війни російської федерації проти України та українського народу, фіксує і зберігає Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. ЛИПЦІ Gromada Group продовжує серію публікацій на основі матеріалів, зібраних у Музеї.
Історія Юлії Олександрівни з Циркунів, записана у Світловодську 8 вересня 2023 року.
Пряма мова:
Было тихо, спокойно, жили как нормальные люди. А сейчас как на пороховой бочке. Все сидят, ждут непонятно чего.
Главное тишины…
Мы из Циркунов Харьковской области. Стрелять начали, слышно это все было. Мы же почти под границей практически со стороны Белгорода. Все слышно было.
Они в первый же день зашли, мы же в оккупации сидели. До 5 мая, по подвалам, как и все. Сидели, сидели, все надеялись, что скоро все закончится, да закончится. Но когда уже ни света, ни газа, и уже с подвалом они вылазили.
Нам только была дорога в одну сторону — мы через Россию уезжали. Мы уехали 5, а 6 или 7 мы уже из Россией уехали. Через ту сторону, тур по Европе. Выехали, в общем, мы из оккупации 5 мая, а на Украине уже были в Харькове 16 илм 15 мая.
Ну, с остановками конечно, маленький ребенок, двое детей. Ночевали останавливались, конечно.
Муж у меня в Харькове. Приезжаю на 2—3 дня, бывает, в Харьков. Он в Харькове работает. По знакомым так вот и остановились. Где тихо было, туда и приехали.
Снимаем жилье и здесь, в Харькове муж снимает, мы там снимаем квартиры.
В первое время были гуманитарки, сейчас там очень редко гуманитарки. А в Харькове муж мой вообще ничего не получает.
Я же приезжая, справка ВПО у меня Кировоградская область, я же как бы приехала на 2—3 дня и уехала.
Если бы это было сразу, мы первые дни выехали, как бы по разговорам других — помогали все. Тогда квартиру они бесплатно давали… А мы приехали — это уже было в мае… мы приехали — со старта, квартира 4 тысячи, плюс коммунальные услуги.
Естественно — ни ложки, ни вилки, ни горячей воды. Своими силами как-то вот так вот.
Ну и люди помогали — кто посуду приносил, давал. Ну это так, посуду, допустим.
Мы когда уже приехали, такого уже не было, скажем так. А поначалу люди помогали там, к которым уже обращались. Там говорили — помогали. Но потом уже люди начали в временно перемещенных особах и зарабатывать.
Сестра моя за границей, папа у меня в Харькове, мама у меня погибла. Дом, так еще сравнительно… в Циркунах у мужа дом. Крыши нет, окон нет, света до сих пор нет, ни заборов нет. Ну, коробка стоит, ну хоть так стоит, скажем так. У людей, конечно, и побольше повреждений.
Всем перевернули жизнь. Освободили от того, что наживали все это время.
Выбора не было, ради детей психологически и морально выдерживали. А что выбор был какой-то?
Девочка, она у меня маленькая, ей сейчас 2 года, а тогда же ей не было еще и года. Она особо не понимала, скажем так. Когда стреляют, то сильно боится, конечно.
Мечтаю попасть домой в нормальный дом, который был с окнами, с крышей, с заборами, с дверьми, скажем так.
Честно — одно сейчас желание: тихо, спокойно, чтобы дети мои жили и спали. Главное, чтобы все закончилось
И, естественно, мечта отстроить дом, окна вставить, двери, крышу перекрыть. Как бы своими силами накрыли как-нибудь, кусками, потому что уже, все текло уже в дом это все дело, потолки все это мокрое вовремя.
У всех одна мечта, чтоб все закончилось и вернуться домой.
Джерело: «Усім перевернули життя, звільнили від того, що надбали»
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Попередні публікації рубрики
«Кожну хвилину могло статися, що завгодно»
«Коли залишилися без дому і дізналися про хворобу бабусі — було найважче»
«Наше селище постійно знаходиться під обстрілами»
«Я ніколи не пробачу росіянам цю війну»
«Забирали людей до полону, є випадки знущання над жінками»
«Моя донечка їла звичайний хліб і плакала…»
«Складно було підтримати психічний стан дитини, бо війна дає знати...»
«Якби ми забарилися на кілька хвилин, опинилися б в окупації»
«Наш будинок розбитий, повернутися додому не можемо»
«Перші дні були найважчі» (відео)
«Найстрашніше було під обстрілами вивозити стареньких батьків»
«Окупанти розстрілювали всіх, хто намагався виїхати»
«Кожна хвилина життя могла стати останньою»
«Спочатку боялися, що стрілятимуть у спину. Потім – в обличчя» (відео)
«У перші хвилини війни ми потрапили під окупацію»
«Минуло багато часу, усе стало на свої місця»
«Обстрілювали Харків з позицій, які були неподалік від мого дому»
«Перебуваючи в окупації, ми могли виїхати тільки в Росію»
«Під’їжджали до нашого будинку і обстрілювали мирний Харків»
«Шок в тому, що можуть будь-яку людину забрати з вулиці»
«Сестрі на хату дві ракети впало»
Зміг вивезти лише 2 людей і 12 тварин. Мого пса застрелили
«Нас не випускали, ми були в окупації»
Довідково: Музей «Голоси Мирних» — найбільша у світі колекція історій мирних, постраждалих від війни Росії проти України.
Місія Музею: Збирати, організовувати та ділитися історіями мирних жителів України для кращого розуміння життя в умовах військових дій заради кращого майбутнього.
Завдання Музею:
- Бути найбільшим у світі архівом історій Мирних, постраждалих від воєнних дій в Україні
- Створити достовірне джерело інформації про життя Мирних в умовах війни, яку розповіли з перших уст
- Стати унікальним психотерапевтичним проєктом, який сприятиме психологічному благополуччю та ментальному здоров'ю українців, які пережили травму війни, розповідаючи свої історії
Читайте також: Колаборанту з Лук’янців повідомили про підозру
Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook
Ще декілька актуальних новин на зараз