«Війна згуртувала весь народ»
Статтi | 17 червня, 2023 у 13:08 | 795 | Автор: Олександра Чуйко

Черкаськолозівський ліцей (фото: Харківська правозахисна група)
Історії мирних мешканців, які постраждали від війни російської федерації проти України та українського народу, фіксує і зберігає Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. ЛИПЦІ Gromada Group продовжує серію публікацій на основі матеріалів, зібраних у Музеї.
Цього разу це історія 54-річного Метельова Олександра Володимировича з Черкаської Лозової, записана у його рідному селі 20 вересня 2022 року.
Пряма мова:
54 года полных. Работал садовником, работал охранником в мирное время.
В пять часов, начало шестого мы уже проснулись и поняли, что война — первые прилеты были. А уже в восемь утра мы уже
прятались по погребам.
Ну, очень тяжелый, как бы, и моральный, и это самое. И физический, как бы тоже. Ну больше всего мы морально не были готовы к этому. Никто не думал, что эти гады будут так поступать.
Мы не были готовы, никто не думал, никто не делал ни запасов никаких, ничего.
С продовольствием тоже проблематично было. С первых дней началась проблема со светом — то был, то не был. Магазины тоже разгребли тоже. Вот у нас уже в 9 утра практически полки были пустые. Ажиотаж был большой.
Мы находимся недалеко от Харькова, в районе 5-6 километров. У нас даже из Харькова приезжали с окраины люди, скуплялись. Потому что там и в Харькове суматоха суета была. К нам приезжали харьковчан скуплялись. Так что магазины к обеду уже были пустые.
Лично я никуда не собирался выезжать. Семью я вывез через месяц, когда у нас была такая ситуация уже в середине апреля.
Были такие обстрелы, а у меня ребенок как бы не маленький, ей 21 год, но все равно она уже устала бежать по подвалам, по погребам. Начала нервничать. Вызывали даже скорую, кололи успокоительные. И врачи посоветовали.
Я пришел с работы. Был на сутках на дежурстве. Позвонил и сказал, давайте девочки так: я приезжаю утром и отвожу вас на Южный вокзал. А там уже шли эвакуационные поезда. Я их отправил. Они уехали сначала на Львов, потом на Польшу, потом на Румынию.
Это все благодаря волонтерам. А сейчас они в Ирландии пока находятся.
А я никуда не ехал, потому что у меня есть небольшие проблемы с здоровьем. Не такие критичные, но у меня, например, давление и ноги — хронический ревматизм. Если я немного перемерзаю или напряжение есть — начинают распухать сосуды, суставы то есть. Проблема с ногами. Мне тяжело ходить. Поэтому меня не взяли ни в тероборону, никуда.
Поэтому было принято решение, потому что людей с завода позабирали, работать особо некому. А у нас завод был по изготовлению электроприборов и трансформаторов, то, что нужно нашей стране было в этот период.
И я принял для себя решение, что буду даже ходить на работу и охранником, и так помогал ребятам изготавливать все эти электроприборы, трансформаторы и трансформаторные будки. Потому что были большие прилеты, была большая потребность в ремонтной части.
Ну а потом уже у нас получилось так, что летом уже было минимум на моей смене пять прилетов по заводу. Ну а в общей
сложности около 18 прилетов, из них две С-300 было. Поэтому приняли решение вывозить оборудование в Полтаву.
Сейчас вывозим оборудование в Полтавскую область, чтобы производство могло работать дальше и помогать стране восстанавливать. Потому что, сами понимаете, без электричества ничего не возможно сделать, точно так же, как и без газовой системы и без электроснабжения. Так что мы занимаемся этой проблемой.
Война — это всегда плохо. Ну, понимаете, война как-то сплотила и семьи, и весь народ.
Да, конечно, тяжело, когда семья в одной стране, а ты находишься в другой стране.
Но это не единичный случай, поэтому я сразу принял решение, что в любом случае останусь здесь. Для меня было более спокойно, когда я их отправил, когда они уже поехали. Даже во Львове не такая обстановка была, как у нас в Харькове и Харьковской области. Для меня было спокойнее, у меня были развязаны руки.
Больше всего переживаешь за детей. Мне приходилось помогать людям, у которых маленькие дети были, 4-5 лет, даже 8-9 лет. Люди тоже не хотели бросать свое жилье, сидели до последнего. Но потом, когда уже дети начинали заикаться, когда дети начинали плакать от каждого взрыва, приходилось людям выезжать.
Помогал тоже эвакуироваться, вывозил. Так как у меня есть автомобиль, было там свободное время. Просили люди, и выезжал, вывозил.
Были перебои с водой. В колодце, если я набирал воду, возил, тем, кому нужна была вода, возил в ЗСУ воду, потому что тогдашний транспорт... бочку с водой было тоже тяжело найти, чтобы поразвозить им.
То есть и волонтерством занимался, и тем, чем мог, тем и помогал. И по сей день тут то, что нужно, по возможности делаю.
Джерело: «Війна згуртувала весь народ»
Попередні публікації рубрики
«Кожна хвилина життя могла стати останньою»
«Спочатку боялися, що стрілятимуть у спину. Потім – в обличчя» (відео)
«У перші хвилини війни ми потрапили під окупацію»
«Минуло багато часу, усе стало на свої місця»
«Обстрілювали Харків з позицій, які були неподалік від мого дому»
«Перебуваючи в окупації, ми могли виїхати тільки в Росію»
«Під’їжджали до нашого будинку і обстрілювали мирний Харків»
«Шок в тому, що можуть будь-яку людину забрати з вулиці»
«Сестрі на хату дві ракети впало»
Зміг вивезти лише 2 людей і 12 тварин. Мого пса застрелили
«Нас не випускали, ми були в окупації»
Довідково: Музей «Голоси Мирних» — найбільша у світі колекція історій мирних, постраждалих від війни Росії проти України.
Місія Музею: Збирати, організовувати та ділитися історіями мирних жителів України для кращого розуміння життя в умовах військових дій заради кращого майбутнього.
Завдання Музею:
- Бути найбільшим у світі архівом історій Мирних, постраждалих від воєнних дій в Україні
- Створити достовірне джерело інформації про життя Мирних в умовах війни, яку розповіли з перших уст
- Стати унікальним психотерапевтичним проєктом, який сприятиме психологічному благополуччю та ментальному здоров'ю українців, які пережили травму війни, розповідаючи свої історії
Читайте також: Дитсадок у Липцях — серед зруйнованого російськими окупантами (фото)
Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook
Ще декілька актуальних новин на зараз