«Минуло багато часу, усе стало на свої місця»

Цього разу це історія Віри Миколаївни з Циркунів, записана у Циркунах 30 жовтня 2022 року.

Пряма мова:

Я всю окупацію була дома.

Про війну дізналася чого? В нас зразу розбили, світла не стало і зайшли російські солдати.

Я не хотіла залишати будинок. Через те, що вони лазили по будинкам, вони забирали все, що є. І я не хотіла, щоб до мене лазили чужі люди.

Возили нам, гуманітарку, давали. У нас тут є консервний цех, нас кормили ковбасою сухою, давали нам, роздавали. Свої, свої, наші. У кожного ж іще ще було свої запаси.

Шокуванням для мене стало, колись снаряд попав у стєнку. В будинку стіна упала вся в хату. Оце було для мене великий шок.

Тоді, коли наші ввійшли, а вони били з іншого села по нашому селу.

Розбите все село, центральна вулиця вся в бур'янах, через те, що ми ж не могли приїздить сюди, коли ми виїхали.

Коли наші ввійшли, тоді вже мій будинок розбили (обстрілами — ред.), і я виїхала в Харків, була в Харкові.

Єдиний раз був прильот недалеко, десь метрів за 300 від нас, а так Харків били і більше б’ють по краям, ви знаєте.
Або в центр, де засідають наші керівники.

Або військові. Вони допомагають мені, тому що я ж сама не змогла б відремонтувати будинок і забор.

А от свої мародьори забор навіть почали розбирати, односельці.

Пройшло багато часу і якось стало все на місця. Мене не міг ніхто умовити, не розважити ніде нічого. От воно само по собі пройшло потихеньку.

Я б і сьогодні хотіла, щоб вона (війна — ред.) скінчилася.

Не сумніваюся в тому, що Україна буде вільною країною, але ж дуже багато прийдеться відбудовувати. Хатів розбитий — дорого (коштуватиме відбудувати — ред.).

А села так вобще... Деякі села, що знищені... Біля нас, нашого осередку село сусіднє, розбите геть.

І наші Циркуни розбиті теж, дуже розбиті. Дві третини точно немає хат.

Тільки спасибі їм велике (українським військовим — ред.). Хай живуть, хай мирно... Хай я їм бажаю миру і бажаю, щоб вони живими повернулися додому, щоб вони порадували нас всих своєю перемогою і були живими.

Джерело: “Минуло багато часу, усе стало на свої місця”

Попередні публікації рубрики

«Обстрілювали Харків з позицій, які були неподалік від мого дому»

«Перебуваючи в окупації, ми могли виїхати тільки в Росію»

«Під’їжджали до нашого будинку і обстрілювали мирний Харків»

«Шок в тому, що можуть будь-яку людину забрати з вулиці»

«Сестрі на хату дві ракети впало»

Зміг вивезти лише 2 людей і 12 тварин. Мого пса застрелили

«Нас не випускали, ми були в окупації»

Довідково: Музей «Голоси Мирних» — найбільша у світі колекція історій мирних, постраждалих від війни Росії проти України.

Місія Музею: Збирати, організовувати та ділитися історіями мирних жителів України для кращого розуміння життя в умовах військових дій заради кращого майбутнього.

Завдання Музею:

• Бути найбільшим у світі архівом історій Мирних, постраждалих від воєнних дій в Україні
• Створити достовірне джерело інформації про життя Мирних в умовах війни, яку розповіли з перших уст
• Стати унікальним психотерапевтичним проєктом, який сприятиме психологічному благополуччю та ментальному здоров'ю українців, які пережили травму війни, розповідаючи свої історії

Читайте також: Розмінування Циркунів завершать до серпня, — Тимошко

Телеграм-канал "ЛИПЦІ Gromada Group"

Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Сторінка "ЛИПЦІ.Gromada.group" у соцмережі Facebook