«Окупанти розстрілювали всіх, хто намагався виїхати»
Статтi | 24 червня, 2023 у 20:58 | 593 | Автор: Олександра Чуйко

Історії мирних мешканців, які постраждали від війни російської федерації проти України та українського народу, фіксує і зберігає Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. ЛИПЦІ Gromada Group продовжує серію публікацій на основі матеріалів, зібраних у Музеї.
Цього разу це історія 65-річного пенсіонера Кулішова Анатолія Олександровича з Козачої Лопані, записана у Тернополі 25 вересня 2022 року.
Пряма мова:
Мне 65 лет, пенсионер. В данный момент я не работаю по болезни. Заставил войну в Козачей Лопани 24 числа.
Ехали танки, ехали БТР, ехали там какие-то, ну, какое-то оружие ихнее.
Начались бомбёжки. Просидели мы с женой в погребе. Где-то месяц, наверное.
Бабушка жила в Харькове. Полдома разнесло, разбомбило ракетой.
И в апреле месяце мы, короче, выехали. Здесь живут, в Тернополе, наши дети, дочка и зять. Мы переехали сюда, в Тернополь.
Нас не выпускали на Харьков. Там расстреливали по дороге, все там на постах. У кого машина, у кого велосипед, у кого... Их расстреливали просто-напросто, кто попытался, выехать в Харьков.
И нам пришлось ехать на Белгород, на Россию. Дальше на Москву. С Москвы на Прибалтику. С Прибалтики на Польшу.
С Польши во Львов. Со Львова в Тернополь.
Получилось, что меня спросил поляк на пропускном пункте: "А как это вы с Украины в Украину едете?" Я говорю: "Вот так и приехали с Украины в Украину". Тяжело, но приехали.
Ну а дальше что пошло у меня? Больница, больница, больница, больница. И вот я добрался до того, что мне сделали... Ну то есть я получил даже первую группу инвалидности. С этими поездками, с переживаниями, со всем вместе.
Ну стресс от поездки само собой. Но то, что мы сидели в погребе, где у нас не было ни света не было, ни газа не было.
Только начинаешь что-то готовить - бомбежка. В основном это ночью было, так часов где-то в 12 ночи, под утро.
Мины попадали и в огороде у нас попали, и у соседей попали, и дома разрушились.
Слава Богу, нам повезло, у нас только выбило... Ну не выбило, а осколками потрощило двери. Это единственное, что у нас именно лично, у меня.
А у соседей, у кого в дом попало, у кого, ну, такое, война есть война.
Конечно, хотелось бы, чтобы эта чертова война закончилась уже. Вернуться на родину, домой. Я бы и сейчас бы уехал женой там, с родителями в Козачью Лопань.
Но они ж лупят... Сейчас их выгнали с нашей территории. Но они лупят из Белгорода постоянно лупят. То ракетами по Харькову, то пушками, всем таким возможным. Лупят уже по приграничной зоне. Хотя мы не имеем права им туда лупануть. Чтобы они почувствовали, что это.
Россияне, даже белгородцы, говорят, что это Украина на них напала. Ёлки-палки. Они вообще без всякого, не знаю, сообразительности, своего ума... Не представляют, что напала именно Россия.
Даже в этих приграничных районах, в которых люди живут, и то не соображают. Это немыслимо.
Джерело: «Окупанти розстрілювали всіх, хто намагався виїхати»
Попередні публікації рубрики
«Кожна хвилина життя могла стати останньою»
«Спочатку боялися, що стрілятимуть у спину. Потім – в обличчя» (відео)
«У перші хвилини війни ми потрапили під окупацію»
«Минуло багато часу, усе стало на свої місця»
«Обстрілювали Харків з позицій, які були неподалік від мого дому»
«Перебуваючи в окупації, ми могли виїхати тільки в Росію»
«Під’їжджали до нашого будинку і обстрілювали мирний Харків»
«Шок в тому, що можуть будь-яку людину забрати з вулиці»
«Сестрі на хату дві ракети впало»
Зміг вивезти лише 2 людей і 12 тварин. Мого пса застрелили
«Нас не випускали, ми були в окупації»
Довідково: Музей «Голоси Мирних» — найбільша у світі колекція історій мирних, постраждалих від війни Росії проти України.
Місія Музею: Збирати, організовувати та ділитися історіями мирних жителів України для кращого розуміння життя в умовах військових дій заради кращого майбутнього.
Завдання Музею:
- Бути найбільшим у світі архівом історій Мирних, постраждалих від воєнних дій в Україні
- Створити достовірне джерело інформації про життя Мирних в умовах війни, яку розповіли з перших уст
- Стати унікальним психотерапевтичним проєктом, який сприятиме психологічному благополуччю та ментальному здоров'ю українців, які пережили травму війни, розповідаючи свої історії
Читайте також: Чому «Салдацький патрет» відбувається саме у Липцях?
Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook
Ще декілька актуальних новин на зараз