«Шок в тому, що можуть будь-яку людину забрати з вулиці»

Цього разу це історія 19-річного мешканця Липців Дениса, інтерв'ю з яким було записане 10 вересня 2022 року в Естонії.

Пряма мова:

Зараз  мені 19 років. Я навчався. І зараз навчаюсь і працюю.

Дізналися ми не з новин, а одразу. Ну просто побачили техніку і зрозуміли, що почалась війна. І просто пішли закупили останні продукти. З сусідами домовились, підготувались. Ну і просто першу ніч всі чекали, чи щось буде, чи ні.

По прикордонному пункту прилетіло, ну далі просто техніка проїхала до окружної харківської.

Обставини були такі, що випускали тільки через росію. І всі чекали дізнатися, чи не будуть забирати документи. Ми дізналися, що документи у нас не будуть забирати і останнє, це було... у двір прилетів снаряд. Повибивало шибки, повилітали двері. Снаряд прилетів у гараж сусіда. Його гаража нема.

Усі виїжджали своїм ходом, але потім формували колону і ця колона вже їхала на кордон. Бо росія стріляла в сторону України, ну Харкова з кордону, на якому ми стояли.

Люди виїжджають через блок-пости, на кожному блок-пості перевіряють документи і потім під'їжджають до останноьго блок-поста, де формується черга. Потім ця черга у супроводі фсб їде до кордону. Після там тотальний догляд речей, телефонів, співрозмови. І після цього випускають як при звичайному перетині кордону з декларацією.

Виїжджала вся сім'я. Допомоги ніякої не було. Просто як було, так і виїжджали - з нервами, з переляками. Ми взяли їжу, яка залишилася, взяли, там, останні гроші, телефони, одежу і поїхали.

Ми доїхали до Естонії і все. Знімаємо (житло - ред.) зараз. Люди піклуються, допомагають. Гуманітарна допомога є.

Але зараз уже є документи, є дозвіл на роботу і ми розраховуємо на свої гроші.

Коли не залишилось ні світла, ні газу, ні води... ну і ні зв'язку... І потім коли виїжджали з російської федерації був досмотр і допит. Ти просто приїжджаєш на кордон і тебе починають перевіряти телефони, усі речі. Можуть відвести в якусь іншу кімнату від всіх і невідомо, що там буде. Там кожного по-різному оглядали.

Їм було все одно, якщо щось, скажем так. Підійшов сусід, який воював у АТО, інвалід. За ним просто приїхали якісь спецпризначенці, забрали його на два тижні кудись. Повернувся. (Але ось - ред.) на два тижні кудись взяли людину - і все.

Шок в тому, що можуть просто будь-яку людину з вулиці забрати кудись.

Взагалі війна це дикість, просто за цей час вже якось звикли. В мене як були плани, так і залишились - довчився в коледжі, перевівся до університету. Робота яка була така і залишилась - в онлайні. Ну тільки що ось півроку випало.

Спочатку вийдуть на кордони України до 2014 року, а потім потрібно буде якось щось зробити, щоб росія капітулювала, бо ракети долітають з її території до багатьох міст України.

Я хочу повернутися до рідного Харкова.

Джерело: «Шок в тому, що можуть будь-яку людину забрати з вулиці»

Попередні публікації рубрики

«Сестрі на хату дві ракети впало»

Зміг вивезти лише 2 людей і 12 тварин. Мого пса застрелили

«Нас не випускали, ми були в окупації»

Довідково: Музей «Голоси Мирних» — найбільша у світі колекція історій мирних, постраждалих від війни Росії проти України.

Місія Музею: Збирати, організовувати та ділитися історіями мирних жителів України для кращого розуміння життя в умовах військових дій заради кращого майбутнього.

Завдання Музею:

• Бути найбільшим у світі архівом історій Мирних, постраждалих від воєнних дій в Україні
• Створити достовірне джерело інформації про життя Мирних в умовах війни, яку розповіли з перших уст
• Стати унікальним психотерапевтичним проєктом, який сприятиме психологічному благополуччю та ментальному здоров'ю українців, які пережили травму війни, розповідаючи свої історії