«Обстрілювали Харків з позицій, які були неподалік від мого дому»

Історії мешканців Циркунівської громади, які постраждали від війни російської федерації проти України та українського народу, фіксує і зберігає Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. ЛИПЦІ Gromada Group продовжує серію публікацій на основі матеріалів, зібраних у Музеї.

Історії мешканців Циркунівської громади, які постраждали від війни російської федерації проти України та українського народу, фіксує і зберігає Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. ЛИПЦІ Gromada Group продовжує серію публікацій на основі матеріалів, зібраних у Музеї.

Цього разу це історія Олександра Бабійчука, 66-річного пенсіонера з села Руські Тишки.

Пряма мова:

Пенсіонер. Мені 66 років на початок війни було.

Знаходився вдома. Обстрілювали Харків з позицій, які були неподалік від мого дому.

Через наше село вони пройшли практично без бою. Зайняли в перший же день. І почали обстрілювати місто Харків. А дім мій на окраїні села. Тому з пагорба я бачив їхні установки, град, гаубиці і обстрілювали вони Харків з цих позицій.

По-перше, був виїзд закритий в сторону України, в сторону Росії їхати я не збирався. Тому залишався в окупації разом зі своєю дружиною.

Після того, як наші збройні сили звільнили від окупантів село оказалося в сірій зоні і були масштабні обстріли зустрічні. Тому 24 травня я з'їхав звідти. Останній, який проживав в тій місцевості, на тому участку вулиці.

Рано вранці сів в автомобіль і поки були сутінки ранішні, доїхав до першого блокпосту, де дочекався кінця комендантської години.

Бачити, як дім горить. А це запам'яталося найбільше. Мій дім був перший, як її розстріляли.

Не було зв'язку з рідними. Ніяк не вплинуло. Всі живі, здорові. Починаємо відбудову.

А що змінилося? Все нажите за свою трудову діяльність, все пропало. За пенсію дім восстановити не вдасться. Тому буду проживати в підвальному приміщенні, там де і переживав евакуацію під час обстрілів. А далі що буде, побачимо.

Психологічних труднощів мені не перейшлося переживати, і стресу в мене не було.

Пенсіонером як був, так і залишився. Вряд чи я щось надбаю, а втратив, я ж кажу, все нажите майно. Все згоріло вщент.

Може закінчитися війна через рік, але це не значить, що війна закінчиться зовсім. Тому що ми знаходимося від границі з Росією на той вістані, яка може обстрілювати моє село, так само як зараз обстрілюють Сумську область.

І коли це закінчиться? Один політолог казав, після того, як зміниться два президента в Росії.

Джерело: «Обстрілювали Харків з позицій, які були неподалік від мого дому»

Попередні публікації рубрики

«Перебуваючи в окупації, ми могли виїхати тільки в Росію»

«Під’їжджали до нашого будинку і обстрілювали мирний Харків»

«Шок в тому, що можуть будь-яку людину забрати з вулиці»

«Сестрі на хату дві ракети впало»

Зміг вивезти лише 2 людей і 12 тварин. Мого пса застрелили

«Нас не випускали, ми були в окупації»

Довідково: Музей «Голоси Мирних» — найбільша у світі колекція історій мирних, постраждалих від війни Росії проти України.

Місія Музею: Збирати, організовувати та ділитися історіями мирних жителів України для кращого розуміння життя в умовах військових дій заради кращого майбутнього.

Завдання Музею:

  • Бути найбільшим у світі архівом історій Мирних, постраждалих від воєнних дій в Україні
  • Створити достовірне джерело інформації про життя Мирних в умовах війни, яку розповіли з перших уст
  • Стати унікальним психотерапевтичним проєктом, який сприятиме психологічному благополуччю та ментальному здоров'ю українців, які пережили травму війни, розповідаючи свої історії

Читайте також: Липецький район 90 років тому: 1 червня 1933 року

Телеграм-канал "ЛИПЦІ Gromada Group"

Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Сторінка "ЛИПЦІ.Gromada.group" у соцмережі Facebook

 

Google LogoДодати Gromada як бажане джерело в Google
Ще декілька актуальних новин на зараз

Ми ї̶м̶о̶ використовуємо деякі кукі, детальніше у Політиці сайту