Чому «Салдацький патрет» відбувається саме у Липцях?

Місцем дії оповідання «Салдацький патрет» є Слобожанщина, а точніше — слобода Липці Харківського повіту. Читачеві Липці зображуються віддаленими від його уявного місця перебування, висловлюється сумнів щодо того, чи ті далекі Липці йому добре відомі. «...коли хто зна — аж у Липці», — зауважує письменник.

Звідки ж дивиться на Липці письменник і його читачі? Можна впевнено стверджувати, що оповідач походить звідкись зі Слобожанщини — з Харкова чи, скоріше, з якогось села на Слобідщині. За висловом оповідача маляр Кузьм Трохимович був людиною, яка не цуралася підробітку — «в нас у селі зеленив нову дзвіницю». Це прямо вказує, що оповідач походить з якогось віддаленого від Липців українського села.

Крім того, Григорій Квітка-Основ’яненко зазначає, що «богомаз» Кузьма Трохимович був «родом — коли чували — з Борисівки, Курської губернії». Йдеться про відоме село Борисівка Бєлгородського повіту Курської губернії, що уславилося своїми іконописцями-малярами. Докладно про це повідомляє в оповіданні й Григорій Федорович: «а у тій слободі щонайлуччi богомази, iконописцi й усякiї маляри; так i вiн-то відтіля родом був».

Між Борисівкою і Липцями доволі значна відстань, яка визначається автором словосполученням «аж у Липці». І точно вже не з Борисівки споглядає події читач — це село для нього таке ж далеке, як і Липці: про Борисівку оповідач зауважує — «коли чували», про Липці — «коли хто зна».

Коли ж автор називає інші населені пункти Слобожанщини, то не робить таких уточнень, бо вони мають бути читачеві добре відомі: «з борошном поприїжджали то з Деркачів, то з Вільшаної, та були аж із Коломака». Коломак, як бачимо, Квітка вважає дуже віддаленим від Липців населеним пунктом, тоді як Деркачі чи Вільшана є порівняно близькими. Згадує він і про Водолагу, що дійсно була значним центром гончарства — «тут з Водолаги горшки, кахлi, миски, покришки, глечики, кухлики...».

Точніша локалізація місця перебування читача / слухача не є визначальною для сприйняття твору. Однак чи можемо ми сказати те саме про місце дії? Чи є для Григорія Квітки-Основ’яненка важливим помістити дію твору саме у Липці? Судячи з тексту оповідання, це обумовлено необхідністю описати прикордонну українську слободу, розташовану на межі українських та російських етнічних земель.

Справді, Липці як прикордонне українське село пасують для цього якнайкраще. Маємо низку текстів російських мандрівників, які, їдучі з Бєлгорода до Харкова, визначали саме Липці як перше значне суто українське поселення на своєму шляху. Про це згадують Василь Зуєв (1781 року), Павло Сумароков (1802 року), Іван Долгоруков (1810 року).

Уміщення дії у контекст такої пограничної слободи необхідне авторові з кількох причин. Насамперед слід зазначити, що письменникові потрібно було описати великий ярмарок, віддалений від читача тексту/слухача оповіді, але, тим не менш, доволі відомий і значущий на місцевому рівні. Липці були для цього чи не найкращим вибором. Факт існування ярмарку в Липцях був добре відомий місцевим мешканцям.

Також Квітці важливо було помістити «салдацький патрет» у середовище, добре знайоме із «салдатами», чи, як їх ще називали на початку ХІХ століття, «москалями». Вочевидь, Липці надавалися для цього найкращим наближеним до російських етнічних земель місцем.

Вибір місця дії був обумовлений насамперед логікою художника Кузьми Трохимовича, який, добираючи ярмарок, хотів перевірити реакцію його відвідувачів на «салдацький патрет»: «Коли будуть його жахатись і лякатись, тогді певно: бери, Кузьмо, гроші; коли ж огудять, то ще підправлятиму, аж поки до кінця доведу». Отже, Липці були тим місцем, де, на думку «маляра», повинні були добре знати, який вигляд повинен мати справжній «салдат». Дійсно, далі у тексті згадується, що зауваживши здалеку «патрет», місцеві дівчата хочуть розпитати «салдата» «чи тут проходом, чи постоєм?». Отже, вони вже неодноразово раніше не тільки бачили солдатів у своїй слободі, але й спілкувалися з ними і знають, що ті можуть бути тут «проходом» або «постоєм».

Григорію Квітці-Основ’яненкові важливо описати ставлення до «патрета» представників обох етносів, він кепкує як з росіян, так і з українців. У двох епізодах описується взаємодія із портретом росіян, причому кожного разу це робиться з уведенням до оповіді додаткових комічних епізодів, не пов’язаних із головною сюжетною лінією. Найперше з «патретом» починає розмовляти як із живим солдатом «москальча»-«підтовкачка», який мав закликати відвідувачів до кабака. Згадка про кабак важлива для автора задля введення як першого комічного епізоду головної сюжетної лінії, так і для першого епізоду-відступу, в якому кільканадцятьма влучними реченнями описуються порядки у кабаках, облаштованих по вкраїнських слободах на російський лад.

Вибір Липців як місця дії так само вагомий тут з огляду на межове розташування слободи. Письменнику важливо наголосити, що тут вже (можливо, найперше по всій Слобожанщині) з’явилося нове для місцевої спільноти явище — кабаки: «Гай, гай! Вже і в Липцях завелися кабаки, неначе — нехай бог милує — у Расєї». Квітка-Основ’яненко яскраво описує заведені у кабаках порядки, прагнення кабатчика будь-що «заробить копійку», обдурюючи «нашого братчика». «Оттака-то їх московська віра, щоб зі всякого зідрати», — підсумовує письменник.

Другим самостійним епізодом оповідання, для якого важливою є наявність у слободі росіян, є сюжет зі справжнім солдатом-«москалем» — спритним вправним крадієм і метким напористим горлопаном. Заскочений на гарячому він не лише не визнає своєї провини, але й примудряється звинуватити нерозторопних селян і витребувати з них компенсацію «на вичистку та за праходку». Коментуючи цей епізод, Юрій Шевельов зазначав, що він є символом «усієї російської колоніальної політики, зокрема і щодо України: спочатку «визволяють» те, що погано лежить, а потім за це обдирають!».

Отже, вибір саме Липців обумовлений для Григорія Квітки-Основ’яненка необхідністю помістити дію в українське село, але у таке, яке зазнало вже помітного впливу з боку сусідів-росіян. При цьому одним із художніх завдань письменника є протиставлення «хохлів» і «москалів» з метою виведення типових рис обох народів.

Джерело: Аксьонова Н., Домановський А. «…Аж у Липці»: побут слобожанського села першої третини ХІХ ст. в оповіданні Г. Ф. Квітки-Основ'яненка «Салдацький патрет»

Читайте також: Про допомогу Липецькій громаді звітують зооволонтери (відео)

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook