Голосування без обговорення: як конкурс символіки Липецької громади став уроком демократії для влади й жителів
Всi новини | | 389 | Автор: Андрій Домановський
Колаж ЛИПЦІ Gromada Group створено за допомогою ШІ за попереднім описом
Участь у виборі герба і прапора Липецької громади могла здаватися другорядною порівняно з питаннями отримання сертифікатів за програмою єВідновлення чи прийняття Статуту Липецької громади.
Однак саме на таких відносно простих прикладах жителі вчаться взаємодіяти з владою, працювати з документами, об’єднуватися між собою та впливати на рішення. А влада вчиться налагоджувати діалог та напрацьовувати механізми взаємодії з людьми.
Тому повернутися до історії розробки й затвердження офіційної символіки Липецької громади варто для того, щоб розглянути конкурс як завершений практичний приклад того, як у громаді організовують демократичні процедури, які можливості отримують жителі та яка частина процесу залишається під повним контролем організаторів.
Також ви дізнаєтеся:
- хто авторка затверджених нині герба та прапора Липецької громади;
- якими були частки в конкурсній комісії: 1. представників адміністрації, 2. представників громадськості;
- чи могла за переможний варіант голосувати організована група тощо.
Реконструкції гербів містечка Липці (ліворуч) і Липецької сотні (праворуч)
Від історичної геральдики до відкритого конкурсу
Тема символіки Липців виникла не у 2026 році. Ще у вересні 2023 року доктор історичних наук Олег Однороженко розповідав ЛИПЦІ Gromada Group про геральдичну традицію містечка Липці та Липецької сотні Харківського слобідського козацького полку.
Читайте також:
«У Липців оригінальна геральдична символіка — Олег Однороженко»
2 березня 2026 року начальниця Липецької сільської військової адміністрації Анна Биченко підписала розпорядження №54-од про проведення конкурсу зі створення офіційної символіки. Організатором конкурсу визначили Липецьку сільську раду.
До участі запросили фізичних і юридичних осіб з усієї України незалежно від місця проживання, віку чи професійної належності, а один учасник міг подати декілька робіт. Приймання проєктів тривало до 13 квітня.
Про початок процедури ЛИПЦІ Gromada Group повідомила у публікації
«Герб і прапор Липецької громади: сільрада оголосила конкурс на створення офіційної символіки»
Конкурсне положення передбачало приймання і перевірку робіт, громадське обговорення та голосування, оприлюднення результатів, засідання конкурсної комісії, визначення переможця й остаточне затвердження символіки. Документ також вимагав після засідання оприлюднити переможців і протокол конкурсної комісії. Кожній допущеній роботі надавали реєстраційний номер, під яким вона мала брати участь у подальшій процедурі.
Отже, герб і прапор не затверджували без конкурсу, альтернатив та залучення жителів. Було визначено строки, оприлюднено умови й надано можливість стороннім авторам запропонувати власне бачення громади.
Колаж: офіційний сайт Липецької громади
Помилки у правилах показали потребу не лише голосувати, а й ставити запитання
У конкурсних документах від початку була технічна суперечність. Один пункт вимагав, щоб прапор громади мав квадратну форму, а наступний установлював співвідношення його сторін 2:3. Одночасно виконати обидві вимоги неможливо, адже квадрат має співвідношення сторін 1:1.
На цю та інші помилки у конкурсній документації звернув увагу колишній начальник Липецької СВА Олексій Слабченко.
Його зауваження редакція виклала у матеріалі «Квадратно-прямокутний прапор Липецької громади: організатори припустилися помилок у документах про конкурс зі створення офіційної символіки».
В остаточному рішенні прапор затвердили квадратним. Окремого публічного пояснення, як адміністрація розглянула зауваження Олексія Слабченка, чи визнала помилку та чи вносила зміни до конкурсного положення, у перевірених матеріалах немає.
Цей епізод важливий не лише як приклад неуважності під час підготовки документа. Він показує, навіщо громаді потрібна можливість обговорювати не тільки готові роботи, а й самі правила процедури. Голосування дозволяє обрати варіант, але не дає відповіді на запитання, що робити, коли вимоги організатора суперечать одна одній.
Ілюстративний колаж
Жителям представили 15 проєктів
21 квітня на офіційному сайті Липецької громади оприлюднили 15 конкурсних робіт, кожна з яких супроводжувалася зображеннями та описом. Голосування тривало до 19 травня, а цей період адміністрація назвала «громадським обговоренням та відкритим голосуванням».
ЛИПЦІ Gromada Group повідомила про початок цього етапу у публікації «Герб і прапор Липецької громади: на голосування винесли 15 проєктів», а пізніше нагадала мешканцям про завершення строку голосування.
Редакція також окремо знайомила читачів із представленими роботами:
першим варіантом зі срібним конем і трьома золотими розетами;
восьмим варіантом із золотою гілкою липи та срібним конем із золотою гривою;
та п’ятнадцятим проєктом, заснованим на історичній символіці.
Окремо редакція отримала коментар доктора історичних наук і фахівця з геральдики Андрія Гречила, який зазначив, що серед конкурсних робіт були цікаві й оригінальні варіанти, здатні стати символами громади.
Читайте також:
«Є цікаві й оригінальні варіанти, які можуть стати символами Липецької громади»:
ЛИПЦІ Gromada Group отримала ексклюзивний коментар Андрія Гречила
Інформації для ознайомлення з конкурсними роботами було чимало. Однак ознайомлення з варіантами й голосування за один із них — це ще не обговорення.
Андрій Гречило на тлі варіантів герба Липецької громади, згенерованих за допомогою ШІ на основі оригінальних конкурсних робіт
«Громадське обговорення» від початку визначили як електронне опитування
В офіційному оголошенні про конкурс адміністрація прямо зазначила, що громадське обговорення здійснюватиметься у форматі електронного опитування. На сторінці з конкурсними роботами мешканцям запропонували переглянути 15 варіантів і перейти до форми, щоб підтримати один із них.
У відкритому просторі не було презентацій авторів із можливістю поставити їм запитання, спільної онлайн-зустрічі, дискусії за участю істориків і геральдистів або відкритого розгляду пропозицій щодо зміни чи поєднання окремих елементів.
Адміністрація також не оприлюднила зведення коментарів і зауважень жителів, відповідей на них або пояснення, як вони могли вплинути на остаточне рішення.
Закриті після завершення голосування форми нині не дозволяють установити, чи містили вони необов’язкове поле для коментарів. Однак навіть за наявності такого поля приватне надсилання зауваження не створює загального простору, де інші жителі можуть його побачити, обговорити, підтримати або заперечити.
Тому коректніше говорити, що громада отримала публічне представлення проєктів та електронне голосування, але не загальну публічну дискусію. Мешканцям запропонували відповісти, який із готових варіантів вони підтримують, але не дали спільно обговорити, які історичні образи мають представляти громаду, чи однаково вони стосуються всіх її населених пунктів, наскільки роботи відповідають правилам геральдики та що саме в них потребує зміни.
Голосування фіксує вибір, який уже сформувався. Обговорення дає людині можливість сформувати або переглянути цей вибір після ознайомлення з аргументами, запитаннями, відповідями та позиціями інших учасників.
Підсумки голосування (джерело: офіційний сайт Липецької громади)
Із 131 учасника врахували голоси 106 жителів громади
За офіційними підсумками голосування, участь у ньому взяла 131 людина. До результатів зарахували 106 відповідей осіб, зареєстрованих у Липецькій громаді. Ще 25 голосів учасників з інших громад і міст не врахували.
Варіант №7 отримав 50 голосів. Варіанти №3, №6 та №15 набрали по вісім, варіант №10 — сім, варіанти №4 і №8 — по п’ять, варіант №9 — чотири, варіанти №1, №5 та №13 — по три, варіант №2 — два, а варіанти №11, №12 та №14 не отримали жодного голосу.
У голосуванні взяла участь 131 особа, але до підсумку включили 106 голосів зареєстрованих жителів Липецької громади
Отже, переможний варіант здобув 47,2% зарахованих голосів. Це був переконливий перший результат, але не абсолютна більшість: усі інші роботи разом підтримали 56 людей. Найближчі конкуренти отримали по вісім голосів — у 6,25 раза менше.
Про перемогу сьомого варіанта ЛИПЦІ Gromada Group повідомила у матеріалі
Варіант №7 переміг із великим відривом від кожного окремого конкурента, але всі інші роботи разом отримали більше голосів
Такий розподіл показує значну концентрацію підтримки навколо одного проєкту, але сам по собі не пояснює її причини. Відрив міг бути наслідком природної популярності роботи, кращої впізнаваності її образів, активнішого поширення інформації про неї, особистих зв’язків авторки або організованої мобілізації певного кола учасників.
Понад половину голосів дали Липці та Веселе
Із Липців надійшло 38 зарахованих голосів, із Веселого — 22, із Лук’янців — 13, зі Слобожанського — дев’ять, із Глибокого — сім. Перемогу і Стрілечу представляли по чотири учасники, Борисівку і Тернову — по три, Борщову — двоє, Пильну — один.
Розподіл голосів по селах Липецької громади
(джерело: офіційний сайт Липецької громади)
Липці та Веселе разом дали 60 із 106 голосів, або 56,6%. Загалом в офіційній діаграмі представлені 11 із 17 населених пунктів громади.
Понад половина зарахованих голосів надійшла з Липців і Веселого
Адміністрація оприлюднила окремо географію учасників і окремо розподіл голосів між роботами, але не надала перехресних даних «населений пункт — обраний варіант». Тому неможливо встановити, у яких саме селах зосереджувалася підтримка проєкту №7, чи була вона рівномірною та які групи забезпечили йому відрив.
Голосування було добровільним і самовибірковим. Воно достовірно показує позицію 106 активних учасників, але не є репрезентативним соціологічним дослідженням думки всієї громади.
Представленість населених пунктів у голосуванні
(йдеться про кількість населених пунктів, а не про кількість виборців)
Чи могла за переможний варіант голосувати організована група
Настільки різкий відрив одного проєкту допускає різні пояснення. Варіант №7 міг справді значно більше сподобатися активним учасникам. Його образи могли бути простішими, зрозумілішими або краще відповідати їхньому уявленню про громаду.
Водночас такий розподіл сумісний і з іншою моделлю: одна порівняно організована група заздалегідь визначилася з вибором і дисципліновано підтримала один проєкт, тоді як голоси решти жителів розпорошилися між 14 альтернативами.
П’ятдесят голосів за один варіант проти восьми у найближчих конкурентів не доводять координації, але роблять питання про можливу організовану підтримку обґрунтованим. Перевірити цю версію можна було б за допомогою знеособлених первинних даних про динаміку голосування за днями, час надходження відповідей, канали поширення закликів та перехресний розподіл голосів за населеними пунктами. У відкритих матеріалах таких даних немає.
Спочатку можна було припустити, що подібна організована група могла бути пов’язана з адміністративним середовищем громади. Працівники Липецької СВА та сільської ради перебували всередині процесу, постійно взаємодіяли між собою та могли краще знати авторів і обставини створення робіт. Однак сама статистика такого зв’язку не встановлює.
Важливе уточнення до цієї гіпотези міститься у коментарях однієї з учасниць конкурсу.
Колаж ЛИПЦІ Gromada Group з конкурсних робіт Ольги Люліної
Працівниця Липецької СВА повідомила про голосування «серед колективу»
На час проведення конкурсу Ольга Люліна працювала головною спеціалісткою відділу з питань кадрової, організаційної роботи та діловодства Липецької сільської військової адміністрації. Цю посаду зазначено на офіційному сайті громади.
Ольга Люліна сама подала декілька конкурсних робіт, про що ЛИПЦІ Gromada Group писала у матеріалі
Ольга Люліна не входила до складу 15 членів конкурсної комісії. Після оголошення результатів вона залишила коментар у Facebook, у якому написала. Орфографію та пунктуацію оригіналу збережено:
«те, що переможцем буде саме ця людина - ніхто не сумнівався,хоча голосуванням серед колективу був інший варіант, але питання: цегляна корона - це символ міста, Липці ніколи не були містом, це було "сотенне містечко", якщо вірити відкритим данними, а сотенне містечко, це просто поселення..з якого дозволу воно перетворилося на місто??коли??»
Працівниця Липецької СВА та учасниця конкурсу Ольга Люліна
повідомила про окреме голосування “серед колективу”,
де підтримали інший варіант
Джерело: коментар Ольги Люліної у Facebook
Із самого коментаря неможливо беззаперечно встановити, який саме колектив мала на увазі Ольга Люліна. Проте є підстави вважати, що йшлося не про конкурсну комісію, а про ширше адміністративне середовище. Ольга Люліна не була членкинею комісії, а в іншому коментарі окремо вживала слово «комісія», критикуючи саме її рішення.
Найімовірніше, під «колективом» Ольга Люліна мала на увазі ширше коло працівників Липецької СВА та сільської ради, які діяли в межах однієї адміністративної системи. Це не є встановленим фактом, але припущення щодо цього доволі обґрунтоване як враховуючи результати голосування за варіант № 7 на тлі інший варіантів, так і особливо завдяки коментарю Ольги Люліної.
Якщо таке тлумачення правильне, коментар дозволяє зробити декілька обережних висновків. Усередині адміністративного колективу проєкти, імовірно, не лише переглядали індивідуально, а й обговорювали та ставили на окреме внутрішнє голосування.
Фраза «переможцем буде саме ця людина» також може свідчити, що принаймні частина працівників знала авторів окремих пронумерованих робіт, хоча для широкої публіки авторство не розкривали.
Водночас коментар не підтверджує, що цей колектив організовано підтримав майбутню переможницю. За словами самої Ольги Люліної, внутрішнє голосування дало інший результат. Тому стверджувати, що 50 голосів за варіант №7 забезпечили працівники адміністрації, немає підстав.
Коректніше говорити, що коментар підтверджує існування принаймні одного організованого середовища, пов’язаного з місцевою владою і ширшого за конкурсну комісію, у межах якого відбувалося те, чого не забезпечили всій громаді: обговорення, порівняння аргументів і окреме голосування.
Це також не виключає існування іншої організованої мережі — професійної, територіальної, особистої або пов’язаної з конкретною авторкою, — яка могла підтримати варіант №7. Однак доказів такого голосування у відкритих даних немає.
Ольга Люліна поставила питання щодо мурованої корони,
заявила про можливе доопрацювання роботи під час конкурсу
та розкритикувала відсутність водної символіки на прапорі
Джерело: коментар Ольги Люліної у Facebook
Ольга Люліна заявила, що переможний варіант змінювали під час конкурсу
В іншому коментарі під публікацією ЛИПЦІ Gromada Group у Facebook Ольга Люліна докладніше виклала претензії до проєкту і комісії:
«одразу видно, що комісія не дуже переймалася тим, що зображено, голосували за варіант..:
1. За вимогами ми є сільською місцевістю і прапор квадратний, тоді навіщо цегляна корона?? бо цегляна корона - символ міста, Липці ніколи містом не були, це було поселення- сотенне містечко, воно мало правління, але не було містом . і прапором ми говоримо - ми сільська місцевість, гербом - та ми МІСТО!!,
2. Даний варіант дороблявся в процесі , бо серед заявлених варіантів на початку конкурсу цього герба та прапора не було, просто людина слухала зауваження до інших варіантів і впродовж конкурсу переробляла свій, а ми,учасники,які вчасно все зробили...просто дурні;
3. одразу видно, що комісії всеодно на те, що є на прапорі, а що на гербі.. бо якщо б вони дійсно піклувалися про значення, які там нанесені, то не прийняли б прапор без водних ресурсів території, бо це не "просто вода", як вважає автор, це "життєдальна сила", ті водні ресурси, що має громада, це ОКІ та додаткові джерела життя, добробуту, бізнесу і ті..вітаю переможницю»
Найсуттєвішим із процедурного погляду є твердження, що роботу № 7 нібито змінювали вже під час конкурсу, враховуючи зауваження до інших варіантів. Якби це підтвердилося і йшлося про редагування після завершення строку подання або під час голосування, учасники могли опинитися в нерівних умовах: одні подали завершені роботи до встановленої дати, а інша авторка могла вдосконалювати проєкт, уже враховуючи конкурентів і реакцію на них.
Наразі це залишається твердженням однієї учасниці. В офіційному оголошенні зазначалося, що подання роботи означає згоду автора на її подальше редагування, а після рішення комісії переможний проєкт справді мали направити геральдистам для фахового доопрацювання. Проте з оприлюднених правил не зрозуміло, чи могла конкурсантка самостійно змінювати роботу після закінчення приймання заявок або вже під час голосування.
Перевірити слова Ольги Люліної можна було б шляхом порівняння первинно поданого файлу, версії, оприлюдненої 21 квітня, матеріалів, які розглядала комісія, проєкту, переданого Українському геральдичному товариству, та остаточно затвердженого варіанта. Такої історії версій адміністрація не оприлюднила, тому твердження не можна ані підтвердити, ані спростувати.
Зауваження щодо «цегляної корони» частково отримало пояснення вже в остаточному Положенні про символіку. Червону муровану корону там пов’язали з історичним значенням адміністративного центру громади як сотенного містечка Липецької сотні, а не із сучасним статусом Липців як міста.
Однак це пояснення громада побачила вже після голосування. Відкрите обговорення могло б дати можливість до вибору почути запитання Ольги Люліної, відповідь авторки, оцінку комісії та позицію професійних геральдистів.
Третє зауваження стосувалося водної символіки. На затвердженому гербі срібний хвилястий пояс символізує річки Липець і Харків, але на прапорі цього елемента немає: на ньому залишили липу та схрещені шаблі. Саме такі рішення — які природні ресурси є визначальними та чи повинні герб і прапор відтворювати однакові ключові образи — могли бути предметом загального обговорення.
Ім’я авторки переможного проєкту стало відомим
із відповіді адміністрації на запит мешканки громади
Джерело: коментар Ірини Касімової у Facebook
Авторкою переможної роботи стала працівниця сільради
Під час оголошення результатів адміністрація назвала лише номер переможної роботи. ЛИПЦІ Gromada Group звернула на це увагу у матеріалі «Комісія визначила переможця конкурсу на кращий герб і прапор Липецької громади — ім’я не повідомили».
Не назвали автора й після затвердження, про що редакція написала у публікації «Офіційну символіку Липецької громади затверджено, автор проєкту залишився невідомий».
Згодом мешканка громади Ірина Касімова отримала офіційну відповідь адміністрації та оприлюднила її копію у Facebook. У відповіді авторкою роботи №7 названо Марину Крюкову.
Фрагмент копії документа конкурсної комісії із зазначенням переможиці конкурсу
Джерело: коментар Ірини Касімової у Facebook
На офіційному сайті громади є дві послідовні відомості про посаду Марини Крюкової. У переліку перевірок, розпочатих 30 червня 2025 року, Марину Крюкову зазначили спеціалісткою І категорії відділу освіти Липецької сільської ради.
На пізнішій сторінці відділу культури, сім’ї, молоді, спорту та зв’язків із громадськістю, оприлюдненій 31 жовтня 2025 року, Марину Крюкову вже названо спеціалісткою І категорії цього відділу.
Відомостей про наступну зміну посади або звільнення Марини Крюкової до проведення конкурсу у квітні–травні 2026 року редакція не знайшла. Тому за останніми доступними перед конкурсом офіційними даними Марина Крюкова працювала спеціалісткою І категорії відділу культури, сім’ї, молоді, спорту та зв’язків із громадськістю Липецької сільської ради.
Марина Крюкова була працівницею сільради, а не Липецької СВА, і не входила до складу конкурсної комісії. Конкурс не забороняв участі працівникам органів місцевого самоврядування. У відкритих матеріалах також немає доказів, що Марина Крюкова адмініструвала форму голосування, мала доступ до проміжних результатів або брала участь у підрахунку голосів.
Водночас її інституційний зв’язок з організатором мав значення для прозорості. Переможницею стала працівниця сільради, яка організовувала конкурс, приймала роботи та поширювала інформацію про голосування.
Марина Крюкова працювала у відділі, до сфери діяльності якого належать культура та зв’язки з громадськістю. Начальниця цього відділу Олена Марчук готувала проєкт розпорядження про конкурс і входила до конкурсної комісії.
Це не доводить упередженості чи сприяння Марині Крюковій, але робить своєчасне оприлюднення авторства, протоколу й оцінок комісії особливо важливим.
Анонімність робіт під час голосування могла бути виправданою, оскільки зменшувала ризик голосування за знайоме прізвище замість оцінки проєкту. Проте після визначення переможця така причина втрачала актуальність.
Положення передбачало оприлюднення переможців і протоколу комісії, але у відкритих повідомленнях назвали лише варіант №7. Ім’я Марини Крюкової стало відомим широкому загалу не з підсумкового повідомлення, а з відповіді на індивідуальний запит на доступ до публічної інформації, зроблений Іриною Касімовою.
Поділ зроблено за посадами, наведеними у документах конкурсної комісії
У комісії переважали представники місцевої влади та її установ
Конкурсна комісія складалася з 15 людей. Її очолювала начальниця Липецької СВА Анна Биченко, заступником голови був заступник начальниці Липецької СВА Сергій Криветченко, секретаркою — заступниця сільського голови Олена Харченко.
Ще шестеро членів працювали у відділах сільради, двоє представляли комунальні ліцеї, засновником яких є сільрада, а четверо були зазначені як мешканці громади або представники краєзнавчого середовища.
Отже, дев’ятеро з 15 членів безпосередньо працювали у Липецькій СВА або сільраді. Якщо додати двох працівниць комунальних освітніх закладів, інституційно пов’язаними з місцевою владою були 11 членів комісії. Це аналітичне групування за місцем роботи, а не твердження про юридичну залежність кожного члена комісії.
Такий склад сам по собі не доводить упередженості,
але посилює потребу у відкритості протоколів і оцінок
Такий склад сам по собі не свідчить про порушення. Положення прямо дозволяло включати до комісії працівників ради, Липецької СВА, закладів культури й освіти та представників громадськості.
Проте зосередження організації конкурсу й більшості місць у комісії в межах однієї адміністративної системи підвищувало потребу в повному документуванні процедури. Положення передбачало поіменне усне голосування членів комісії, внесення результатів до протоколу та заповнення оцінювальних листів.
У перевірених відкритих матеріалах редакція не знайшла оприлюдненого протоколу, поіменних позицій членів комісії, оцінювальних листів або підсумкової рейтингової таблиці. Через це неможливо перевірити, скільки членів комісії були присутні, які бали вони поставили кожній роботі, чи було рішення одностайним та якою була вага громадського голосування порівняно з оцінкою комісії.
Переможний варіант затвердили без повторного представлення громаді
21 травня конкурсна комісія визначила переможцем варіант №7. В офіційному повідомленні про засідання комісії зазначено, що її члени врахували результати громадського голосування та відповідність символіки історичним і культурним особливостям громади. Після цього ескізи й опис направили до Українського геральдичного товариства для фахових рекомендацій і приведення у відповідність до методичних вимог.
Сам висновок Українського геральдичного товариства, перелік його рекомендацій і наочне порівняння конкурсної версії №7 з остаточно затвердженим варіантом у відкритому доступі редакція не знайшла. Повторного представлення доопрацьованої роботи громаді перед затвердженням також не проводили.
1 червня Анна Биченко підписала розпорядження №146-од про затвердження офіційної символіки, а 2 червня документ оприлюднили на офіційному сайті громади. Герб, прапор і Положення про їх використання були остаточно затверджені. Про це ЛИПЦІ Gromada Group повідомила в окремій публікації про остаточне затвердження символіки.
На гербі зображено золоту липу із 17 листками та шістьма коренями. Листки символізують населені пункти, а корені — шість колишніх сільських рад, на основі яких сформували громаду. Срібний хвилястий пояс позначає річки Липець і Харків, схрещені шаблі — козацьку історію та військову звитягу, а спрямовані донизу леза пояснюються як символ миру. Щит увінчує червона мурована корона, пов’язана в офіційному описі з історичним статусом Липців як сотенного містечка.
Прапор затвердили квадратним. Він має зелене центральне поле, жовті крайні смуги, липу та схрещені шаблі.
Що процедура дала громаді — і чого в ній забракло
Процес створення символіки не можна назвати повністю закритим. Адміністрація оголосила відкритий конкурс, визначила строки, допустила до участі авторів з усієї України, оприлюднила положення і склад комісії, представила 15 робіт, дала жителям можливість проголосувати, повідомила кількість учасників, географію голосів і розподіл підтримки між проєктами, а потім затвердила символіку окремим розпорядженням.
Це значно більше, ніж ухвалення герба і прапора без конкурсу, альтернатив та інформування мешканців.
Проте за відкритою зовнішньою частиною залишилася майже невидима внутрішня. Не було загального майданчика для дискусії, презентацій авторів із запитаннями та відповідями, публічного розгляду зауважень, перехресного аналізу результатів, оприлюдненого протоколу комісії, її оцінювальних листів, висновку геральдистів, історії змін переможного проєкту та повторного представлення його остаточної версії.
Громада побачила початкові роботи, підсумкові діаграми і вже затверджену символіку, але майже не побачила, що відбувалося між цими етапами.
Коментарі Ольги Люліної не доводять фальсифікації або заздалегідь визначеного результату. Вони також не підтверджують, що згаданий нею адміністративний колектив організовано голосував за Марину Крюкову, адже, за словами Ольги Люліної, внутрішнє голосування дало інший результат.
Однак коментарі показують, що змістовне обговорення все ж існувало — не як загальна процедура для громади, а принаймні всередині окремого організованого середовища. Там люди могли знати авторів, обговорювати роботи, порівнювати аргументи і проводити власне голосування. Для решти мешканців офіційна процедура залишалася переважно індивідуальним вибором у формі.
Саме відсутність загального обговорення могла посилити вплив будь-яких згуртованих груп — адміністративних, професійних, територіальних, особистих або пов’язаних із конкретними учасниками. Це не означає, що одна з таких груп обов’язково забезпечила перемогу варіанту №7, але означає, що організовані середовища мали більше можливостей формувати позицію, ніж неорганізована більшість.
Чому місцевій владі може бути зручною пасивність жителів
Навіть порівняно безпечні для влади теми, як-от герб, прапор, пам’ятні дати або назви громадських просторів, мають значення, яке виходить далеко за межі конкретного рішення. Вони дозволяють мешканцям практично опановувати механізми участі: знаходити й читати документи, порівнювати варіанти, формулювати зауваження, вимагати пояснень, домовлятися між собою та спільно відстоювати позицію.
Саме тому місцева адміністрація може бути не надто зацікавленою в тому, щоб навіть такі процедури ставали по-справжньому активними й змістовними. Йдеться не обов’язково про свідоме прагнення усунути громаду від ухвалення рішень.
Часто діють простіші інституційні стимули: відкрите обговорення потребує більше часу, створює додаткові запитання, змушує публічно обґрунтовувати рішення, працювати із запереченнями та змінювати вже підготовлені проєкти. Формальне голосування за готові варіанти значно швидше, зручніше й передбачуваніше для організатора.
Водночас кожна справжня процедура участі змінює не лише конкретне рішення, а й співвідношення можливостей між владою та громадою. Жителі отримують досвід взаємодії з посадовцями, краще розуміють їхні повноваження, вчаться перевіряти дотримання правил і бачити слабкі місця у документах.
Не менш важливо, що під час спільного обговорення виникають горизонтальні зв’язки між самими мешканцями. Люди знаходять однодумців, обмінюються інформацією, розподіляють роботу, готують спільні звернення та поступово перетворюються з окремих заявників на організовану групу, здатну послідовно відстоювати інтереси.
Для влади така самоорганізація може бути менш зручною, ніж спілкування з розрізненими громадянами. Окремій людині легше надати формальну відповідь або переконати її, що зміни неможливі. Група, учасники якої мають спільну позицію, обмінюються документами та контролюють строки, має значно більше можливостей вимагати змістовної реакції.
Тому навіть конкурс символіки може бути тренуванням громадського впливу. Навчившись на відносно простому й неконфліктному питанні, жителі згодом краще підготовлені до участі у рішеннях про бюджет, землю, житло, відбудову, соціальний захист, повернення населення або розподіл допомоги. Вони вже знають, як працює процедура, де шукати документи, як фіксувати пропозиції та як домагатися публічного пояснення результату.
Саме в цьому може полягати неочевидна причина, чому владі зручніше назвати обговоренням просте голосування або збирання пропозицій без подальшого відкритого розгляду. Формально вимогу про участь виконано, але жителі не отримують повного досвіду спільної дії, а адміністрація зберігає контроль над порядком денним, форматом дискусії та остаточним рішенням.
Це є загальним поясненням можливих інституційних мотивів, а не доведеним твердженням про наміри конкретних посадовців Липецької громади. Встановити свідоме обмеження участі можна було б лише на підставі внутрішніх документів, листування, прямих висловлювань або послідовних дій, які однозначно свідчили б про таку мету. Водночас оцінювати потрібно не лише наміри, а й результат: чи дала процедура жителям можливість дискутувати, взаємодіяти між собою та реально впливати на рішення.
Критичне зауваження до самих жителів
Відповідальність за слабку громадську участь не можна покладати лише на владу. Жителі також мають критично оцінити власну готовність користуватися навіть тими можливостями, які їм надають.
Пасивність мешканців Липецької громади має об’єктивні пояснення: війна, евакуація, розпорошення людей, втома, проблеми з доступом до інформації та значно нагальніші питання безпеки й виживання. Проте ці обставини не скасовують небезпеки тривалого усунення від громадських процедур.
Пасивність часто пояснюють і тим, що конкретне питання здається неважливим, результат — уже визначеним, а витрачений час — марним. Проте така позиція фактично віддає владі право самостійно вирішувати не лише зміст, а й правила демократичних процедур. Коли громадяни не читають оголошень, не порівнюють проєкти, не ставлять запитань і не вимагають пояснень, формальне голосування справді стає достатнім: суспільного запиту на відкритішу модель не виникає.
Не варто очікувати, що навички впливу з’являться лише тоді, коли адміністрація ухвалюватиме рішення, яке безпосередньо зачепить житло, землю, виплати або відбудову. У такій ситуації вже може не залишитися часу на навчання. Люди, які раніше не працювали з документами, не об’єднувалися навколо пропозицій і не контролювали дії посадовців, опиняться перед складною процедурою без необхідного досвіду та горизонтальних зв’язків.
Критики заслуговує і звичка зводити участь до емоційного коментаря у соціальній мережі вже після ухвалення рішення. Коментар може привернути увагу до проблеми, але зазвичай не замінює своєчасно поданої пропозиції, колективного звернення, інформаційного запиту, участі у засіданні або систематичного контролю за відповіддю.
Демократична участь потребує не лише невдоволення, а й дисципліни: стежити за строками, читати першоджерела, фіксувати позицію, формулювати конкретні вимоги та домагатися їх розгляду відповідно до процедури.
Жителі також мають створювати горизонтальні зв’язки самостійно, а не чекати, доки майданчик для дискусії організує адміністрація. Це можуть бути відкриті онлайн-обговорення, незалежні робочі групи, публічні порівняння проєктів, колективні пропозиції або альтернативні опитування. Влада зобов’язана забезпечувати справедливі офіційні процедури, але спроможна громада не обмежує власну участь лише форматами, запропонованими згори.
Отже, вимога до адміністрації бути відкритішою має супроводжуватися вимогою до жителів бути активнішими й відповідальнішими. Влада може створити формальну процедуру, але лише сама громада здатна наповнити її змістом. Відмовляючись від участі у «малих» питаннях, мешканці мимоволі допомагають закріплювати модель, за якої й важливіші рішення згодом ухвалюватимуться без їхнього реального впливу.
Чому цей досвід важливий для майбутнього Статуту
Робота над Статутом уже пройшла декілька етапів. Спочатку громада долучилася до програми за підтримки «U-LEAD з Європою» і створила робочу групу. Про початок підготовки документа ЛИПЦІ Gromada Group повідомила у матеріалі «У Липецькій громаді розпочали розробку Статуту: завдяки участі в програмі “U-LEAD з Європою” це зроблять за допомоги експертів».
Потім сільрада оголосила онлайн-опитування щодо положень майбутнього Статуту.
9 липня проєкт Статуту оприлюднили та відкрили 20-денний строк для подання пропозицій. Це ширша форма участі, ніж голосування за готові варіанти символіки, оскільки мешканці могли запропонувати власну редакцію окремих положень.
Однак сам прийом зауважень ще не означає, що громадське обговорення завершилося. Його реальний зміст залежатиме від того, чи повідомить адміністрація, скільки пропозицій надійшло, яких положень вони стосувалися, що врахували або відхилили, чому ухвалили саме такі рішення та як змінився документ.
Станом на 2 серпня на офіційній сторінці Статуту розміщені проєкт документа і розпорядження про створення робочої групи. Доопрацьованої редакції, зведення пропозицій або таблиці їх врахування там немає.
Проєкт уже викликав запитання щодо доступності демократичних механізмів для евакуйованих мешканців.
Читайте також:
«Демократія на папері та переваги для тих, хто поруч:
проєкт Статуту Липецької громади не гарантує дистанційної участі»
та
«Без обов’язкової трансляції та відеоархіву:
як проєкт Статуту пропонує звітувати перед евакуйованою громадою»
Процес створення символіки показав практичний ризик: влада може назвати громадським обговоренням формат, у якому мешканцям фактично пропонують лише поставити позначку навпроти одного з готових варіантів.
У випадку Статуту йдеться вже про збирання пропозицій до підготовленого документа. Проте сам прийом листів та електронних зауважень також ще не становить завершеного обговорення.
Опитування дозволяє з’ясувати позицію людини, голосування — обрати один із запропонованих варіантів, а збирання пропозицій — подати власне зауваження або редакцію. Повноцінне обговорення має додатково давати можливість побачити аргументи інших учасників, поставити запитання, отримати відповіді, відреагувати на заперечення і зрозуміти, як саме участь громади змінила остаточне рішення.
Висновок
До процедури затвердження символіки важливо повернутися не тому, що кожен її недолік автоматично ставить під сумнів чинність герба і прапора або вимагає скасування рішення.
Це завершений практичний кейс, який показує, що у громаді вже вміють оголосити конкурс, оприлюднити варіанти, організувати електронне голосування і довести процедуру до формального рішення.
Водночас цей самий кейс показує, чого бракує: загальної дискусії, рівного доступу до аргументів, прозорого опрацювання зауважень, публічних оцінок комісії та зрозумілого пояснення переходу від конкурсної роботи до остаточного результату.
Результати голосування допускають припущення про вплив організованих груп, але не дають підстав стверджувати, що перемогу варіанту №7 забезпечив колектив адміністрації.
Коментар Ольги Люліної, найімовірніше, свідчить про окреме обговорення й голосування у ширшому адміністративному колективі, але, за її ж словами, там підтримали іншу роботу. Ця обставина не доводить маніпуляції, проте показує нерівність: у внутрішніх колах обговорення було, а у громади загалом — ні.
Те, що авторкою переможного проєкту була працівниця сільради Марина Крюкова, також не доводить порушення. Проте неоприлюднення її імені після завершення конкурсу, відсутність протоколу, оцінювальних листів та історії доопрацювання символіки створили простір для запитань, яких можна було уникнути більшою відкритістю.
Місцевій владі може бути зручнішою контрольована, передбачувана участь, яка не створює організованих груп жителів, не змушує змінювати готові рішення та не посилює громадський контроль. Однак немає підстав стверджувати, що саме це було свідомою метою Анни Биченко, Сергія Криветченка, Олени Харченко, Олени Марчук або інших організаторів конкурсу. Важливий насамперед фактичний результат: жителі проголосували, але майже не отримали досвіду відкритої спільної дискусії.
Самим мешканцям також варто зробити висновок. Демократичні навички не з’являються автоматично в момент, коли влада переходить до справді важливого для людини питання. Вони формуються під час регулярної участі — зокрема у справах, які спочатку здаються другорядними.
Ігноруючи «малі» процедури, громадяни втрачають можливість навчитися читати документи, формулювати вимоги, взаємодіяти з владою та створювати горизонтальні зв’язки між собою. У підсумку, коли постає питання бюджету, житла, землі, соціальної допомоги або відбудови, може виявитися, що часу на навчання вже немає.
Саме цей досвід має бути врахований під час завершення роботи над Статутом. Документ, який визначатиме майбутні правила місцевої демократії, не повинен бути затверджений за моделлю, коли пропозиції можна подати, але неможливо побачити, що з ними сталося.
Ретроспективний аналіз конкурсу символіки потрібен не для повернення громади у минуле, а для вдосконалення її майбутніх процедур. Він дозволяє ще до затвердження Статуту визначити, що саме у Липецькій громаді має вважатися опитуванням, голосуванням, збиранням пропозицій, консультацією та справжнім громадським обговоренням.
PS. Зручна пасивність, у якій зрештою програють усі
Ситуація, за якої жителі майже не беруть участі у процедурах місцевої демократії, певний час може здаватися зручною для обох сторін — і для влади, і для самих людей.
Адміністрація не витрачає додаткового часу та ресурсів на організацію дискусій, пояснення рішень, опрацювання заперечень і пошук компромісів. Вона може швидше провести формально необхідну процедуру та перейти до виконання вже підготовленого рішення.
Жителі, зі свого боку, не витрачають сили на читання документів, участь в обговореннях і подання пропозицій щодо питань, які здаються їм неважливими або далекими від нагальних проблем.
Однак у довгостроковій перспективі від такої взаємної пасивності програють обидві сторони.
Коли справа доходить до справді важливих рішень — щодо житла, землі, бюджету, відновлення, соціальної допомоги або повернення населення, — жителі можуть виявитися неспроможними ефективно впливати на дії влади.
Вони не мають достатнього досвіду використання передбачених законодавством механізмів, не знають, як правильно оформити пропозицію чи колективне звернення, як домогтися розгляду питання та як перевірити, чи врахували їхню позицію. Горизонтальні зв’язки між мешканцями також залишаються слабкими, тому кожна людина змушена відстоювати власні інтереси окремо.
Влада теж зрештою стикається з наслідками такої моделі. Коли адміністрація закликає людей повертатися до громади, долучатися до її відновлення або брати участь у колективних ініціативах, вона отримує у відповідь байдужість і недовіру.
Жителі, які раніше не бачили готовності влади до рівноправного діалогу та не відчували зв’язку між своєю участю й остаточними рішеннями, перестають вірити в результативність спільної взаємодії.
У такій ситуації люди намагаються розв’язувати проблеми винятково індивідуально: шукають житло, роботу, допомогу й можливості для майбутнього поза спільними механізмами громади. Влада ж втрачає не лише активних учасників консультацій, а й потенційних партнерів у відбудові та поверненні населення.
Так формується замкнене коло. Влада не створює повноцінних умов для участі, бо не бачить активного запиту з боку жителів. Жителі не беруть участі, бо не бачать, що їхня позиція здатна впливати на рішення влади. Кожен наступний формальний процес лише посилює взаємну відстороненість.
Це хибний шлях, який у підсумку заводить громаду в глухий кут. Вихід із нього можливий лише тоді, коли влада починає сприймати участь мешканців не як перешкоду для оперативності, а як необхідну умову довіри, а жителі — не як зайве витрачання часу, а як практичний спосіб захищати власні інтереси й впливати на майбутнє громади.
Цей досвід особливо важливий під час роботи над Статутом Липецької громади. Документ має визначити правила майбутніх опитувань, консультацій, громадських слухань та інших форм участі.
Читайте також:
Слідкуйте за ЛИПЦІ Gromada Group у соціальних мережах
Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Viber-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Facebook-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group Instagram-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group
Х-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group Threads ЛИПЦІ Gromada Group
Слідкуйте за ЛИПЦІ Gromada Group у соціальних мережах
Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Viber-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Facebook-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group Instagram-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group
Х-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group Threads ЛИПЦІ Gromada Group
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз