Липецькому козацькому роду Шабельників немає переводу! Частина 3

Цього разу це цікаве дослідження з історії роду у XVIII столітті.

А наприкінці тексту є цікава примітка про історію української та російської мови у XVIII столітті.

Перші розвідки з історії роду Шабельників: 

Липецькому козацькому роду Шабельників немає переводу!

Липецькому козацькому роду Шабельників немає переводу! Продовження, частина 2

Зʼявилась ще одна цікава знахідка у процесі дослідження роду Шабельників.

У Центральному Державному Історичному Архіві міста Києва (ЦДІАК) пощастило знайти документ про зміну стану жителів містечка Липці у період із 1726 по 1733 роки.

До цього, найдавніша відома згадка про Шабельників у Липцях була у переписі 1732 року.

Там йшлося про родину Данила Яковича Шабельника (~1677–?). Він мав дружину Феодору Іванівну (~1684–?), та багато дітей – Ілля (1710–1760), Артем (1714–?), Улас (1720–1770ті), Денис (1725–1790), Тетяна (1733–?), Микола (1739–?), Григорій (1742–?).

Порівнюючи роки народження дітей та батьків, виходить неоднозначна картина, коли Феодора Іванівна народила останню дитину у віці 58 років. Хоча в етнографічних студіях на території України зустрічалися подібні випадки.

Але тут радше просто неточність у документах, коли людині могли легко накинути 10 зайвих років життя. Втім, сьогодні мова не про це.

У знайденому документі можна побачити,

що між 1726 та 1733 роками цей самий Данило Якович Шабельник

перейшов зі стану козацьких підпомічників до стану козаків.

Невеличкий відступ стосовно самих переписів та термінології.

У переписах 18 століття населення поділено на соціальні групи – козаків, козацьких підпомічників, підсусідків, робітників, посполитих селян та міщан (у містах).

Козаки – це ті, хто ніс військову службу, та були звільнені від сплати податків.

Козацькі підпомічники – бідніша частина козацтва, яка не могла забезпечувати власну військову службу, та мала матеріально забезпечувати козаків.

Підсусідки та робітники – це зубожіла категорія населення, що не мала власної хати, та змушена була жити у чужих дворах. Найчастіше вони жили або у козаків або у підпомічників.

Посполиті селяни – це власне селяни, які займались сільським господарством та мали сплачувати податки.

Загалом, на 1733 рік на території Слобідських полків проживало 22,000 козаків, та 86,000 підпомічників.

Хоча побут козаків та селян на Слобожанщині кардинально не відрізнявся, але можна говорити про те, що до козаків були записані більш заможні та впливові жителі краю.

Про що нам власне говорить документ, який є предметом даної розвідки?

По-перше, це документально підтверджує, що Данило Шабельник (від якого з 99% ймовірністю походять УСІ гілки Шабельників у Липцях) був козацького стану.

Так, з одного боку, згідно документу він перейшов до стану козаків у період між 1726 та 1732 роками.

З іншого боку, невідомо, чи раніше він (або його пращур) не перейшов навпаки зі стану козаків у підпомічники.

За пізнішими переписами (1742 та 1760х рр.) Данило Якович Шабельник так само записаний серед козаків.

Оскільки у 1763 році російська імперія відмінила полковий устрій на Слобожанщині, то всі козаки та підпомічники були переведені до стану “військових обивателів”.

Власне, Шабельники у переписах після 1763 року значаться саме як “військові обивателі”.

По-друге, наведений вище документ, підтверджує, що Шабельники жили у Липцях як мінімум із 1726 року.

Наразі, джерела ранішого періоду недоступні.

Тож можливість встановити, чи були Шабельники записані у козаках, та чи проживали у Липцях ДО 1726 року – наразі відсутня.

Варто зазначити, що перехід із одного стану в інший – це була дуже поширена та невибаглива практика на території Слобідських полків.

Не кажучи вже про те, що більшість населення Слобожанщини, яка прийшла у другій половині 17 століття з Правобережжя та Полтавщини – це були покозачені селяни. Тобто, ті, хто записався у козаки під час повстання Богдана Хмельницького 1648 року.

Очевидно, що навіть покозачені селяни в тій чи іншій мірі культурно та ментально були представниками та носіями козацьких традицій, оскільки синхронно з процесом заселення Слобожанщини, на захід від неї поставала держава Війська Запорізького, в якій козацький військовий устрій був основою суспільного життя.

А якщо населення і того, й іншого регіонів походило від одного кореня – тяглість традицій очевидні.

Варто сказати, що окрім Шабельників у вищезгаданому документі зазначені представники й інших Липецьких родів. 

Перейшли з рядових козаків до підпомічників.

Серед них, такі прізвища (мовою оригіналу): 

Петр Ващенко, Антон Коцпало (?), Пилип Дацун, Лукян Сипченко (?),

Роман Уласенко, Тимофей Чирва (?), Яким Руденко, Степан Ярошенко

Перейшли з підпомічників у козаки.

Серед них, такі прізвища (мовою оригіналу):

Данило Шабельник, Мартин Парасочка, Алексей Осмачка, Федор Охременко,

Иван Остапенко, Сергей Шевченко, Антон Мартиненко, Микита Зенцев (?), Омелян Величко

Зауваження з приводу мови

Може здатися ніби документ написаний російською мовою. Проте це не так. 

Документ написаний тогочасною книжною, церковно-словʼянською мовою. 

Ніякої російської мови, як ми її знаємо сьогодні, у 18 столітті ще просто не існувало.

А нагадує цей текст російську мову, бо літературна російська мова сформувалася у 19 столітті на основі книжної, церковно-словʼянської.

Невже у 18 столітті не існувало української мови? Не зовсім.

У житті селян 18 століття побутувала тогочасна розмовна українська (або старо-українська) мова, на основі якої у кінці 18 століття Котляревський написав Енеїду.

Очевидно, як і будь-яка інша мова, українська мова декілька століть назад відрізнялася від сучасної.

Втім, згаданий вище документ має певні українські риси. Наприклад, форма написання імен у питомо українській формі – Микита, Омелян, Данило.

Або типові українські прізвища – Величко, Шевченко, Ярошенко, тощо.

При чому, якщо подивитися козацький перепис 1649 року, сучасні українські прізвища зустрічаються вже тоді.

У тому числі й такі, як Шабельник, Величко, Шевченко та Ярошенко. В свою чергу, в абсолютної більшості московитів прізвища просто відсутні аж до кінця 18 століття.

Це свідчить з одного боку про українську особливість та окремішність, з іншого – про глибинність та тяглість української традиції.

Чи міг у переписі 1649 року бути записаний хтось із майбутніх жителів Липців? Ймовірно, але це потребує подальших досліджень.

Користуючись нагодою, зайвий раз нагадую. Якщо хтось має будь-яку інформацію про рід Шабельників із Липців (генеалогічного, етнографічного, культурно-побутового характеру) – це може допомогти у подальшому дослідженні.

Окремо цікавить чи залишилися нащадки Липецьких Шабельників по прямій чоловічій лінії (поки що таких, не виявлено).

Тому ми будемо вдячні усім охочим поділитися.

Слава Україні! 

Добро Переможе.

Читайте також:

Зруйновані росіянами Липці. Відео від «Гострих картузів»

Слобожанське і Липці вкотре під ударами російських КАБів

У Липцях на лінії фронту: репортаж ВВС переглянули понад 5,5 млн. глядачів

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group    Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group    Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook

Слідкуйте за ХАРКІВ Gromada Group у соціальних мережах:

?Телеграм   ?Фейсбук  ?Інстаграм