Пункт незламності у Веселому

Про життя мешканців Липецької громади польським читачам розповіли на шпальтах видання Dziennik Gazeta Prawna. ЛИПЦІ Gromada Group переказує третю частину матеріалу кореспондентки видання Кароліни Войцицької (Karolina Wójcicka).
Фото: Dziennik Gazeta Prawna

Про життя мешканців Липецької громади польським читачам розповіли на шпальтах видання Dziennik Gazeta Prawna. ЛИПЦІ Gromada Group переказує третю частину матеріалу кореспондентки видання Кароліни Войцицької (Karolina Wójcicka).

Попередні частини:

Про Липецьку громаду пише Dziennik Gazeta Prawna

Як живе відрізана від світу Борисівка

Пункт незламності

Дещо краща ситуація в селі Веселе. Дістатися сюди легше. Можливо, тому, що село за вісім кілометрів від кордону з Росією [вочевидь, йдеться про контраст з Борисівкою, яка розташована на самісінькій лінії кордону з рф — ред.].

Веселе розташоване на водоймі, місцевість горбиста. Було б дуже добре, якби не розстріляні машини і спалені трактори, розкидані у випадкових місцях. На деяких досі намальована літера «Z» — один із символів збройних сил Росії.

У полі біля головної дороги також можна побачити покинуту та іржаву башту танка. Будівлі, що стоять вздовж вулиць, виглядають так, ніби на них посипався град куль. Дірок не злічити.

Після 24 лютого 2022 року вже минуло понад півтора роки. Але у Веселому може скластися враження, що ворожі війська щойно пішли.

Росіяни втекли звідти — як і з Борисівки — на початку вересня 2022 року. Майже сім місяців мешканці жили в окупації.
Російські війська увійшли лише через кілька годин після офіційного початку вторгнення.

— Спочатку вони поводилися не дуже погано. Вони мене трохи побили. Але коли наші повернули частину окупованих територій, вони почали нас переслідувати [як можна зрозуміти з контексту, йдеться про погіршення ставлення до місцевих після успішного українського наступу в травні 2022 року, під час якого, зоврема, вдалося визволити Циркуни, Руські та Черкаські Тишки — ред.], — розповідає двоє чоловіків, яких я зустрів на вулиці.

Весь цей час жили без світла та газу. Електропостачання відновили лише у квітні цього року. Розриви трапляються рідко, в основному під час авіанальотів.

— Цього року їх було 16, – розповідає місцева мешканка. [далі в тексті авторка статті називає жінку "sołtyska", що можна перекласти як "сільська голова" чи "староста"; вочевидь, мається на увазі, що жінка є представницею місцевої влади — ред.]

— Надія, — представляється вона. І швидко додає російською: Надежда.

Володіє двома мовами. Роками працювала ветеринаром і керувала клінікою. Вона каже, що знає всіх у Веселому. Вона вже 40 років лікує місцевих тварин.

— Тепер займаюся іншими справами.

Вона готує списки отримувачів гуманітарної допомоги, а потім допомагає її розподіляти. Також веде облік жителів, які повертаються із заслання — наразі повернулося близько 100 осіб. За час окупації з майже 1,5 тис у селі залишилося 150.

— У нас тут тепер тільки старі. Люди старше 60 років. І тільки один 12-річний хлопець, — каже вона.

З села виїхала і сім’я Надії. Діти та онуки сьогодні в Литві.

— Їм довелося тікати через Росію. Інакше б не випустили.

Розмовляємо на місцевому пункті незламності — місці, де можна користуватися основними комунальними послугами 24 години на добу. Такі пункти працюють практично в кожному куточку України. У Веселому його облаштували в невеликій будівлі, яка до війни служила культурним центром. Всередині — велика сцена з прапором країни та зручні кінокрісла. Окрім фотографій, на стінах, обшитих дерев’яними панелями, висять дипломи, а на полицях дбайливо розставлені кубки та медалі.

— Бо у нас тут був музично-танцювальний гурток. Були навіть концерти, — розповідає Надія.

Фоном звучить українська музика, але сьогодні замість танців тут обслуговують основні потреби мешканців. Є піч, біля якої можна зігрітися взимку. І генератор для зарядки телефону.

Раз на тиждень, по п'ятницях, на пункт приїжджає лікар. Пошта приходить по середах — приносить людям, серед іншого, пенсії в грошовій формі.

Двічі на тиждень курсують автобуси до сусідніх Липців. Там можна пересісти на маршрутку до Харкова.

— Цього всього замало, — скаржиться вона. У селі навіть магазину немає. Всі вони були розстріляні під час окупації.

— Нам обіцяють, що, можливо, скоро тут з’явиться мобільна торгівля, — обнадійливо каже вона.

Гуманітарна допомога надходить регулярно. По понеділках селяни отримують хліб, а іноземні організації роздають мешканцям продуктові передачі. Проте не вистачає засобів гігієни. З часу визволення, каже Надія, такі поставки приходили сюди лише тричі.

Попередні частини

Про Липецьку громаду пише Dziennik Gazeta Prawna

Як живе відрізана від світу Борисівка

 

Читайте також: Зворушлива історія кота Еріка з Липців (фото)

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook

 

Google LogoДодати Gromada як бажане джерело в Google
Ще декілька актуальних новин на зараз

Ми ї̶м̶о̶ використовуємо деякі кукі, детальніше у Політиці сайту