Як живе відрізана від світу Борисівка

Перша частина матеріалу: Про Липецьку громаду пише Dziennik Gazeta Prawna

Відрізана від світу

Антоніна не вважає росіян своїми рятівниками. Сьогодні вона не спілкується з рідними по той бік кордону. Коли кореспондентка запитує про причину такого рішення, вона скаржиться, що в селі два роки немає світла та газу й у цьому винна Росія.

Розмова відбулась у Липцях — трохи більшому селі за 15 км від кордону. Дороги тут ямчасті, а будівлі убогі й помічені війною. На деяких з них видно сліди від куль.

У Липцях є пошта, а також поліклініка та аптека. Антоніна приїхала з чоловіком за дровами, які вони отримали в рамках гуманітарної допомоги. Інформацію про такі заходи їм надає сільська рада.

— Слава Богу, — каже вона, спостерігаючи, як група чоловіків вантажить дрова на причіп до «Лади» бордового кольору.

Далі від Липців тільки гірше. Антоніна каже, що в жодному селі немає світла. Вона не очікує, що тут щось зміниться до кінця війни. Однак надто скаржитися вона не хоче.

— Їжі вистачає, а зараз ще й дрова привезли, — каже вона.

Взимку може бути складніше. Після 16:00 вони з чоловіком покладаються на ліхтарики та свічки.

У Борисівці кожен житловий будинок, а їх всього шість, отримав генератор. Однак паливо, розповідає Антоніна, доведеться купувати самостійно. Зазвичай Антоніна з чоловіком користуються генератором годину на день, іноді менше. Вмикають його в основному для того, щоб накачати води. Вони не можуть собі дозволити більше.

— Мій чоловік 30 років пропрацював. Потім захворів, тому пенсія мала, — пояснює вона впівголоса.

Подружжя заробляє на продажу продуктів зі свого господарства. Але цього недостатньо, щоб протриматись в умовах війни. Тому вони дуже покладаються на зовнішню допомогу. Сільська рада майже щодня пригощає їх обідом. Антоніна сміється, що воліла б куховарити сама, бо це смачніше.

Проблема в тому, що навіть якби вона могла дозволити собі готувати, їй не було б де купити необхідні продукти. До Липців навідуються нечасто, а у Борисівці сьогодні навіть продуктового магазину немає.

— Раніше був, а потім прилетіла російська ракета і спалила його, — розповідає Антоніна. А на шість будинків ніхто не відкриє іншого.

Село практично відрізане від світу. Не тільки в переносному сенсі. Навряд чи хтось може увійти в нього сьогодні. Це надто небезпечно, а через кожні кілька кілометрів на шляху з Харкова стоять військові блокпости.

Навіть власні діти не можуть відвідати Антоніну. Дві дорослі дочки живуть зі своїми сім'ями в Харкові. Син переїхав до Одеси. Вони не були в рідному домі більше двох років.

На щастя, підкреслює вона, вони з чоловіком можуть пересуватися досить вільно. Тому іноді сідають в машину, заправляють паливо і їдуть у місто. У листопаді, наприклад, вдалося встигнути на день народження зятя.

Джерело: Dziennik Gazeta Prawna

Читайте також: Липецький район 90 років тому: 15 грудня 1933 року

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook