У Словаччині популяризують «Салдацький патрет»

«Історія починається на ярмарку в селі Липці (нині центр Липецької сільської територіальної громади Харківського району Харківської області), де художник Кузьма Трохимович виставив власноруч намальований портрет солдата. Солдат на картині був настільки схожий на справжнього, що продавщиці дарували йому кренделі, а дівчата з ним загравали», — повідомляє словацьким читачам сторінка у Вікіпедії словацькою мовою.

Ось що може дізнатися словацький читач про «Салдацький патрет» Григорія Квітки-Основ’яненка:

«Салдацький патрет» — оповідання Григорія Квітки-Основ'яненка, написане ним у 1833 році. Вперше опубліковане в альманасі «Утренняя звезда» у місті Харкові 1833 року. «Салдацький патрет» — перше оповідання Григорія Квітки-Основ'яненка, написане українською мовою. Оповідання стало своєрідним вступом до «Малороссийских повестей», що поклало початок розвитку нової української прози.

Новела вважається своєрідним художнім маніфестом автора. Вона написана у формі бурлеску, а джерела фольклору пронизані ідеями Просвітництва. Гумор (сміх) має у творі подвійне значення: з одного боку, це загальнолюдське явище, з іншого — висміювання характерної для того часу неосвіченості та недосконалості.

У формі оповідання чи притчі автор намагався дорікнути критикам, які, не знаючи української, мали сміливість принижувати все написане цією мовою. На написання оповідання автор надихнувся анекдотом про художника Апеллеса.

Твір і зараз викликає інтерес як реалістичне зображення ярмарку та як художнє свідчення про життя в Україні на початку ХІХ століття завдяки реалістичному зображенню ярмарку.

Сюжет новели дуже простий, але довільно побудований. Акцент зроблено на окремих ситуаціях, які пов’язують середовище ярмарку.

Історія починається на ярмарку в селі Липці (нині центр Липецької сільської територіальної громади Харківського району Харківської області), де художник Кузьма Трохимович виставив власноруч намальований портрет солдата. Солдат на картині був настільки схожий на справжнього, що продавщиці дарували йому кренделі, а дівчата з ним загравали.

Однак швець зрозумів, що картина не зовсім автентична через погано намальовані військові чоботи. Маляр Кузьма Трохимович не тільки витримав таку «критику», але й одразу поправив/відремонтував чоботи. Але коли швець почав знаходити (шукати) недоліки навіть у військовому «мундирі», маляр уже не міг терпіти критики і відповів: «Швець, тримайся свого шевства, а в кравецтво не мішайся!».

Портрет виконує у творі подвійну функцію. З одного боку, це твір народного мистецтва, що сприймається як реальність, а з другого боку — штучне копіювання реальності. Крім того, він створює багато комічних ситуацій: чим довше він на ярмарку, тим більше людей веселиться, хоча портрет є зразком народного мистецтва високого рівня. Намальований солдат сприймається як справжній, але постає як декорація. Люди спочатку сприймають солдата на картині як живу реальність і йдуть до нього з подарунками та пропозиціями.

Поведінку героїв об’єднує одне — небажання сприймати побачене як витвір мистецтва. Григорій Квітка-Основ’яненко цим підкреслив думку про те, що не всі вміють правильно оцінювати і на належному рівні сприймати художні твори.

Інтелектуально-художня система твору створена майстром, а твір має оригінальну жанрову структуру. Новела за композицією подібна до народної п’єси різдвяної тематики: складається з 11 окремих епізодів або портретів, які об’єднує спільний персонаж — Кузьма Трохимович. При написанні письменник орієнтувався на народну казку про різноманітні пригоди героя та на літературні твори з ланцюжковою композицією.

Хоча розповідь наближається до усного анекдоту, вона докладна, вдумлива, некваплива. Оповідач зображений як мудрий і досвідчений народ із доброю душею/з добрими намірами. На початку новели дуже помітно використання розмовного стилю. У ньому здебільшого використовуються короткі, перервані, питальні та наказові речення.

Ефекту живої розмови з читачем автор досягав завдяки повторним зверненням. Твір складається переважно з скоромовок або оборотів і діалектизмів. Через бурлескність твору вжито багато емоційно забарвлених фразеологізмів. При змалюванні характеру самого Кузьми Трохимовича використовується гротеск.

Помітний вплив традицій Івана Котляревського.

У творі автор точно описав матеріал, колір і стиль одягу персонажів з етнографічної точки зору. Проте ці детальні описи Григорія Квітки-Основ’яненка зовсім не обтяжують твір і не стомлюють читача, бо автор зумів майстерно виразити всю поліфонію натовпу (галас, крик), сум'яття, рух та емоційність. Усе це створюється через опис бажань, зусиль окремих персонажів, які якнайдетальніше змальовані у метушні (гаморі) на ярмарку: роми (цигани) намагаються когось обдурити, продавщиця намагається вигідно продати свій товар, юнаки та дівчата жартують або фліртують (залицяння). Усі гроші, виручені від продажу солі, Матвій Шпон використовує для розваг і пияцтва, із задоволенням влаштовує гармидер. Кожен покупець старається розхвалити свій товар.

Талановито описано образ ярмарку в Україні на початку ХІХ ст., передано зорові та звукові образи, багатство барв життя.

Джерело

Попередні публікації рубрики #_салдацький_патрет

Яким був Липецький ярмарок?

Коли відбувається дія «Салдацького патрета»?

«Салдацький патрет» крізь призму дослідження Віри Агєєвої (відео)

Чому «Салдацький патрет» відбувається саме у Липцях?

Липецький «Салдацький патрет»: порівняння аудіокниг

Григорiй Квiтка-Основ’яненко. Салдацький патрет

"Салдацький патрет" пересічного російського окупанта

Читайте також: «За Тишки!!!» — напис на борту української бронетехніки

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook