Яким був Липецький ярмарок?

Опис базарного торгу в «Салдацькому патреті» надзвичайно реалістичний і сповнений численними етнографічними деталями, окремі з яких потребують спеціального розкриття.

За словами Олексія Гончара, в оповіданні «змальовано живу, правдиву картину тогочасного життя, побуту, подано, зокрема, барвисту картину ярмарку». Ця картина постає для нас неоціненним етнографічним джерелом, яке дозволяє побачити найдрібніші риси побуту слобожан.

Так, унікальним із усіх свідчень щодо звичаїв на ярмарку є опис дій торговки під час обрання місця під торг. Розглянемо цей епізод детальніше. Перед читачем постає цілий магічний обряд: «Явдоха й узяла з чужої коробки паляницю, стала на сход сонця, тричі перехрестилась та й покотила паляницю навпаки сонця».

Перекупка займає найвдаліше місце для торгів — «де паляниця впала, так сама з своїм товаром сiла, а молодиць розсадила, де якiй як по черзi припало, а чергу зробила сама ж таки Явдоха: якi були побагатiлi, так до себе ближче, а бiдну на товар, так на самий хвiст, у куток, де й школяр, що з малими грiшми купує самий дешевий товар, її не знайде».

Колупайчиха є головою перекупок неспроста, бо люди вірять у її надздібності до магії та здатність щось надсилати: «або свиня бублики похвата, або собака олію вип’є, або п’яний поточиться та коробку переверне, а вже даром не пройде».

Григорій Федорович хвацько насміхається над цими торговками, що намагаються навіть у дріб’язку мати для себе вигоду «бублейницi, палянишницi i тi, що кухликами пшоно, а ложками олію продають».

Ярмаркування на Слобожанщині, безумовно, ніяк не могло обійтися без торговельних операцій, пов’язаних з ромським населенням, що, по суті, переміщалося від ярмарку до ярмарку таборами і виживало за рахунок перепродажу старих коней.

Торговельна оборудка описується в оповіданні як колективне дійство усього циганського табору — «той божиться, другий суне тобі у руку оброть з шкапою, третій тягне з твоєї кишені хустку, де гаманець з грошами зав’язаний, а сей вже й здачі дає, та усі гуртом волочуть тебе під ятку могоричі запивати».

Свідчення Григорія Квітки-Основ’яненка про розпивання горілки циганами/ромами за рахунок покупця як факту закінчення торгів шкапи постає перед нами як пересічне явище. Головною особливістю розпивання могоричу під час продажу/купівлі худоби було вирішення, хто ставить могорич під час рукобиття. Могорич завершував і скріплював торговельну угоду, а також виконував очисну роль, особливо при продажу худоби.

Прикметним і характерним для побуту українського села видається також сюжет із чумаком, який пропиває гроші після виторгу солі: «Не мішай йому! Він гуля! У в одній руці пляшка, а у другій чарка». Така поведінка була настільки поширеною серед чумаків, що фіксується багатьма джерелами. Ставлення чумака Шпоня до його оточення межує з дитячою безпосередністю та грайливістю — «стане хлюпатися у дьогтеві, як мала дитина у калюжі. Що то, як чоловік у щасті та у радості! Чого-то він не видума? Нічого не жалує i ні об чім не жалкує!» Нестримність до веселощів і повну безтурботність чумаків підтримував чумацький звичай відшкодовувати своїм товаришам збитки.

Крізь призму ярмарку автор усебічно розглядає побут українського села. Безумовно прозорим є натяк Григорія Квітки-Основ’яненка про те, з якою метою дівчата приходили на ярмарки — не торгуватися, а себе показати «усе пiджидали, щоб порідшало народу на мiсцi; а то, як у тiснотi, так думали, що їх не так i розглядають». Це безпосередньо перегукується з традиціями влаштовувати так звані «дівочі ярмарки», адже саме ярмарки були важливою ланкою налагодження контакту між парубками і дівчатами. Саме з метою залицяння з’являються на ярмарку і ватаги парубків.

Торг в Липцях настільки поважний, що містить не тільки крам, а пропонує поласувати готовою їжею — «бублики, буханцi, горохвяники, гречаники; носили у ночовочках печеню, шматками покраяну: наскiльки тобi треба, на стiльки й бери».

Прикметно, що українськими стравами у Липцях торгує росіянин, вигукуючи «гречишники гарячії». Скоріше за все він намагається розпродати перекуплений товар, бо продає «стовпці» — печиво з гречаного борошна у вигляді перекинутої склянки. Це печиво — поширена українська страва, не притаманна росіянам.

Але особливої уваги потребує детальний опис «Салдацькому партреті» торгівлі сластьонами: «сластьонниця з грубкою: тільки спитай, на скільки тобі треба сластьоних, так живо пiднiме пелену та й зніме стару онучу, що нею горщик з тістом накритий, щоб, знаєте, тісто на холоді не простивало, I затим під пеленою у себе держить; от пальці послине, щоб тісто не приставало, то й вщипне тіста, та на сковороду у в олію — аж шкварчить! — та зараз i пряжеть, i подає, а вже на олію не скупиться, бо так з пальців i тече, тільки знай обсмоктує».

Ці солодощі добре описані Миколою Сумцовим і, скоріше за все, побутували на усіх слобожанських ярмарках. Описана страва не зникла із вжитку українців, а ось назву загубила — пухка пампушка посипана цукровою пудрою або полита медом тепер називається пончиком.

Автор детально зображує усі товари, якими багатий ярмарок у Липцях: «А там купами капуста, буряки, морква огородня — а хатньої наші жінки не продають, держать про нужду на нашу голову — цур їй! Тут же був хрін, ріпа, картохлi, що вже швидко хліб святий з світу божого зженуть». Треба зазначити пророчі слова щодо картоплі, що стала замінником хліба для українських селян та іронічність Квітки-Основ’яненка, щодо жіночих торгів і сварок. Бо хатня морква — це вислів, що позначає сварку між чоловіком і жінкою.

Насамкінець слід зауважити, що деякі моменти можуть свідчити про знання письменником і суто місцевих деталей. Зокрема, не випадковою видається згадка про походження художника Кузьми Трохимовича з села Борисівки Курської губернії. Так само важливим є і вуличне прізвисько верховоди бублейниць Явдохи — Колупайчиха, позаяк поряд із Липцями було розташоване сусіднє село Липецької волості, яке мало назву Колупаївка.

Відомо також, що Липці були знаним на Слобожанщині осередком чоботарського виробництва. Чи не було це важливим для письменника з огляду на те, що саме чоботи солдата стали деталлю, яка потребувала виправлення, і саме місцевий липецький ремісник швець-чоботар Терешко звернув увагу на те, що їх на «патреті» зображено неправильно? З другого боку, інші суто липецькі ознаки в описі ярмарку відсутні — він швидше типовий для всієї Слобожанщини.

Квітка-Основ’яненко образно поєднує час торгів з міфологічним простором такого собі уявного ярмарку. Усі персонажі та дії на ньому узагальнені й, немов би, стосуються усієї Слобожанщини. Отже, письменник описує не так суто липецький, як типовий слобідський ярмарок, «таки такий ярмарок, що неначе у Харкові об пречистій: усякого товару, якого тільки подумаєш, усе є».

Таким чином, нема жодних сумнівів у тому, що наведений Г.Ф. Квіткою-Основ’яненком реалістичний опис слобожанського ярмарку у великій багатій слободі був, за винятком локальних особливостей, до певної міри типовим для Слобожанщини першої третини ХІХ ст. Як влучно зазначає Євгенія Вербицька, головне у творі Григорія Квітки-Основ’яненка — «це талановито намальована картина ярмарку на Україні початку ХІХ століття, сповнена зорових, слухових образів, багатства життєвих фарб, галасу, руху». Письменник у цьому своєму оповіданні чимось подібний до свого персонажа — «скусного» художника.

Достовірно змалювавши типовий слобожанський ярмарок першої третини ХІХ століття, він недогледів хіба якої дрібної деталі, притаманної винятково Липцям.

Джерело: Аксьонова Н., Домановський А. «…Аж у Липці»: побут слобожанського села першої третини ХІХ ст. в оповіданні Г. Ф. Квітки-Основ'яненка «Салдацький патрет»

Попередні публікації рубрики

Коли відбувається дія «Салдацького патрета»?

«Салдацький патрет» крізь призму дослідження Віри Агєєвої (відео)

Чому «Салдацький патрет» відбувається саме у Липцях?

Липецький «Салдацький патрет»: порівняння аудіокниг

Григорiй Квiтка-Основ’яненко. Салдацький патрет

"Салдацький патрет" пересічного російського окупанта

Читайте також: Ліки для Харківщини передала БО Direct Relief

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook