Вчителі Щепкінської школи: епізоди пам’яті

Сьогодні день Вчителя.

І я вам розкажу про школу Липецький Ліцей Імені Щепкіна.

Моєї школи з цього літа фізично нема.

Ось така вона зараз на фото.

Кажуть, трьохтонна бомба. Дві.

В цій школі відбувались надзвичайні речі, вони варті оповідання.

Я памʼятаю, як там пахло всередині, прохолоду влітку, коли я заходила туди на канікулах.

Будівля побудована до другої світової війни, збереглася при окупації німецькими фашистами. При окупації російськими не вижила. Я не знайшла року побудови, судячи з архітектури, думаю, що якраз їй років сто, не менше.

У цій сільській школі викладали якісь педагогічні зірки, принаймні для мене це точно так. Бо нами займалися і звертали на нас увагу. Залучали нас до шкільного життя, обʼєднували, говорили з нами і нашими батьками, вирішували наші конфлікти, бачили в нас наші таланти.

Епізод

Відкритий урок із зарубіжної літератури, вивчаємо Шекспіра.

Вчимо сонети мовою оригіналу, ставимо епізод з Ромео і Джульєтти.

Завішані штори, в класі темно, доноситься музика, з третьої парти Джульєтта запалює свічку, йде в білому на балкон через увесь клас, і промовляє моїм голосом свій вічний текст: Romeo, my Romeo… зʼявляється Ромео, вони ведуть свій закоханий діалог.

Епізод

В сільський книжковий магазин завезли «Томек в країні кенгуру» А. Шклярського. Ми викупили всі екземпляри і чекали наступних Томеків. Потім прочитали всі частини (здається їх було пʼять) мандрів цього польського хлопчика по світу.

І зробили відкритий урок, куди прийшло пів школи. 

Розводили «багаття», танцювали ритуальні танці. Нам принесли справжній театральний грим з театрального інституту, і ми були повністю ним намазані, Вадік, Серьожа, я і Лєна. 

І ось відкриваються двері і входить Вождь, курить трубку, поправляє свій вінець із пірʼя на голові, не залишаючи сумнівів, створюючи атмосферу справжнього племені. Андрій Домановський, ти найкращий вождь ever!

Від гриму ми відмивалися дня три.

Ми настільки закохалися в того Томека, й хотіли продовження, що Ольга Михайлівна запропонувала нам написати продовження. Було кілька «книг» з власними ілюстраціями та абсолютно різним баченням розвʼязки. Памʼятаю, що моя повість починалася з того, що «верховний вождь поволі та втомлено підіймався по сходах, вийшов на розпечену сонцем терасу і звернувся до племені:….». 

Всі наші повісті зберігалися у Ольги Михайлівни в шафі в нашому кабінеті до цих днів.

Епізод

Між першим і другим поверхами були сходи зі скляними віконцями - скляна стіна. Ми готувались до нового року, і я придумала замалювати це скло інеєм.

Найдивніше, що мене спитали що мені для того треба, і ось тобі фарби та пензлі, малюй, Катя. Всі роки після того мій малюнок поновлювали, а це багато років.

Епізод

Ми вивчали велику російську літературу. Войну і мір, звісно. Старшокласникам для епізоду треба була юна Наташа Ростова. На цю роль без проб взяли мене. Довелось цілувати Анатоля майже в губи. І я зробила це задля мистецтва, а мистецтво - то святе.

Епізод

УкраїнськІ вечорниці. А давайте зберемо зал глядачів, будемо співати українських пісень і робити все як в давнину. Робили. Співали. Танцювали. 

Мами наші готували нам вареники на цю шкільну тусовку, деруни, млинці та різне всяке. Північ Харківської області.

Епізод

Треба випустити стінгазету нашого класу «Бригантина». Після уроків, звісно. 

Шалені 90-ті. Їсти не особо що є. Варимо у мене вдома картоплю, відкриваємо банку огірків, олійки, пʼємо чай з варенням й сидимо активом класу та нашою Ольгою Михайлівною до 22:00 малюючи та придумуючи влучне в газету. 

Ніхто не заставляв, то було нам цікаво. 

Батьки теж були в захваті - діти зайняті.

Епізод

Одним з найулюбленіших моїх предметів була англійська. Аудіювання, переклади, читання англійських газет та книжок, вивчення текстів сучасних пісень, участі в обласних олімпіадах. 

Ми, учні сільської школи, брали там призові місця. Бо Віра Прохорівна - то діамант.

Епізод

У нас останній дзвоник. Ми з Вадіком маємо заспівати пісню, і не можемо, бо плачемо взахльоб, зі школою не хочемо прощатися.

Епізод

Півшколи хлопців і дівчат закохалися в Ірину Михайлівну і ходили до неї вагітної додому в гості з квітами. Сиділи в неї до ночі і пили безкінечний чай. 

А вона нас теж любила і приймала всі ці підліткові почуття. Це якось дуже зворушливо зараз і тоді.

Це далеко не всі епізоди, і далеко не всі тут можна розказувати. Та мені важливо розділити з вами частину мого життя, над якою надругались самі знаєте хто.

Я хочу, щоб ви пережили зі мною це, уявили, згадали своє, можливо теж зруйноване.

І ніколи не забували, хто і чому це зруйнували.

Джерело: допис на сторінці Катерини Мартовицької у соціальній мережі Facebook

Читайте також:

«Одна ракета влучила якраз біля нашого будинку, знову посипалися шибки»

Яри, балки та байраки: на Липецькому відтинку окупанти риють як хробаки

Липецька адміністрація відзвітувала про роботу у вересні та на початку жовтня

Слідкуйте за ЛИПЦІ Gromada Group у соціальних мережах

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group    Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group    

Viber-канал ЛИПЦІ Gromada Group   WhatsApp-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Facebook-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group Instagram-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group

Х-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group

Слідкуйте за ХАРКІВ Gromada Group у соціальних мережах

?Телеграм   ?Фейсбук  ?Інстаграм