Майже 50 років живе школою — заступниця директора з навчально-виховної роботи Лук'янцівського ліцею Любов Волобуєва

Про педагогиню розповіли у серії матеріалів «Наші вчителі» від Відділу освіти Липецької сільської ради.

Всі фото: Відділ освіти Липецької сільської ради (Facebook)

Кожна людина народжується під своєю зіркою. Одні зірки швидко згасають, а інші — світять людям усе життя, даруючи тепло, мудрість і любов. Саме такою зіркою для нашого села, для школи, для сотень учнів стала Волобуєва Любов Петрівна - людина, яка майже 50 років свого життя віддає дітям. Ще зовсім юною вона приїхала в наше мальовниче село Лук’янці , навіть не здогадуючись, що назавжди стане його частиною, його душею. 

Спочатку — вчитель початкових класів, лагідна й турботлива, та, яка брала маленькі дитячі долоньки й вела їх першими стежками до знань. А згодом — учитель літератури, який навчив не просто читати книги, а відчувати слово серцем, любити рідну мову, бачити красу у кожній миті життя. Її уроки були особливими. Вони не закінчувалися дзвінком. Вони залишалися у серці назавжди. Літературні вечори, свята, виховні заходи, які організовувала Любов Петрівна, і сьогодні згадуються зі щемом і теплом. Усе, до чого торкалося її серце, ставало красивим, щирим, незабутнім.

Сьогодні вона заступник директора з навчально-виховної роботи, мудрий наставник, людина, до якої йдуть за порадою, підтримкою, добрим словом. І яка ж це велика вчительська доля — бачити поруч своїх учениць, які також стали вчителями: Ніна Смик, Наталія Кусік та Ніна Дюміна. Колись вони слухали її уроки, вчилися у неї бути людьми, а сьогодні продовжують її справу. Хіба це не найбільше щастя для вчителя?

Та за цією великою любов’ю до професії стоїть і велика самопожертва. Бо часто чужі діти були для неї важливішими за власний відпочинок, за власний спокій, а інколи — навіть за час для своєї сім’ї. Вона жила школою, вболівала за кожну дитячу долю, переживала, підтримувала, допомагала. Для багатьох учнів Любов Петрівна стала другою мамою - тією, яка зрозуміє, вислухає, підтримає й ніколи не осудить.

Особливо яскраво велич її душі проявилася у найстрашніші для села часи - під час окупації. Коли людям було страшно й тривожно, коли кожен день приносив біль і невідомість, вона не зачинилася у власному горі. Незважаючи на небезпеку, підтримувала односельців добрим словом, ділилася продуктами зі свого льоху, допомагала тим, кому було найважче. З окупованого села Любов Петрівна повідомляла іншим на українській землі, що їхні рідні живі та з ними все гаразд. Вона віддавала людям тепло своєї душі навіть тоді, коли навколо панували страх і темрява.

Любов Петрівна — це не просто вчитель. Це ціла епоха Лукʼянцівського ліцею, нашого села. Це людина, у якій стільки світла, доброти й любові, що вистачило б на тисячі дитячих сердець. Її життя — це приклад справжнього служіння людям, приклад великої людяності й безмежної любові до дітей.

Низький уклін Вам, Любове Петрівно, за Ваше велике серце, за безсонні ночі, за мудрість, за добро, яке Ви сіяли й сієте у людських душах. Нехай Господь дарує Вам здоров’я, сили й ще багато світлих років життя! Адже поки поруч є такі люди, як Ви, - живе добро, живе ліцей, живе людяність і величезне бажання мирного життя на рідній землі!

Читати також:

Фронт у Липецькій громаді: ворожі штурми в районі Тернової тривають

127 Харківська бригада знищує ворога в районі Липців

23 травня — День Героїв України

Коли почалася війна, вона прийшла до школи — директорка Лук'янцівського ліцею Наталія Кусік

Фронт у Липецькій громаді: противник знову атакував в районі Тернової

Слідкуйте за ЛИПЦІ Gromada Group у соціальних мережах

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group    Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group    

Viber-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Facebook-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group Instagram-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group

Х-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group  Threads ЛИПЦІ Gromada Group