Колекція натільних хрестів з села Липці

Віктор Векленко 27.06.2021 у 10:10 205

Велика колекція натільних хрестів, що походять з села Липці, зберігається у створеному Віктором Векленком історико-етнографічному ставрографічному Музеї Хреста (Дніпропетровська область). Пропонуємо вашій увазі статтю дослідника, в якій описано цей комплекс.

Колекція натільних хрестів з села Липці

Віктор Векленко

СТАВРОГРАФІЧНІ МАТЕРІАЛИ З С. ЛИПЦІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ:
ПРЕЗЕНТАЦІЯ КОМПЛЕКСУ

Село Липці (Харківський район Харківської області) розташоване в долині річок Харків і Липець, в 30 км на північ від м. Харків [3, 621]. Засноване в 1655 р. вихідцями з Правобережної України вже в 1658 р. стало сотенним містечком. Його населення в 1779 р., згідно «Ведомости, исъ какихъ именно городовъ и уездовъ Харьковское наместничество составлено и сколько было въ нихъ душъ на 1779 годъ», було достатньо численним: 1431 «військовий обиватель», 48 циган, 136 «владелческих подданных мелкопоместных помещиков» та 13 однодворців поручика Петра Черняка (враховувалися виключно чоловіки, оскільки оподаткування рахувалося на них). Таким чином, Липці на той рік були другим за розмірами населеним пунктом Харківського повіту (1641 ч.), поступаючись тільки військовій слободі Деркачі (2433 ч.)  [5].

За радянських часів етнічна історія невеликих міст і містечок козацької доби не досліджувалась в достатній мірі. Зараз ситуація поступово змінюється за допомогою комплексного вивчення писемних і археологічних джерел. Одним з таких напрямків може бути використання ставрографічних матеріалів, зокрема – комплексу натільних хрестів, зібраного впродовж 2005– 2010 рр. у місцевих шукачів та краєзнавців.

Комплекс нараховує 341 знахідку і охоплює, за невеликим виключенням період кінця XVI – XIX ст. Один предмет (рис. 1.1) належить до періоду XII–XIII ст.: цей тільник може свідчити про заснування села на місці домонгольського поселення. Атрибутація предметів здійснюється за зразком та аналогічними матеріалами з Самарі-Богородицької фортеці [1].

Рис. 1. Натільні хрести XІI і XVI–XVIII ст.

До періоду XVI–XVII ст. належать 12 знахідок (рис. 1.2–13), які могли належати засновникам села. 10 – прямі латинські, за формою зовнішнього хреста, а 2 – з лінійними розширеннями напівбалок. Скоріш за все, виходячи з середньої тривалості життя тогочасних українців та специфіки ситуації на Правобережній Україні, ці предмети мають датуватися першою половиною XVII ст.
До XVII ст. належать 6 хрестиків (рис. 1.14–19), котрі, за формою та особливостями оздоблення, могли належати вихідцям з російських земель. Особливу увагу привертає тільник №18, аналогії якому досі знаходилися виключно у виробах XVIII ст. (без заповнення зовнішніх кутів середохрестя).

Наступними за хронологією є дві групи хрестиків – «барочні» жіночі і так звані «козацькі» чоловічі. Обидві групи належать до XVII–XVIII ст. і репрезентують традиційні ставрографічні комплекси тогочасних українських поселень. Оскільки в таких обсягах «козацькі» хрестики не публікувалися раніше, а в російських дослідженнях вони, як і «барочні» атрибутуються як виключно речі старовірського вжитку, вважаємо за необхідне ще раз стисло звернути увагу на деякі аспекти побутування подібних виробів та розселення старовірчих громад на українських землях.

Передусім, слід зазначити, що в номенклатурах литих з кольорових металів виробів старовірчих майстерень Центральної Росії кінця ХІХ ст. подібні прямі латинські хрестики мають назву «козацькі» і, зрозуміло, належать саме до предметів чоловічого вжитку. Якоюсь мірою це підтверджують знахідки Д.І.Яворницького  фонду «Із запорозьких поховань» Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І.Яворницького, зокрема – хрест КП–36309.

Щодо старовірських громад північної Гетьманщини, то перші подібні осередки з’явилися тут на нетривалий час в 1669 р. [2, 47–67], і лише з середини 1680-х рр. міграція старовірів набула більш-менш помітних масштабів. Причому, головними принадами для них тут була близькість до польських земель (можливість швидкої подальшої еміграції) та відсутність утисків та прискіпливого контролю влади. В 1715-1718 рр. на Стародубщині в 13 слободах нараховувалось 3813 чоловік мешканців. На Харківщині ж нараховувалося лише кілька невеликих старовірських поселень навколо самого міста.

Через те, що історія міграції старовірів на Слобожанщину вимагає ґрунтовнішого дослідження, ми продовжуємо наполягати на належності подібних виробів саме українському населенню. При цьому не виключається можливість широкого розповсюдження подібних тільників старовірчого виробництва на українських землях з кінця XVIII ст. через високий попит на них в традиційному українському суспільстві.

Рис. 2. Жіночі «барочні» і чоловічі «козацькі» натільні хрести XVII–XVIII ст.

«Барочні» натільні хрести – найчисленніша група, яка нараховує 134 предмети (рис. 1.20–81, 2.82–153). Як і на Самарі–Богородицькій фортеці, група представлена трьома розмірами – великим, середнім і малим; причому маленьких хрестиків (близько 3 см заввишки з вушком) – найбільше. Певна відмінність від вищезгаданого комплексу полягає у більшому розмаїтті форми знахідок (від класичної до видовженої) та  особливостях внутрішнього планування (частина знахідок із заглибленим основним хрестом).

«Козацькі» натільні хрести – друга за численністю група (рис. 2.154–172, 3. 173–268, 4.269–277). До її складу віднесено 124 тільники з достатньо великою варіативністю написів на лицевому боці.

Рис. 3. Чоловічі «козацькі» натільні хрести XVII–XVIII ст.

Класичних російських виробів XVIII ст. – 39 примірників (рис. 4.278–316). З них 22 – або прямі латинські, або з лінійним розширенням нижньої напівбалки. 3 – з лінійними розширеннями та прямими  усіх напівбалок і 1 – з трикутними закінченнями. Також до цієї групи подано 5 виробів із закругленими розширеннями напівбалок та трійчастими чи закругленими закінченнями.
 До XVIII ст. належить і класичний жіночий хрестик із скляними вставками (рис. 4.318), повна аналогія якому є і серед матеріалів Самарі–Богородицької фортеці, і серед знахідок з Полтавщини і с. Карабінівка Поавлоградського району Дніпропетровської області.

До періоду XVIII–ХІХ ст. віднесена невелика група католицьких виробів (рис. 4. 317, 319, 320, 327) – 3 тільники і жетон. Проте конфесійна належність №№ 317 й 327 знаходиться під сумнівом, бо подібні матеріали походять і з православних поховань [7, 141]. Також ще один хрестик цього часу (рис. 4.321) знаходиться під питанням, оскільки має ознаки католицьких хрестів (достатньо тотожні лицевий і зворотний боки), але має аналогії як серед знахідок з Полтавщини (с. Сокілки), так і матеріалів розкопок Ілімського острогу [4, №264].

Рис. 4. Чоловічі «козацькі» натільні хрести XVII–XVIII ст.
та штамповані вироби XIX ст.

Останньою за хронологією є достатньо представницька група, в цілому, типових штампованих з латуні натільних хрестів ХІХ ст. (рис.4.322–326, 328–341), яка нараховує 19 одиниць. Подібні речі представлені як українськими, так і російськими матеріалами [6, 112–117], проте залишаються поза межами широкого наукового обігу.

Представлений комплекс, незважаючи на його певну неповноту (поза межами дослідження на сьогодні залишається близько 100 тільників з с. Липці, які знаходяться в приватних зібраннях м. Харків), в достатній мірі репрезентує етнічну історію цього села. Зрозуміло, що подальше ґрунтовне вивчення вищенаведених натільних хрестів потребує і пошуків писемних джерел щодо етноісторичних процесів на Слобожанщині у XVII–XIX ст. Подібні комплексні дослідження не тільки збагатять українську ставрографію, але й обумовлять повніше розуміння процесів залюднення північного сходу України.

________
1. Векленко В.А. Нательные кресты Самари–Богородицкой крепости: монография / В.А. Векленко. – Д.: Изд-во ДНУ, 2010. – 216 с.; вкл. 48 с.
2. Волошин Ю.В. Розкольницькі слободи на території Північної Гетьманщини у XVIII ст. (історико-демографічний аспект) / Ю.В. Волошин. – Полтава:АСМІ, 2005. –312 с.
3. История городов и сёл Украинской ССР. Харьковская область / Под ред. В. М. Кулаковского, И. Л. Бутич и др. — К.: Институт истории АН УССР. — 1976. – 722 с.
4. Молодин В.И. Кресты-тельники Илимского острога /В.И.Молодин. – Новосибирск: ИНФОЛИО, 2007. –248 с.: ил.
5. Описания Харьковского наместничества конца XVIII в. Описательно-статистические источники. — К.: Наукова думка, 1991.
6. Островский А.Б. Русский православный крест в собрании Российского этнографического музея / А.Б. Островский, Ю.А. Федоров. – СПб.: Изд-во «Арт-Палас», 2007. – 348 с.
7. Тетеря Д. Натільні хрести козацької доби з території Центральної Переяславщини / Д.Тетеря // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. – К, 2011. Вип. 20, ч. 1. –  С. 139–142.

Передрук статті здійснено з дозволу автора.

Бібліографічний опис:
Векленко В. Ставрографічні матеріали з с. Липці Харківської області: презентація комплексу
// Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: зб. наук. статей.
К., 2012. – Вип. 21. Ч. 1. – С. 184–188.

Нагадуємо, що виставка колекції історика-ставрографа Віктора Векленка «Дукачі та прикраси: Схід» триває з 17 червня по 6 липня 2021 року у Харківському Обласному центрі культури і мистецтва.

Детальніше у матеріалі: Виставка «Дукачі та прикраси: Схід»

Підписуйтесь на наш Facebook

Підписуйтесь на наш Telegram

 


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини