Хочеться, щоб ліцей знову квітнув — Лариса Каргопольцева

Це інтерв’ю започатковує серію матеріалів про сферу освіти у Липецькій громаді.

— Минув місяць від початку 2023–2024 навчального року, і в спілкуванні з вами як очільницею провідного навчального закладу Липецької громади хочеться дізнатися, як живе зараз Слобожанський ліцей? Може, варто навіть почати з того, як ви готувалися до нового навчального року, бо це тільки здається, що влітку вчителі у відпустках, а насправді процес підготовки не зупиняється ніколи. І для того, щоб почати 1 вересня новий навчальний рік, потрібно було готуватися до цього впродовж всього літа.

— Насамперед хочу всіх привітати зі святом Дня учителя, з Днем захисників і захисниць України. Ви праві, підготовка до нового навчального року почалася ще з червня, тому що у військовий час дуже складно зрозуміти, як ми будемо далі працювати.
Ми також зрозуміли, що буде конкурс на визначення опорного закладу, і над цим ми працювали майже все літо, зокрема готували документи, яких у нас дуже мало було в наявності, оскільки ми виїхали, залишивши майже все вдома і в ліцеї.

Коли через певний час наша вчителька спробувала щось знайти у приміщенні закладу, це було дуже складно.

Влітку ми визначили, за якою програмою будемо працювати, які зміни мають відбутися. Також упродовж літа обирали підручники, визначали, які кращі, як їх отримати, як познайомити дітей.

Влітку працювали з батьками, оскільки близько 80% відсотків наших дітей перебували за кордоном і мають відвідувати місцеві школи. Для дітей це надмірне навантаження, але всі вони хочуть навчатися у своєму закладі, всі мріють повернутися додому. Постало питання, як їм полегшити навчання, як можна водночас дещо раніше перенести початок навчальних занять, але щоб вони після відвідування шкіл у країнах перебування встигали також і на наші уроки.

Зараз ми вже працюємо за новим розкладом, до першого вересня нам вдалося визначитися з програмою, з усіма організаційними питаннями і розпочати новий навчальний рік.

— Як ви увійшли в цей навчальний рік, починаючи від святкування Дня Знань і впродовж цього першого місяця?

— Розпочали навчальний рік ми з великою радістю. Діти прийшли, записали багато вітань, зробили таку вітальну лінійку, на якій поділилися своїми враженнями і висловили побажання. Як вони скучили, як вони писали один одному, що раді побачитись!
Ви знаєте, мені з їхніх таких розмов було зрозуміло, що найкраще місце там, де ми колись жили і те, що вони в Європі щось нове бачили, сприймалося як само собою зрозуміле.

А ось ці хвилини зустрічі, враження від того, що за літо дехто побував вдома, вони були такі щемливі, такі хвилюючі! Це було так бажано для всіх, бажання побувати вдома і зустрітися усім разом було дуже велике.

— Ви згадали про конкурс на визначення опорного навчального закладу громади. Які його результати?

— Вже у перший тиждень навчального року ми отримали результати конкурсу на опорний заклад. Наш ліцей став опорним закладом. Звісно, ми зраділи. Також нас порадувало те, що за результатами Національного мультипредметного тесту (НМТ), наші учні показали кращі результати з чотирьох закладів середньої освіти нашої громади. Все це нас надихає на те, щоб навіть в такий складний час діти отримували добрі знання і продовжували навчатися у кращих закладах вищої освіти. Ми працюємо, діти також.

— Як зараз організовано навчальний процес у ліцеї?

— Навчальні заняття ми розпочинаємо на одну годину раніше, ніж минулого року, з 15.00. Ми дозволили дітям, які навчаються в школах за кордоном, передавати нам оцінки з тих предметів, які вони вивчають там, щоб можна було дещо полегшити їм навчання.

Особливу увагу ми звернули на українську мову, літературу, на історію України, щоб ці предмети були максимально доступні дітям. Також значний акцент у нас на математиці, утім інші предмети діти також відвідують з великим задоволенням.

На сьогодні у нас у ліцеї працюють 20 вчителів, з них чотири сумісники, тому що дехто з вчителів не змогли вийти на заняття. Я надзвичайно вдячна тим учителям, які змогли поєднати свою основну роботу з роботою в нашому закладі.

— Ви згадали, що вдалося перенести на одну годину раніше початок навчання. Розкажіть, будь ласка, як зараз відбувається? Це в другій половині дня, я так розумію. Коли починаються, скільки тривають уроки, коли завершуються, як це організовано?

— Згідно санітарних норм у середніх і старших класах можна проводити уроки тривалістю 25 хвилин. Ми починаємо заняття не о 16.00, як було минулого року, а о 15.00 годині, в другій половині дня.

На початку робочого дня намагаємося ставити більш легкі, «розвантажувальні» предмети, зокрема музику, мистецтво, основи здоров’я, фізичну культуру, трудове навчання. Це уроки, завдання з яких діти зможуть опрацювати самостійно, отримавши завдання. Дещо пізніше ставимо вже основні уроки, до яких слід докласти більше зусиль.

Крім того, що онлайн урок триває 25 хвилин, тобто ми спілкуємося з дітьми, пояснюємо новий матеріал, опитуємо, друга частина уроку залишається для самостійного опрацювання за матеріалами, які надають вчителі.

Ми працюємо на платформі «Всеосвіта», у нас там електронний журнал, електронні щоденники, бібліотека уроків, з якої ми щодня видаємо дітям завдання, якщо вони не відвідали урок, мають необхідність повторити матеріал і виконати домашнє завдання.

Учні можуть у вільний час переглянути відеоурок, мають доступ до матеріалів вчителя і домашніх завдань. Тому школярі мають можливість навчатися як синхронно, так і асинхронно.

Наприклад, з шести уроків у старших класах лише чотири ми можемо проводити онлайн, тобто синхронно. Два інших відбуваються асинхронно. Такими є санітарні норми. Асинхронні уроки діти можуть опрацювати у вільний час. Фактично вони мало чим відрізняються від синхронних, але вони у записі.

І учень може поставити питання вчителю через щоденник, через телеграм чи вайбер. Вчитель відповідає, консультує, коментує. В такий спосіб ми опрацьовуємо навчальну програму.

— Хочу уточнити цей момент, що на початок навчального дня ставляться легші уроки, тому що учень вже навчався в іншій школі, за кордоном, і йому треба відпочити, зробити перерву. Пізніше у розкладі більш складні предмети, які діти відвідують після перепочинку. Правильно я зрозумів?

— Так, ви вірно зрозуміли, тому що учням ще треба доїхати додому. Тому багато хто з них частину наших уроків опрацьовує самостійно.

— Скажіть, будь ласка, а скільки зараз навчається учнів в ліцеї?

— На перше вересня у нас 182 учня в ліцеї. Впродовж вересня ми прийняли ще двох учнів до сьомого і шостого класів.

— Якщо порівнювати з часом до широкомасштабного вторгнення, то це приблизно та сама чисельність, правильно?

— Так, майже така само, в нас було 220 осіб, зараз майже 200. Це не лише учні нашого ліцею, у нас навчаються діти з Харкова і з сусідніх шкіл нашої громади.

— Нещодавно ми відзначали першу річницю визволення Липецької громади від російських окупантів. У святкуванні активно взяли участь всі навчальні заклади і, зокрема, Слобожанський ліцей. Як до цього готувалися?

— Наші діти з великим задоволенням відзначають свята. Вони малюють листівки, пишуть вірші, записують відео. Також обов’язково долучаються до того, щоб надіслати вітання нашим захисникам і захисницям і всім, хто прагне перемоги.

Ми обов’язково проводимо класні години, на яких учні виступають, на які ми запрошуємо захисників. Ми пишемо їм особисто листівки, вони, як правило, відповідають. Після свята Першого дзвоника ми святкували День миру. До нього діти приготували листівки та провели челендж «Ми за мир у рідній Україні».

До дня захисників і захисниць учні приготували привітання випускникам ліцею, які зараз захищають нашу країну, батькам, які теж боронять землю. Записали привітальне відео та надіслали.

Готувати  вітальні листівки діти дуже люблять і вони десь в серці відчувають, що це також їхня заслуга в тому, щоб швидше прийшов мир, щоб швидше ми змогли повернутися додому, щоб швидше Україна стала вільною, щоб ми мали можливість знову спілкуватися. І діти докладають максимум зусиль.

Хочу сказати, що батьки нам у цьому дуже допомагають. Батьки допомагають і записати відео, і надіслати листівку. Ми в цьому дуже дружні. Ці позакласні виховні години дозволяють вирішити ту проблему, яка через дистанційну форму навчання існує всюди. Дітям складно спілкуватися між собою. У такий спосіб ми налагоджуємо певну комунікацію поза навчальним процесом.

— Наскільки активно діти спілкуються між собою ви можете простежити?

— Хочу зазначити, що на виховній годині дітей інколи буває більше, ніж на уроці. Їм так хочеться спілкуватися, вони натхненно розповідають про свої досягнення, показують свої малюнки, фотографуються, монтують жартівливі відео. Я навіть дивлюся на наших дітей і думаю, невже це вони, ті маленькі, скромненькі, які не могли і слова сказати? Зараз вони такі дорослі і так активно спілкуються.

Діти є діти. Вони навіть і в умовах війни знаходять собі такі місця, де можна проявити себе. А особливо ті діти, які повернулися до Липців. Наприклад, у шостому класі зараз шестеро дітей знаходяться у Липцях. Коли вони надіслали своє відео, то просто хотілося дивитися ще і ще, дивитися, наскільки вони виросли і як вони раді тому, що вони зустрілися.

— Так виходить, що є три категорії дітей. Ті, хто зараз в Липцях, в Липецькій громаді, ті, хто є внутрішньо переміщеними особами разом з сім'єю, з батьками, і ті, хто за кордоном. Правильно?

— Так. Три великі категорії.

— А скільки їх приблизно у відсотковому співвідношенні?

— Зі 182 дітей 46 учнів перебувають Харкові й Липецькій громаді. А саме: 5 учнів у областях України, 10 учнів у Липецькій громаді та 31 учень а місті Харкові. Нажаль 137 учнів перебувають за кордоном, а це становить 75% відсотків. Кількість учнів що повернулися до України — 25% . Це невеликий відсоток, але їх число зросло, повернулися багатенько дітей, особливо з 6 класу.

Всі вони проживають у Харкові, окрім чотирьох дітей, які живуть в самих Липцях, тому що так визначилися батьки, у яких не було можливості кудись виїхати. А ті, хто живуть в Харкові, частенько приїжджають, бо у нашій громаді в них живуть родичі, як правило, бабусі. Вони зустрічаються і присилають нам листівки на фоні нашого Слобожанського ліцею.

Цього року нам так хотілось повернутися додому, що мої вчителі вирішили зібрати кошти і замовили саджанці квітів, щоб посадити їх на клумбі перед ліцеєм. Наші випускники, учні разом з вчителькою прийшли, облаштували нашу центральну клумбу, посадили квіти і регулярно надсилають нам фото. Дуже хочеться, щоб ліцей знову квітнув, щоб там бігали діти.
Ми прагнемо зробити все можливе, щоб повернутися додому.

— Щиро вам дякую за змістовну розповідь. Вітаю вас й усіх освітян громади з професійним святом!

Читайте також: Як «Хартія» Липці визволяла

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook