Цей коментар було написано ще 13 серпня 2023 року, однак його варто винести в окремий блог.
Вирішення будь-якої проблеми починається з визнання наявності цієї проблеми і пошуку шляхів рішення. Можна принаймні спробувати це зробити.
Бо насправді є чимало тем, які ніхто не хоче озвучувати, бо боїться зробити гірше. Наприклад, у деяких громадах гарячими обідами, які возять волонтери, дехто (я свідомо пишу дуже абстрактно) саме годує тварин.
То може варто возити не гарячі обіди для людей, а корм для тварин? Але ні, порушити це питання це проблемний момент — і обіди перестануть возити, і корму не привезуть. Тому всі мовчать як партизани на допиті у фашистів, щоб раптом не зробити гірше.
І таких прикладів можна назбирати ще — люди бояться озвучити щось, чим вони користуються, бо ж раптом накриється джерельце.
Наприклад, комусь волонтери привозять корм для тварин. Ця людина роздає його ще 50 знайомим. Але є ще 100 претендентів, на яких уже не вистачить. Що робить ця людина, якій привозять корм? Роздає все тим же 50 знайомим і просить не повідомляти нікому. Бо джерело постачання не безмежне.
Як ви думаєте, варто називати цих людей? Бо прізвища ми знаємо, але озвучимо — і стане гірше. Всі перегризуться ще раз.
Є чимало інших прикладів, коли мешканці громади, дізнавшись про можливість отримати якийсь ресурс не дуже-то поспішають інформувати про нього співгромадян. Бо ресурс не безмежний. Рибалки не пишуть на весь інтернет про рибні місця.
І виникає питання — чи варто їх у тому звинувачувати? Бо як би на їхньому місці робили ви самі?
Я вже на кажу про те, що в громаді багато людей знають, хто не дуже чистий перед законом. Але ніколи не підуть писати заяву в правоохоронні органи.
Чому? Бо багатенько є причин — від того, що то хоч і злочинці, але сусіди, до страху перед помстою і хибно трактованого почуття про те, що донос — це погано, а представникам правоохоронних органів не дуже довіряють (а може і зовсім не довіряють).
Ви думаєте, в громаді ніхто не знає, хто торгує самогончиком? Пляшка все ще 100 грн, чи ціни вже змінились?
І так далі, і тому подібне.
Харчі з гумдопомоги, від яких комори у громаді ломляться, а сама гумдопомога псується — про це варто говорити?
Здорові дорослі мужики-алкаші, які не хочуть працювати, але гумдопомогу вимагають і отримують, щоб бухати далі — це нормально? Може пора працювати, нє?
Ми самі є частиною цього не дуже здорового суспільства. Ми теж хворіємо його хворобами і намагаємось їх лікувати. Можна спробувати лікувати хірургічним шляхом, причому не скальпелем навіть, а шаблею. Але не факт, що організм таке оперування витримає і не помре. А ми ж хочемо, щоб витримав і одужав.
Тому лікуємо терапевтично, малими дозами, поступово. На жаль, комусь таке лікування видається надто повільним. А комусь навпаки надто радикальним.
Що ж, є чудовий принцип — зробіть краще. Якби хтось узявся і ми б побачили, що в нього виходить краще, ми відійшли б убік і не заважали б або допомагали, якщо нас про те попросили б.
Але ж ні. Тому і горбатимось.
Пам'ятайте: тим, хто живе в скляному будинку, не варто починати кидатись камінням. Бо коли ми почнемо (а ми обов’язково почнемо, щойно дійдуть руки) рубати правду-матку про всіх (і про себе також, не турбуйтесь), то це не сподобається нікому.
* * *
Редакція може не поділяти думок авторів текстів, опублікованих у межах блогового проєкту #жорстка_липецька_терка
* * *
Про блоговий проєкт #жорстка_липецька_терка від ЛИПЦІ Gromada Group
* * *
Попередні тексти у межах блогового проєкту #жорстка_липецька_терка
Про «швондерів»-«антикорупціонерів»
Липці, Циркуни, Дергачі: про «корупцію», популізм і маніпуляції (частина 1)
Людям потрібен надійний перевізник
Липецькі соцмережі: про емоції, співчуття та спілкування
Пожежа у Борисівці та «ихняя работа»
Як ми у Липцях рятували дах над під’їздом будинку
Закінчення буде просте — війна прийде в будинок КОЖНОГО
Читайте також: Голова Липецької сільради взяв участь у нараді при Президентові України
Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook
