<…> Коли Зінаїда Євгенівна була ще дівчиною, то всі вони — вона, її сестри та брати — любили кататися верхи на конях, любили влаштовувати якісь веселі «вистави».
Якось влітку надвечір (було збирання врожаю — жнива) запрягли коня у віз, вдяглися у селянське вбрання, поклали на воза граблі, коси, боклух, зробили ляльки, взяли їх на руки — ніби селянки з немовлятами — і поїхали до садиби Бориса Анатолійовича Серебрякова.
Поїхали «найматися» на роботу. Управитель маєтком Серебрякових нікого з них не впізнав, вони й розмовляли по-сільському. Просили його, щоб узяв на роботу. Але він не міг цього зробити, тому що робітників було достатньо.
Вони не відставали від нього і наполегливо лізли у двір. Керуючий не на жарт розсердився, почав їх лаяти і гнати геть. Вони бачать, що справа набуває небажаного обігу, і «вистава» була закінчена.
Мама розповідала нам, які це були добрі люди, Серебрякови та Лансере. Вони продукти ніколи не ховали під замки. Сам Борис Анатолійович перевіряв, чим годують робітників, чи не кривдять їх. <…>
Селяни. Обід
1914 рік. Полотно, олія
У Серебрякових теслею працював Гнат Дмитрович Голубєв. Він зображений у картині «Селяни», 1914 року. Коли мама вперше побачила листівку з цієї роботи, то вигукнула: «Та це ж мій батько!» І казала нам, що він дуже схожий.
У Серебрякових дідусь працював не тільки теслею — він був «майстром на всі руки», слухняним, виконавчим. Любив жарт, був розумним, талановитим...
«Селянка Марина, яка чеше льон» — це мати моєї подруги дитинства. Я її добре знала. Вона дуже схожа на своє зображення на картині.
Спляча Галя
1907-1909 роки. Полотно, олія
Коли я побачила «Сплячу Галю», впала в око схожість із дочкою нашої сусідки. Я поїхала до старшої дочки цієї Галі. Вона одразу впізнала свою матір — Галину Максимівну Дудченко. Галя пасла індичок і заснула, а коли прокинулася, то побачила, що Зінаїда Євгенівна її малює. <…>
Джерело: Зинаида Серебрякова. Письма. Современники о художнице. М., 1987. С. 231, 232.
Попередні публікації рубрики #не_скучно_з_Серебряковою
Серебрякова любила малювати селянок з Нескучного
«Зеленя восени» — найвідоміший нескучанський пейзаж Серебрякової
Як з лінії вогню у Нескучному врятували музей Зінаїди Серебрякової
Евакуйовано унікальні експонати музею Зінаїди Серебрякової у с. Нескучне
Читайте також: Кілок темно-зеленого кольору — ознака небезпеки
Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook
