Покоління війни

Ми стали поколінням війни. Хочемо ми цього чи ні. Жодний присмак перемоги не зможе забути, стерти, викинути пережите. Війна залишиться з нами вже до кінця нашого життя.
Фото кінорежисера Віталія Манського

Ми стали поколінням війни. Хочемо ми цього чи ні. Жодний присмак перемоги не зможе забути, стерти, викинути пережите. Війна залишиться з нами вже до кінця нашого життя.

Фронтові картини дуже контрастні. Одні міста спустошені, без жодних ознак життя. Серед  зруйнованих багатоповерхівок пересуваються військові, і зрідка, місцеві, позбавлені будь-яких відчуттів, в силу безкінечних обстрілів.

Інші - доглянуті, живі, відблискують в променях заходу сонця. Вулицями гуляють молоді сім’ї з дітьми, їздять машини, столики барів заповнені відвідувачами.

Найсумніше, що часто ці міста схожі один в один, ті ж самі хрущовки, ті ж самі площі, ринки, магазини... І в цих контрастах ти розумієш масштаб подвигу ЗСУ, які зупинили нашестя орди, врятувавши життя багатьох українських міст.

А разом з цим ти розумієш, що для нас - війна не закінчиться ніколи.

Для нас - це для цілого покоління.

Для тих, хто сьогодні в ЗСУ, проходить пекло лютих боїв.

Для тих, хто волонтерить, і вже збився з ніг, втративши купу своїх ресурсів і сил.

Для тих, хто втратив все, і сьогодні живе в очікуванні завершення бойових дій, перебиваючись гуманітарною допомогою.

Для тих, хто вже півтора року не бачив своїх чоловік, батьків, які служать в ЗСУ.

Перемога не стане кінцем війни для нас.

Ми будемо з жахом думати про відбудову, відкриваючи численні злочини орків на звільнених територіях.

Ми будемо обходити лісопосадки і поля, на яких ще десятки років буде висіти табличка - міни.

Простір навколо нас буде наповнюватись іменами загиблих героїв і невинних жертв.

З нами повсюдно будуть ветерани війни, в орденах, протезах та інвалідних візках.

Щомісяця ми згадуватимемо День народження тих, хто віддав своє життя за нас.

А за сусіднім столиком в кафе завжди буде хтось розповідати, як він з міномета гасив орків.

І ми завжди будемо мовчати на третьому тості.

Ми стали поколінням війни. Хочемо ми цього чи ні. Жодний присмак перемоги не зможе забути, стерти, викинути пережите. Війна залишиться з нами вже до кінця нашого життя.

І мабуть найважливіше, що ми маємо зробити - це не залишити війну своїм дітям та внукам.

Джерело: Політика Андрусіва

Читайте також: Переваги Telegram — зручність, комфорт і швидкість

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook

 

Google LogoДодати Gromada як бажане джерело в Google
Ще декілька актуальних новин на зараз

Ми ї̶м̶о̶ використовуємо деякі кукі, детальніше у Політиці сайту