Назвати вулиці Липців іменами уродженців села пропонує “Холодний Яр”

Наводимо текст звернення повністю.

Шановний Олексію Миколайовичу!

Історичний клуб “Холодний Яр” опікується збереженням пам’яті про Визвольну боротьбу та її учасників. З ініціативи місцевих мешканців та краєзнавця Руденка Владислава Олександровича пропонуємо змінити назву деяких вулиць на імена героїв Визвольних змагань 1917 – 1921 рр., борців за УНР, які народилися в с. Липцях.

НАЙМЕНУВАТИ ОДНУ З ВУЛИЦЬ ІМЕНЕМ ХОРУНЖОГО ІВАНА ПІДДУБНОГО.

Довідка. ПІДДУБНИЙ Іван Трохимович (14.11.1896, слобода Липці Харківського пов. Харківської губ. – 30.09.1985, США). Військовий, інженер-агроном, науковець, журналіст, звання – хорунжий Армії УНР. 

З осені 1918 р. до серпня 1919 р. – у складі Харківського слобідського коша, згодом у 24-му полку ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Брав участь у боях за Полтаву, Вапнярку,  Жмеринку, Христинівку, Тирасполь та інші міста.

У 1918 р. вступає до Кооперативної школи ім. Головчанського,  але в кінці 1918 р. вступає до військ Директорії.

Після приходу до влади більшовиків повертається  до навчання в  кооперативній школі, перейменовану на Кооперативно-продовольчий технікум.

Згодом вступає до Харківського університету (у той час Академія  теоретичних  знань) на факультет міжнародних відносин, але невдовзі переводиться в Сільськогосподарський інститут.

Як колишній вояк армії УНР позбавлений виборчих прав.

Після закінчення навчання в інституті  працював керівником Сільськогосподарської школи інтегрального типу.

З початком колективізації переходить на роботу в Український науково-дослідницький  інститут прикладної  ботаніки.

З  початком паспортизації мешканців міст у 1932 році Іван Піддубний не отримує паспорт, але, навчившись робити фальшиві документи, деякий час працює на Донбасі.

Побоюючись арешту, виїжджає працювати в Росію за Урал і лише початку 1941 р. повертається до Харкова.

З відступом німців з Харкова Іван Піддубний переїжджає до Львова, працює в повітовій філії Товариства “Сільський господар”.

Оскільки на початку 1944 р. радянська армія  вступає в Галичину, він з родиною втікає до Західної Європи.

Перебуваючи в таборі для  переміщених осіб біля Відня, Піддубний уклав угоду з “Українським  видавництвом” на написання роботи про життя в радянській Україні.

Саме цю роботу “У колгоспному ярмі” згодом надіслав на конкурс до “Осередку” у Вінніпезі.

Весною 1949 року емігрує до США. На еміграції – один із засновників Української революційно-демократичної  партії.

У 1969 р. видає у Вінніпезі спогади “Слідами життя.”

Помер на 89 році життя.  Похований на Українському православному цвинтарі в Баунд-Бруці, шт. Нью-Джерсі.

НАЙМЕНУВАТИ ОДНУ З ВУЛИЦЬ ІМЕНЕМ МИХАЙЛА ЗІМНИЦЬКОГО

Довідка. ЗІМНИЦЬКИЙ Михайло Іванович (19.09.1892, слоб. Липці Харківського пов., тепер село Харківського р-ну Харківської обл. – 25.10.1965, Мельбурн, Австралія). Військовий, інженер; звання – хорунжий 4-ї Київської дивізії Армії УНР. 

Народився в сім’ї Івана Юхимовича і Марини Степанівни.

У “Curriculum vitae” писав:

“Дошкільне виховання отримав від набожного і начитаного діда Юхима Пилиповича – поважного липчанського громадянина.

В 1905 р. скінчив Друге липецьке начальне училище, а в 1907 році в Липцях – двокласне училище.

Потім три роки практикувався в сільській та волосній управах канцелярщиком.

У 1908 р. вів сільськогосподарську статистику Харківського сільськогосподарського товариства.

В 1911 р. перебрався до Харкова.

За злиденні гроші працював у канцелярії судового пристава.

Раз на тиждень ходив помагати експедувати «Сніп», який власним коштом видавав небіжчик Микола Міхновський в 1911 р. (в 1912 р. – Р. К.) в Харкові.

В 1912 р. вів канцелярію помішника присяжного повіренного О.[лександра] Міхновського (родича Миколи Міхновського, ідеолога Української держвності. – Ред.).

Тут праця була приємніша, менша та і у своїх людей міг дещо прочитати.

В 1913 та до 17 липня 1914 р. працював у Третьому взаємному товаристві в Харкові на юридичному столі (співзасновник товариства – Микола Міхновський. – Ред.).

Служба в банку була легка і добре платилася, так що мав змогу учитися.

В 1914 р. готувався екстерном за 4 класи гімназії.

На початку мобілізації забрали до війська і того ж року – на фронт.

З кінця 1914 р. по червень 1917 р. був у австрійському полоні.

Від липня по 15 вересня 1917 року був арештований контррозвідкою корніловського штабу у Петрограді як українець, мовляв, «будувати Україну хочете, от ми вам і покажем».

Жовтень 1917 року і по листопад 1918 р. був на Україні.

28 листопада добровільно вступив козаком до Армії УНР.

3 червня 1919 р. при забіранні Дорошенківським полком Чорного Острова від большевиків був ранений і лікувався в Кам’янці.

1 серпня вступив до Житомирської юнацької школи, але скоро захорів на тиф і пролежав 2 ½ місяці.

Після цього мусів піти скриватися на село.

Вдруге вступив до СЮШ 20 квітня 1920 року, котру скінчив 28 липня 1922 року.

В червні 1923 року прийшов до ЧСР, аби здійснити давню мету свою – закінчити сільськогосподарську школу.

16 вересня вступив до Державної вищої школи садово-виноградарсько-городньої у Мельнику, яку 12 липня 1927 р. скінчив іспитом дозрілости.

25 липня 1927 р. Подєбради”.

Під час навчання в Українській господарській академії мешкав і працював у м. Кутній Горі.

Дипломну працю “Інтенсифікація сільського господарства на Підкарпатті” виконав “дуже добре, а дипломний іспит склав з успіхом добрим”.

Диплом УГА здобув 1932 року. 1949 року емігрував до Австралії. Похований у Мельбурні.

Дж.: Енциклопедія української діаспори. Т. 4. – Київ – Нью-Йорк – Чикаго – Мельбурн, 1995. – С. 149; Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917 – 1921). – Кн. II. – Київ: Темпора, 2011. – С. 217; Українська господарська академія в Ч.С.Р., Подєбради, 1922 – 1935, і Український технічно-господарський інститут, Подєбради – Регенсбург – Мюнхен, 1932 – 1972 / Голов. ред. О. Козловський. – Нью-Йорк: видання абсольвентів Української господарської академії і Українського технічно-госпо­дарського інституту, 1972; ЦДАВО України. – Ф. 3795. – Оп. 1. – Спр. 1105. – Арк. 10 – 10 зв., 19, 21; Коваль Р., Моренець В. “«Подєбрадський полк» Армії УНР”. – Т. 1. – Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”, “Український пріоритет” (2016). – С. 257 – 258.

Підпис:

Роман КОВАЛЬ, президент Історичного клубу “Холодний Яр”, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України, академік Національної академії наук вищої освіти України, 067-726-30-36, 066-211-41-85

Читайте також: Русько-Тишківський ліцей після окупації (відео)

Youtub-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Сторінка "ЛИПЦІ.Gromada.group" у соцмережі Facebook

Сторінка "ЛИПЦІ.Gromada.group" у соцмережі Twitter