Що мали зробити депутати Липецької громади під окупацією

Олександра Чуйко 30.06.2022 у 19:07 590

УВАГА! Висловлена точка зору є приватною думкою авторки. Вона не є узгодженою позицією редакції ЛИПЦІ Gromada Group. Вона не є офіційною позицією української влади. Вона не є консенсусною позицією українського суспільства.
АЛЕ: Ми довгий час - понад два з половиною місяці! - чекали і давали змогу депутатам почати публічно говорити з громадою. Вони цього не зробили. Більше чекати ми вже просто фізично не можемо - ситуація стрімко розвивається і компетентні особи радять нам діяти активніше.

Що мали зробити депутати Липецької громади під окупацією

У соцмережах доволі часто можна прочитати гостру критику тих педставників місцевої влади, які самоусунулися з початком рашистської окупації і не брали ЖОДНОЇ участі у здійсненні владно-адміністративних функцій. Вони просто припинили будь-яким чином реалізовувати владні повноваження і жили приватним життя і зрештою виїхали з окупованої території - відразу, невдовзі або через доволі тривалий час. Тривалий варіант - це так, як це сталося в одному випадку (назвімо його веселівсько-латвійсько-естонським).

Якими є аргументи критиків такої позиції тотального самоусунення? Вони нескладні і зводяться до того, що представники місцевої влади мали подбати про мешканців громади під окупацією - насамперед забезпечити доставку гуманітарної допомоги, таке інше.

Саме під цим кутом зору виправдовують свою діяльність під окупацією ті представники місцевої влади, які активно ВЗАЄМОДІЯЛИ з російськими окупантами. Я вжила слово ВЗАЄМОДІЯЛИ, щоб не вживати слів СПІВПРАЦЮВАЛИ чи КОЛАБОРУВАЛИ.

Вибір слів - відповідальна справа. Бо активна ВЗАЄМОДІЯ очевидна і ми її можемо довести численними свідченнями. А от чим саме ця взаємодія була - вимушеними контактами чи колаборацією - ще слід з'ясувати.

Отже, виправдовують свою активну ВЗАЄМОДІЮ як самі депутати, так і частина мешканців громади тими міркуваннями, що депутати дбали про співгромадян, які лишилися під окупацією.

Це поважний аргумент, й у разі, якщо хтось збирається йому суперечити, треба мати аргумент не менш вагомий.

І він є. Причому навіть не один.

ЮРИДИЧНИЙ аргумент. Перший аргумент можна назвати юридичним. Наведу статтю 55 Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про захист цивільного населення під час війни:

Окупаційна держава зобов'язана за допомогою усіх наявних засобів забезпечувати населення продуктами харчування та медичним матеріалами; зокрема, постачати необхідні продукти харчування, медичні матеріали та інші припаси, якщо ресурсів окупованої території виявиться недостатньо.

Окупаційна держава може реквізувати харчові та інші припаси, а також медичні матеріли, що знаходяться на окупованій території виключно для потреб окупаційних сил та співробітників адміністрації і лише враховуючи потреби громадянського населення. За умов дотримання положень інших міжнародних конвенцій, окупаційна держава повинна вжити заходів для забезпечення справедливої компенсації будь-якої реквізиції.

Держава-покровителька має право будь-коли здійснити перевірку стану постачання продуктів харчування та медичних матеріалів на окупованій території, за винятком випадків, коли діють тимчасові обмеження, спричинені особливо важливими воєнними потребами.

В принципі, вже цього аргументу достатньо. Окупанти ЗОБОВ'ЯЗАНІ повною мірою забезпечити всі критично важливі життєві потреби місцевих цивільних мешканців на окупованій території. Це не є їхньою доброю волею. Це не є тим, за що їм слід дякувати. Це - їхній ОБОВ'ЯЗОК згідно норм чинного міжнародного права.

Тобто російська окупаційна влада зобов'язана власними силами з використанням власної техніки і людських ресурсів надавати усю життєво необхідну допомогу місцевим цивільним мешканцям. Представник місцевої влади перетворюється при цьому на такого самого звичайного цивільного мешканця, як і всі інші жителі громади. Він, вибачте за образ, сидить на попі рівно і отримує свою пайку гуманітарки.

При цьому в приватному порядку ніхто (крім окупантів, звісно) не заважає представникові місцевої влади у різний спосіб підтримувати місцевих мешканців. Але - тільки у разі, якщо для цього не доведеться ВЗАЄМОДІЯТИ з окупаційною владою.

Щоб стало зрозуміліше, наведу приклади.

Що зобов'язані зробити окупанти? Зокрема, надати базовий набір харчів і забезпечити медичне обслуговування. Тобто вони не зобов'язані годувати місцевих цивільних фуагра і возити в Діснейленд. Але ЗОБОВ'ЯЗАНІ надати набір харчів і ліків, достатній для підтримки нормальної фізичної життєдіяльності.

Що мають і можуть робити представники місцевої влади? Самоусунутися і діяти у приватному порядку. Тобто як депутат я можу походити по сусідах, поговорити з ними. Допомогти привезти генератор від того, у кого він є, тому, хто його потребує. З'ясувати, у кого з місцевих мешканців є запас харчів і хто готовий ними поділитися, і організувати доставку їх тим, хто потребує. Але БЕЗ ВЗАЄМОДІЇ з окупантами. Щойно ця взаємодія стає необхідною - вся така діяльність зупиняється.

В реальних умовах окупації не привертаючи уваги російських окупантів депутат міг хіба що таємно передавати сусідам продукти з власних запасів. Доставка генератора вже привертала увагу  російських військових, тож здійснити її без взаємодії з ними було складно. Ну то і не треба доставляти. Бо все ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ зробити хто? Відповідь ви вже знаєте.

Отже, з юридичної точки зору самоусунення представника місцевої влади від виконання владний повноважень - це найкращий варіант. І з інших точок зору, до речі, також.

ВІЙСЬКОВИЙ аргумент. Забезпечуючи потреби місцевого населення, окупанти витрачають на це ресурси. Ресурс - це не лише буханець хліба, літр бензину чи таблетка цитрамону. Ресурс - це люди, змушені займатися доставкою, розвантаженням, зберіганням і розподілом гуманітарної допомоги. Чим більше ресурсу змушені будуть витрачати окупанти на підтримку життєзабезпечення місцевого населення - тим менше у них буде ресурсу для того, щоб вести бойові дії проти ЗСУ.

Грубо кажучи, плюс один солдат російської окупаційної армії, який роздає гуманітарку - це мінус один солдат на передовій, який стріляє в захисників України. Якщо ж місцевий депутат сам береться гуманітарку доставляти, розвантажувати, розподіляти тощо він робить що? Правильно, вивільняє російських окупаційних солдатів від цієї діяльності і сприяє тому, щоб вони йшли на передову стріляти в українських бійців. Якщо депутат самоусувається, то він об'єктивно сприяє обороні України.

ПОЛІТИЧНИЙ аргумент. Це дуже важливий аргумент. Своєю взаємодією з окупаційною владою представники місцевого самоврядування ЛЕГІТИМІЗУЮТЬ окупаційний режим. І саме цього прагли російські окупанти.

Логіка тут дуже проста. На перших порах, особливо впродовж першого місяця і по інерції ще трохи потім загарбники намагалися подати себе як "визволителів" і прикриватися представниками місцевої легітимної влади.

Спочатку втягнути цих представників у побутовий, адміністративний колабораціонізм - роздавання гуманітарної допомоги населенню, відновлення газопостачання тощо. А потім перейти до колабораціонізму політичного - підготовка і проведення псевдореферендуму таке інше.

Представників місцевої влади хотіли втягнути в переговорний процес з органами української влади у Харкові. Щоб створити ситуацію, коли представники української влади буди б змушені вести переговори не з окупантами, а з їхніми маріонетками з числа колаборантів. Це стало би способом маскування агресії і переведення війни у формат: "це внутрішньоукраїнський конфлікт, а росія тут ні при чому, ми не беремо участі, хіба що тут наші війська, але ми захищаємо одну зі сторін внутрішньоукраїнсьного конфлікту - і все".

Те, наскільки очевидним є цей сценарій, прекрасно показала ситуація в ОРДЛО (т.зв. "днр" і "лнр") за останні вісім років. Те, що частина депутатів Липецької громади повелися на цей сценарій, свідчить, на мій погляд лише про два можливі варіанти:

1. Ці особи настільки недалекоглядні, що виявились неспроможними зчитати сценарій, прописаний для них російськими окупантами.

2. Ці особи цілком далекоглядні й усе чудово зрозуміли, вони розраховували саме на той сценарій, який прописали для них російські окупанти.

Так можна було зберегти владні посади та повноваження, і вписатися в нову політичну реальність просто помінявши юрисдикцію.

При цьому вони завжди залишали собі поле для маневру. У разі, якщо все йшло за російським сценарієм, вони могли заявити: дивіться, я з перших днів співпрацював з росіянами, показав свою лояльність новій владі, тому кооптуйте мене до органів місцевої влади.

Якщо ж російський сценарій зривався, то вони отримували змогу заявити, що вся їхня співпраця - не більше ніж допомога місцевим мешканцям. І тільки з гуманітарно-гуманістичних міркувань вони взаємодіяли з рашистськими окупантами.

Проблема в тому, що не одні росіяни і представники місцевої влади такі розумні. В Міністерстві оборони України, Генеральному штабі ЗСУ, СБУ, ХОВА та низці інших структур весь цей російський сценарій розуміли, передбачили і знали, як йому протидіяти. Тож депутати, які ВЗАЄМОДІЯЛИ (чи може правильніше писати - співпрацювали або колаборували?) опинилися зрештою там, де опинилися. Хто в рф, хто в ЄС.

МОРАЛЬНО-ЕТИЧНИЙ аргумент. Тут все простіше. Якщо твою громаду захопили загарбники, то треба зробити простий вибір - ти за них чи проти. Якщо проти, то найрозумніше, що ти можеш зробити - то це самоусунутися. Втопити ключі від сільради і сейфів у Муромському водосховищі. Бо вже приїжджати і класти ключі на стіл у сільраді було певною помилкою. Але навіть покласти ключі на стіл і самоусунутись - це все ж далеко не найгірший варіант порівняно з багатьма іншими.

Зрештою, з морально-етичної точки зору ви взагалі не повинні брати участь у будь-яких діях окупаційної влади. Це як співпраця з німецькими нацистами під час Другої світової - щоб ви не робили, часточка їхньої гидоти, а значить і провини, а значить і відповідальності прилипне і до вас.

Наприклад, якщо ви берете участь у розграбуванні господарств місцевих фермерів (умовно назвемо їх Прокуденко або Градчаний - ці типові українські прізвища вигадані, будь-який збіг з реальними особами чи подіями випадковий), то морально-етична відповідальність лежить не лише на окупантах. Вона на тому, хто без дозволу власника забирає звідти, наприклад, дизельне паливо.

І потім куди б він те паливо не дівав - заправлявся сам чи привозив, наприклад у ПНІ для підтримки роботи генератора - це суті справи не міняє. Ви ще повинні будете відповісти за те, що цією солярою не заправлялися російські танки (а вони, за нашими даними, заправлялися). А звідки вони дізналися про запаси умовного Прокуденка і умовного Градчаного? А від вас же і дізналися.

До речі, випереджаючи контраргумент, що російські окупанти все одно все б знайшли і все б забрали, скажу так. Це окупанти САМІ все знайшли б і окупанти САМІ все забрали б. САМОСТІЙНО. І пограбовані українські фермери могли б висувати всі претензії винятково до окупантів. Причому претензії не лише морально-етичного плану, але й цілком юридичного. Бо окупантам ніхто не допомагав, протидіяти їм активно змоги не було - тому так і сталося. Ніхто не звинуватить вас, якщо ви не зможете перешкодити окупантам, бо на їхньому боці груба збройна сила. Але вас цілком можна звинуватити, що ви почали з ними співпрацювати і своїми діями прикривати їхні злочини.

Як це працює? А дуже просто. Дивіться попередній ПОЛІТИЧНИЙ аргумент. З точки зору російських окупантів, соляру в українського фермера брали не вони. Соляру брали представники місцевої влади і вже потім передавали її деінде. Тобто вони заявлять, що вони ні при чому, а вся відповідальність на депутатах, хто цим займалися. І доводити, так це чи не так доведеться в суді.

На місці умовного фермера, господарство якого розграбували за участі представників місцевої влади, після перемоги я би подала в суд на тих, хто без дозволу використовував їхнє майно. І це був би позов не проти російських окупантів, бо піди їх знайди. Це був би позов проти тих представників місцевої влади, які брали чужу СОЛЯРУ і робили для місцевих мешканців вигляд, які вони благодійники.

Так от: благодійники - це місцеві фермери, власники розграбованих господарств. Навіть якщо власників ресурсу не було на тимчасово окупованій території - то все одно це їхній ресурс використовували для допомоги місцевим мешканцям. І якби це робили напряму російські окупанти - то це була би одна ситуація. А коли це робили представники місцевої влади - то це зовсім інша ситуація. Бо ті, хто чужий ресурс без дозволу дерибанив, ще можуть бути притягнуті до різних форм відповідальності.

"За моє жито мене і побито?" - може сказати хтось. Але у тому і справа, що жито не його. Якби власник ресурсу особисто роздавав його як приватна особа - це один варіант. При цьому власник ресурсу може бути навіть депутатом. Але: коли власник ресурсу (і за сумісництвом депутат) роздає власний ресурс, він діє як приватна особа, яка є власником ресурсу, а не як депутат. Він роздає своє майно не як депутат, а як власник. Коли ж депутат роздає чужий ресурс, який йому не належить - він діє саме як депутат. І це зовсім інша ситуація.

З усім цим нам ще доведеться давати раду. Простими заявами на кшалт "ми допомагали людям" відбутися не вийде.

І не треба волати "хто вам дав право судити", "вас там не було", "ви нічого не знаєте і не розумієте".

Бо:

1. Я не суджу. Я висловлюю міркування. Це святе право журналіста - висловити власну думку. Можете аргументовано заперечити - заперечуйте. Можливо, ви мене переконаєте. Але дуже сумніваюся, що вам це вдасться.

2. Я була під окупацією і діяла там відповідним чином, розуміючи всі наслідки своїх дій. Мій досвід тягнеться ще від 2014 року, коли я глибоко вивчила ситуацію на Донбасі і чітко знала, як діяти, якщо потрапиш під окупацію. Те, що ви про це не задумувались, те, що не хотіли слухати тих, хто попереджав і казав готуватися - це ваші проблеми. Треба мати голову на плечах. Тим більше, якщо ти лізеш у владу. Розумні люді зіскочили з ймовірного депутатства ще до виборів, бо бачили, куди діло йде, але слухати їх ніхто не хотів.

3. Я все розумію. Я розумію і знаю навіть більше, ніж ви можете собі уявити.

* * *

Від редакції:

Опублікована стаття відображає точку зору журналістки, яка має вагомі аргументи на користь своєї позиції. Попри те, що у співробітників редакції є контраргументи, ми вважаємо можливим і корисним оприлюднити цю точку зору, започаткувавши дискусію. Офіційна позиція редакції перебуває в процесі узгодження.

Редакція ЛИПЦІ Gromada Group радо надасть усім особам, яких стосується ця публікація, змогу опублікувати відповідь на нашому інформаційному ресурсі за умови, що текст не буде суперечити вимогам чинного законодавства України.

Читайте також: Воєнні експерти про ситуацію на північ від Харкова. 29 червня

Youtub-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Сторінка "ЛИПЦІ.Gromada.group" у соцмережі Facebook

Сторінка "ЛИПЦІ.Gromada.group" у соцмережі Twitter

Повідомляйте нам новини за електронною адресою: lyptsi.gromada.group@gmail.com

 


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини