Джерело: фейсбук-сторінка Генерального прокурора України Ірини Венедіктової
На фото - Вадим Шишимарін, 21-річний громадянин Російської Федерації, командир відділення в/ч 32010 «4 танкова Кантемирівська дивізія Московської області».
28 лютого 2022 року Вадим Шишимарін прицільними пострілами з автоматичної стрілецької зброї свідомо убив беззбройного мешканця смт Чупахівка Сумської області, який вів узбіччям дороги велосипед і мав необережність одночасно розмовляти із кимось по телефону.
- Перед цим колону, в якій був сержант Шишимарін розбили наші ЗСУ. Втікаючи, він із ще 4 співслужбовцями обстріляли з автоматів приватний автомобіль та заволоділи ним. На вкраденій машині з пробитими ними ж колесами загарбники заїхали в село. Дорогою побачили чоловіка, який повертався додому і говорив по телефону. Один із військових наказав сержанту вбити цивільного, щоб він не повідомив про них українським захисникам. Той здійснив декілька прицільних пострілів через відкрите вікно автомобіля із автомата Калашникова у голову 62-річного потерпілого. Чоловік помер на місці всього в декількох десятках метрів від свого будинку, - повідомила Ірина Венедіктова.
За скоєний злочин російському військовому загрожує від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення.
Наразі підозрюваний Шишимарін перебуває під вартою. Прокурорами і слідчими СБУ зібрано достатньо доказів його причетності до порушення законів та звичаїв війни, поєднаних з умисним вбивством (ч. 2 ст. 438 КК України).
* * *
Тож навіщо 21-річний росіянин, приїхавши в Україну з-під Москви на танку, свідомо убив 62-річного українця з Сумщини?
Навіщо один молодий чоловік убив іншого літнього чоловіка, який йому не те що у батьки - у діди годився?
Відповідь проста - Шишимарін виконував наказ і боявся за власне життя.
Для Шишимаріна це вбивство не було питанням морального вибору - воно було питанням поточного моменту, виконання наказу і страху за власне життя.
А раніше Вадим Шишимарін був, мабуть, добрим хлопчиком, любив маму і тата, ходив до школи. Пішов служити до російської армії. Зголосився підписати контракт і взяти участь у "специальной военной операции".
А потім мав виконувати наказ - застрелити мирного українця.
Тому що це було потрібно для власного виживання, так?
От саме тому вони нас і вбивають.
Бо - наказ.
Бо - поточна потреба.
Бо - страх за власне життя.
Бо вбити зручно і вигідно. За це платять чималеньку за російськими мірками зарплатню.
А от не вбити - небезпечно.
Не вбити - незручно.
Бо відмовитись брати участь у "спецоперації" змусило б поставити себе у некомфортні умови, змусило б піти проти всієї машини державного апарату і пропаганди.
А хто на таке готовий? Це ж важко - плисти проти течії.
Набагато легше - убити.
І тому вони нас й убивають. І готові вбивати далі.
Бо так простіше.
Бо їм це наказують, а виконання наказу буцімто перекладає провину на того, хто наказ віддав.
Як писав Ігор Губерман:
Тонко и точно продумана этика
Всякого крупного кровопролития:
Чистые руки — у теоретика,
Чистая совесть — у исполнителя.
Вони нас убивають, бо так зручніше, так вигідніше, так спокійніше і безпечніше. Для них.
А ми маємо просто померти, щоб їм не заважати.
Кого зараз будуть ненавидіти мільйони росіян за десятки тисяч загиблих на фронті батьків, чоловіків, синів, братів, онуків?
Путіна?
Не смішіть мене. Вони вже ненавидять зовсім не Путіна. Вони ненавидять нас.
Вони ненавидять українців за те, що українці не погодилися покірно і тихо померти, а почали чинити спротив.
"Хохлы, подохните вы уже все наконец, чтобы мы жили спокойно", - так промовляє їхня колективна підсвідомість.
І точно так же вони були б готові розстрілювати нас і гноїти в концтаборах.
Нічого особистого. Просто наказ, просто зручно, просто вигідно.
А так, звичайно ж, Вадими Шишимарін - милий добрий російський хлопчик серед десятків тисяч таких само російських хлопчиків у російській військовій формі на території України.
Вони б і мухи ніколи не образили.
* * *
Насамкінець варто навести кілька цитат з книги Славенки Дракуліч "Вони б і мухи не скривдили":
Якби ви зустріли когось із цієї трійці до війни, то, мабуть, не запідозрили б їх у жорстокості. Вони мало чим відрізнялися від решти: просто собі троє хлопців, які люблять зависати у місцевих кнайпах. А потім прийшли війна... І наступне, що ви про них дізнаєтеся, це те, що вони опинилися у в'язниці.
Ви читаєте в газетах про те, що вони скоїли, й дивуєтеся, як це може бути правдою. Як могли звичайні чоловіки так поводитися? Скажімо, ваші сусіди. А може родичі? Та ні, це просто неможливо. Вони здаються такими звичайними. Ви шукаєте в них якусь ознаку збоченості, рису, що дасть вам побачити в них злочинців.
...сама війна перетворює звичайних чоловіків (водія, офіціанта, продавця - як-от троє підсудних) на злочинців, і стається це через опортунізм, страх і, не в останню чергу, переконання. Сотні тисяч, мабуть, гадали, що чинять правильно. Нічим іншим неможливо пояснити таку величезну кількість згвалтувань і вбивств. І це лякає ще більше.
Читайте також: війна і МИ
Телеграм-канал "ЛИПЦІ.Gromada.group"
Сторінка "ЛИПЦІ.Gromada.group" у соцмережі Facebook
Повідомляйте нам новини за електронною адресою: lyptsi.gromada.group@gmail.com
