Війна завжди змінює суспільство.
Війна увиразнює суспільні хвороби і запускає незворотні трансформаційні процеси.
У невиліковно хворому суспільстві війна посилює і пришвидшує перебіг хвороби, оприявнює приховані раніше симптоми і зрештою нищить давно і безнадійно отруєний метастазами ракових пухлин організм.
У суспільстві здоровому, нехай і не позбавленому недоліків і дражливих болячок, війна унаочнює проблеми і каталізує процеси очищення та самооздоровлення. Таке одужання зазвичай буває болісним, воно супроводжується жаром високої температури і навіть конвульсіями. Ба більше - лікування інколи навіть потребує не лише терапевтичних заходів, але й хірургічного втручання.
Саме це відбулося і відбувається зараз з ураженим хворобою, але в цілому потенційно здоровим українським суспільством.
Шокова терапія війною змусили змінити не лише тактику, але й стратегію існування держави і суспільства.
І позитивні наслідки цього оновлення можна бачити вже зараз. Наразі зупинюся лише на трьох із них.
1. До влади прийшли молоді, відповідальні і практичні реалісти - фахівці своєї справи
Ви помітили, як докорінно змінилося - помолодшало і порозумнішало, стало більш людяним - обличчя української влади?
У владі з’явились і нарешті стали переважати молоді жінки і чоловіки віком переважно від 25 до 50 років. Думаю, не надто помилюся, якщо скажу, що середній вік коливається приблизно між 35 - 45 роками.
Вони говорять про конктруктивні речі і зрозумілою мовою. Вони не шукають винних, чому щось пішло не так, а перш за все працюють над тим, як виправити ситуацію.
Нарешті зникло оце постійне скигління і ниття, якого достота було у попередніх політиків і посадовців.
Натомість з’явилися Олексій Рєзніков, Ганна Маляр, Кирило Тимошенко, Ірина Верещук, Михайло Подоляк... Та навіть той же Олексій Арестович дещо неочікувано особисто для мене, опинившися у потрібний час в потрібному місці, виявився вкрай ефективним цілком компетентним. Там де треба грамотно і красиво говорити, оминати гострі кути і вселяти оптимізм йому маже немає рівних.
Ба і Давид Арахамія з "корабельною сосною" напереваж як візаві для Владіміра Мєдінского у переговорному процесі - цілком гідна відповідь. Не Порошенка ж, прости Господи, туди посилати? Як-не-як п’ятий Президент, не годиться йому сидіти за одним столом із недоученим псевдоісториком плагіатором безкультурним міністром культури РФ Владіміром Мєдінскім, за яким у російському істеблішменті міцно закріпилося прізвисько "Рашка-говняшка".
Не втримаюся від цитування видатного сільського аналітика й заразом знаного історика сучасности діда Свирида Опанасовича: "Медінський - один із найприкольніших і водночас найжалюгідніших персонажів цієї війни, який іще місяць тому радісно розштовхав решту путінських лизоблюдів та виборов право переговорів з українцями собі. Лише з однією метою - щоб потім колись на сторінках підручників історії було написано «Капитуляцию Украины принимал выдающийся государственный деятель России Владимир Мединский». Але шото пошло не так і тепер Медінський перед кожним раундом переговорів пов’язуючи краватку усе тугіше відчуває на шиї зашморг".
Зрештою, головну роль у команді відіграє її перша скрипка - Володимир Зеленський як фронтмен й уособлення молодої ефективної української політики є напрочуд вдалим антиподом для старого, хворого і глибоко закомплексованого Владіміра Путіна.
Молодість - проти старості.
Здоров’я - проти хвороби.
Відкритість - проти закомплексованости.
Ефективність - проти імітації.
Реалізм - проти фейковости.
УКРАЇНА - проти росії.
Неважко не тільки етично, але навіть суто естетично відчути, на чиєму боці правда і перемога - на боці Котигорошка проти Кощєя Бєссмєртного, який виявився цілком собі смертним.
Тим більше, коли з Котигорошком його вірні побратими - Крутивус, Вернигора і Вернидуб. Та ще й коваль Джо, який викував Котигорошкові булаву, себто підписав закон про ленд-ліз.
2. Кардинально змістилося і змінилося сприйняття суспільної норми
Те, про що раніше доводилось ввічливо дискутувати, допускаючи право на іншу думку.
Те, що не давало здійснювати реформи і рухатися у правильному напрямку тепер нарешті відкинуто як неприйнятне за замовчуванням.
Знову суто естетичний приклад - раніше треба було вислуховувати прибічників георгіївського стрічки як "символа великой победы" і намагатися пояснити їм, що цей символ вже давно є не так символом Перемоги, як ознакою фашистської шовіністичної неоімперської Росії.
Тепер за таку стрічку будуть, в кращому разі, відразу валити в пику. Так само як і за висловлювання цілої низки закликів і міркувань, які раніше треба було враховувати, на які слід було зважати і які слід було поважати.
І знаєте, що я думаю? Що норма в суспільстві змінилася вже давно, і нас давно вже була більшість, просто ми не вірили у самих себе і безпідставно вважали себе маргіналами.
Тоді як насправді маргіналами давно вже були ті, хто топив за Росію проти України, за повернення в совок проти руху на Захід, за минуле проти майбутнього.
Нарешті ми змогли побачити, що нас тотальна більшість, а їх - заледве жменька галасливих, але брехливих і боягузливих колаборантів.
Діяльність проросійських сил стала неможливою в Україні за замовчуванням. Що не може не тішити. І Путіну лишається лише вбивати своїх солдат об українську зброю, бо інших способів якось вплинути на Україну в нього немає.
3. З’явилася повага і довіра до експертів і зникли "базарні баби" з їхнім "я так вважаю"
Всі ті, хто займався галасливою демагогією передбачувано зникли з поля зору.
Натомість до влади прийшли до того непомітні і нікому раніше невідомі "сірі конячки", які насправді й забезпечували плавучість корабля української державності.
Це вони ставили вітрила, вперто веслували і за потреби власними тілами затикали пробоїни власними тілами.
Єдине, до чого їх не допускали - до визначення курсу. І тому корабель і бовтався як гівно в ополонці, бо визначали курс корабельні тлусті щурі, які сиділи у трюмі і жерли у три горла зерно.
Щойно у корабель поцілила ворожа торпеда, ці щурі повтікали геть, і стернувати нарешті почали ті, хто до цього лише виконував усю важку чорну роботу.
Якщо спитати, що врятувало і продовжує рятувати Україну від поразки у цій війні, то відповідь буде - МИ.
Ще молоді, але вже досвідчені колись мовчазні псевдомаргінали, які виявилися новою більшістю роботящих фахівців.
МИ виграємо війну, на яку б з голосних букв у слові "виграємо" ви б не поставили наголос, змінивши таким чином змістовно-смислове наповнення вислову:
МИ виграємо війну - бо це обов’язково станеться в майбутньому.
МИ виграємО війну - бо це вже помітно зараз і процес руху до перемоги вже став незворотним.
МИ - вигрАємо - війну.
* * *
Читайте також: Воєнні експерти про ситуацію на північ від Харкова. 10 травня
Телеграм-канал "ЛИПЦІ.Gromada.group"
Сторінка "ЛИПЦІ.Gromada.group" у соцмережі Facebook
Повідомляйте нам новини за електронною адресою: lyptsi.gromada.group@gmail.com
