Редакція "ЛИПЦІ.Gromada.group" продовжує отримувати повідомлення і навіть готові матеріали від мешканців Липецької та Циркунівської сільських територіальних громад громад. Публікуємо допис мешканки одного з сіл Липецької громади*.
Зараз абонент знаходиться поза зоною досяжності.
І так всі дні.
Я знаю, мама, що стався твій страшний сон - коли ти не можеш подзвонити своїй дитині, дізнатися як там вона.
Коли навкруги люди з автоматами, і вони не бажають тобі щастя.
Коли навкруги гинуть люди, коли руйнуються будинки.
Коли ти не можеш працювати, робити улюблене.
Коли невідомо наскільки треба розтягнути їжу та воду.
Коли в хаті темно від забитих вікон. А ти так любиш коли багато повітря і світлі стіни.
Ти найбільше за все хотіла, щоб от ми, твої діти, пожили, просто щасливо пожили.
Ладно вже тобі пережити розпад країни де ти народилася і вірила в світле майбутнє, інфляцію, черги, сірість.
Ладно вже ти ходила в одній юбці кілька років, але щоб дітям була їжа, одяг та гідна освіта.
Так, освіта - найважливіше, вважала ти. Можна поголодувати, але вивчитись треба обов‘язково.
І ти правильно вважала.
Зараз ми зрозуміли, що якщо бігти світ за очі, то нічого не забереш крім себе, крім своєї голови в яку вже вкладено, і воно завжди з нами, нехай там що.
І маленька валіза з документами.
І одяг, що на тобі.
Ось і є ТИ.
Без всього можна обійтися, а от знання зроблять із тебе людину, зроблять усе що ти бачитимеш. Твої знання - це твій шматок хліба, щоби не було. Казала ти. Так казала твоя мати та твоя свекруха. Казала твоя бабуся, та бабуся твого чоловіка. Так казали всі наші померлі старійшини роду.
Я знаю, що навіть зараз ти хвилюєшся більше за нас, ніж за себе. І це незнання додає тобі напруження та болю.
Та я хочу тобі сказати, що у нас все добре.
Нам вдається їсти і спати.
Ми приймаємо ситуацію, проживаємо тривогу, переступаємо через її хвилі та йдемо далі у життя.
Я відчуваю, що ти жива, мобільного зв’язку немає, але душевний зв’язок не переріжеш та не переб’єш.
Нехай цей лист ти почуєш. Нехай тобі трошки стане легше і ти вдихнеш, і повіриш, що твої діти справляються.
Нехай ти повіриш, що твої діти теж здатні витримати невідомість, як і ти здатна.
Нехай це надасть тобі сил і ти не впадеш у відчай. І хвиля болю біля серця відступатиме.
Нехай станеться чудо і зв’язок мобільний відновиться. І ми почуємо голоси одне одного.
Нехай там поряд з тобою будуть добрі люди, що здатні будуть зробити для тебе хоч краплю такого, як ти робила для інших.
Люблю.
Чекаю.
* Ім'я та назву населеного пункту змінено. Текст узгоджено з авторкою.
Читайте також: 60-й день війни: Ісус у таких випадках воскресав
Ще декілька актуальних новин на зараз