- Я дзвоню бабусі раз на кілька днів. І вона завжди відповідає, що в неї все добре. Їм там мабуть забороняють говорити щось інше, - припускає моя співрозмовниця, молода дівчина, яка минулого року закінчила університет у Києві і залишилась жити в столиці.
- Не розумію, чому мама повторює те саме кожного разу, коли вдається додзвонитись, - це вже старша жінка, яка вже давно поїхала з рідного села, бо вийшла заміж на Полтавщину.
- Вони кажуть, що все добре, а коли я питаю, чи з'явилось світло (мається на увазі електропостачання - ред.), чи можна купити хліб, відповідають, що ні, - дивується студент, якого початок війни застав у гуртожитку в Харкові й у перші дні він виїхав до родичів під Рівним.
Подібних однотипних історій мені з колегами довелося почути понад півтора десятки. Люди не розуміють, як може бути "хорошо", коли вже майже два місяці відсутня електроенергія, неможливо купити харчі та ліки, на вулицях попід будинками й у городах стоять ворожі танки і не припиняються артилерійські обстріли, під час яких інколи гинуть також і мирні мешканці.
Тим, хто не побував під окупацією, важко уявити "нормальність" ситуації, коли озброєні окупанти постійно патрулюють вулиці, забороняють користуватися мобільними телефонами і навіть відбирають сім-карти чи телефонні апарати, у будь-який момент можуть увірватися з обшуком у твоє помешкання чи навіть затримати будь-кого за найменшою підозрою.
Ми узагальнили всю отриману інформацію, щоб пояснити, що таке "хорошо", "добре" і "нормально" під окупацією:
- "хорошо" - це коли останній раз стріляли три-чотири години тому, а зараз тихо;
- "хорошо" - це коли останню ніч провели не у підвалі, а час від часу виходили грітись до квартири;
- "хорошо" - це коли снаряд прилетів не у будинок, а впав на городі й ніхто не загинув;
- "хорошо" - це коли вже майже тиждень як не зупиняють на вулиці й не приходять з обшуками;
- "хорошо" - це коли є вода у колодязі, туалет на вулиці, запас їжі на три дні й сільська піч, на якій можна зварити щось поїсти;
- "хорошо" - це коли повернувся додому котик, який зник тиждень тому, причому повернувся майже неушкодженим, тільки з контузією;
- "хорошо" - це коли вдалось хвилину поговорити з дітьми у Харкові і дізнатися, що вони живі;
- "хорошо" - це коли взагалі вдалось зарядити телефон, бо сусід вже дивиться косо і хоче економити бензин, а не заряджати чужі телефони від свого автомобіля;
- "хорошо" - це коли світить і гріє сонечко, а не лежить сніг і мороз мінус 20 за Цельсієм, як це було у березні;
- "хорошо" - це коли день став відчутно довшим і темніє не о шостій вечора, як це було раніше;
- "хорошо" - це коли вже можна прибирати на подвір'ї і саджати город, бо ця звична робота заспокоює і створює ілюзію нормального життя;
- "хорошо" - це коли вдалось отримати в лікарні блістер необхідних ліків, якого вистачить тепер на тиждень, нехай навіть це найдешевший і найгірший замінник того препарату, який вживали до війни;
- "хорошо" - це коли співрозмовник живий і не поранений, й усі кого він близько знає і з ким спілкується так само живі;
- "хорошо" - це коли у слухавці чути рідний голос і немає сенсу розповідати про себе, бо все "нормально", "добре", "без змін" і хорошо, а треба дізнатись, як там діти у Харкові, Києві, Одесі, Полтаві, Сумах, Тернополі та інших містах і селах України.
Продовжити перелік того, що таке "хорошо" під окупацією можна і далі. І зведеться він до того, що співрозмовник з тимчасово окупованої території живий і на момент розмови перебуває у відносній (за мірками окупації і близького району бойових дій) безпеці.
Поняття "нормальності" нині дуже різниться залежно від того, в яких умовах й у якій частині України чи поза її межами ви перебуваєте. І для когось "хорошо" - це коли вдалось зробити ковток води після того, як не мав змоги попити майже дві доби.
Читайте також: Рашистські пропагандисти знімають у Липцях постановочні відео
