Справа про смерть двох робітників на шкідливому виробництві у Липцях

Андрій Домановський 13.07.2021 у 08:45 459

Двоє найманих працівників померли у виробничому приміщенні у Липцях. Хто винен у трагедії? 120 років тому слідчі і суд встановлювали винних.

Справа про смерть двох робітників на шкідливому виробництві у Липцях

Сьогодні завдяки газетному повідомленню понад сторічної давнини ми можемо побачити фрагменти мозаїки повсякденного життя липчан початку ХХ ст.

Датована кінцем серпня 1901 р. замітка у харківській газеті «Южний Край» повідомляє про засідання харківського окружного суду у справі з приводу смерті двох робітників у слободі Липці. Трагедія сталась вночі з 27 на 28 листопада 1900 р. у приміщенні для вичинки овчин на виробництві, облаштованому при садибі місцевшого селянина Костянтина Чоломбитька.

Після завершення робочого дня близько восьмої години вечора четверо найманих працівників К. Чоломбитька - Єфим Карлюка, Федір Нестеренко, Михайло Нечитайлов і Тимофій Полупанов - повечеряли і лягли спати поряд просто на земляній долівці у приміщенні для вичинки овчин, підстеливши солому. Перед сном Тимофій Полупанов закрив трубу розташованої у приміщенні печі, яку на ніч протопив соломою Михайло Нечитайлов.

Коли наступного дня близько четвертої ранку Чоломбитько прийшов будити своїх робітників, то встали лише Нечитайлов і Полупанов, тоді як Єфим Карлюка (18 років) і Федір Нестеренко (14 років) виявились мертвими. Запрошений поліцією лікар М. Резніченко встановив приблизний час смерті обох підлітків - близько опівночі. Як лікар, так і поліцейський урядник Руденко, увійшовши до приміщення, були вражені вкрай важким, спертим і смердючим повітрям.

Виробництво було розташоване в одній із трьох кімнат житлової хати К. Чоломбитька. Приміщення це було невеликим за розмірами: 5 аршин у довжину, 4 аршини у ширину і 3 аршини у висоту і позбавленим будь-якої вентиляції. Якщо врахувати, що один аршин становив близько 71 см, отримуємо такі розміри у звичних для нас метричних одиницях: приблизно 3 м 55 см у довжину, 2 м 84 см у ширину і 2 м 13 см у висоту.

Отже, площа виробничого приміщення становила трохи більше 10 кв. м, а загальний його об’єм, враховуючи висоту стелі, становив близько 21,5 кубічних метри. У приміщенні знаходилась також велика піч, два квасильні чани, сушились і натирались крейдяним порошком овчини, можна лише висловити подив, що аж чотири особи змогли знайти там місце для того, щоб розташуватись на нічліг. Більше того, спати вони вклались на земляній долівці, просякнутій шкідливими рідинами, які під час виробничого процесу зливались просто під ноги робітникам.

Розслідування смертей не виявило у приміщенні ознак чаду, однак Нечитайлов і Полупанов, яким пощастило вижити, були вкрай блідими і слабкими, а на тілах померлих Карлюки та Нестеренка лікар і поліцейський помітили піну біля отворів рота і носа. Ця ознака свідчить про нестачу кисню, з огляду на що як лікар Резніченко, так і лікарський відділ харківського губернського правління пояснили смерть найманих робітників задухою, спричиненою спертим задушливим повітрям у приміщенні, де вони спали. Смердючі випари від квасильних чанів і розвішених для просушування овчин зробили свою чорну справу.

Автор замітки з цього приводу зазначає: «За відомостями харківського губернського правління і старшого фабричного інспектора, жодних правил охорони життя робітників у закладах для вичинки овчин Харківського повіту не існує, а такі малі заклади, як той, який належить Челомбитьку, наглядові фабричної інспекції не підлягають».

Звинувачений у смерті робітників підприємець своєї провини не визнав, зауваживши, що не забороняв їм ночувати у смердючому антигігієнічному приміщенні, однак і не змушував їх до цього. Також власник наполягав, що його виробництво типове, точнісінько так само облаштовані всі майстерні для вичинки овчин, він займається цією справою вже 17 років в одному і тому само приміщенні, і хоча робітники й раніше неодноразово ночували у ньому, однак жодних нещасних випадків не траплялось.

Втім, на вимогу лікарського відділу харківського губернського правління Челомбитько таки зробив у своїй майстерні певні зміни з метою покращити умови праці робітників. Суд зрештою визнав власника майстерні винним у смерті двох осіб і присудив заарештувати його на два тижні, а також піддати церковному каяттю на розсуд духовного начальства.

Яку важливу типову інформацію про соціально-економічне життя слободи Липці може видобути з цієї короткої замітки історик? Таких даних насправді чимало і вони є доволі різноплановими.

Це і визначення одного із поширених наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. виробництв у Харківському повіті в цілому та у слободі Липці зокрема, й опис типової майстерні з вичинки овчин, і визначення віку працівників (одному з померлих було 14, другому - 18 років) та тривалості робочого дня (підйом о четвертій ранку і завершення роботи близько восьмої вечора) тощо.
Вочевидь, поширеною серед найманих працівників була практика ночувати просто у виробничому приміщенні, ймовірно для того, щоби не витрачати часу та сил на дорогу додому і з дому на роботу.

Дізнаємося ми також про існування фабричної інспекції, яка наглядала за облаштуванням виробничих приміщень і процесів та умовами праці найманих робітників, однак також і про те, що численними дрібними підприємствами, подібними до описаного у замітці, вона не опікувалась.

Нарешті, показовими є покарання власника майстерні, визнаного винним у смерті двох працівників власника майстерні, - двотижневий арешт і церковне каяття.

Читайте також: Зустріч липецьких школярів із дитячим письменником Сашком Дерманським

Підписуйтесь на наш Facebook

Підписуйтесь на наш Telegram


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини