Сьогодні ми розмовляємо знову онлайн-зв’язком із відомим українським і харківським модельєром, фешн-дизайнером, художником, автором сучасного проєкту «Культурна Контрибуція» і лекцій з історії мистецтв Костянтином Пономарьовим. Минулого разу ми встигли послухати його думки тільки про вихід з гендерних стереотипів до і під час війни росії проти України і розпочатий ним в Харкові унікальний проєкт «Культурна Контрибуція», а всі багато інших тем, про які ми домовлялися поговорити, але не встигли, перенесли на сьогодні.
Спочатку Пономарьов розповів про свої перші дні початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, які він, як і всі ми пережили в Харкові минулоріч.
Офлайн ми зустрічалися з Костянтином восени минулого року на події в «Харків медіа хабі», коли ще в Харкові було не багато митців і дуже мало культурних подій. А зараз, коли наше місто більше ожило, ми поговорили, як культурний Харків повстає, як птиця Фенікс, з попелу рашистських обстрілів.
Пономарьов працює й на театральній сцені, зокрема художником костюмів. 2019 року він брав участь у Харківській театральній резиденції. Протягом кількох місяців разом із режисером, композитором, диригентом, драматургом і акторами працював над п’єсою Моріса Метерлінка «Синій птах».
Костянтин ексклюзивно розкаже про свою участь в театральних роботах у Харкові. Зокрема розповість про майбутнє нове прочитання поезії Тараса Шевченка на сцені нашого театру, який носить ім’я великого поета, в постановці відомого харківського режисера Олександра Ковшуна, в якій головну роль повинен виконати Андрій EL Кравчук –не тільки відомий український співак, а й талановитий театральний актор.
Почуємо ми його ексклюзивні думки й про нещодавно побачену ним на попередньому закритому показі виставу за п’єсою нашого знаменитого земляка і сучасника Сергія Жадана.
Пономарьов був ведучим міжнародної конференції креативних індустрій «Харків, Культура, Залізобетон». У червні Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М. Лисенка проводив міжнародну конференцію серед культурних інституцій та креативних індустрій, в якій були задіяні топові спікери від митців до політиків, від майстрів академічного простору до арт-менеджерів і фундацій.
Гєоохоплення – Україна, Літва, Молдова, Італія, Чехія, Естонія, Словаччина. І, як написав сам Костянтин, «рулити яку довірили мені» і додав «ой, лишенько!» зі смайликом. Всі, кому не байдужа доля українського театру, розмірковували про майбутнє театрального мистецтва та сценічної культури взагалі. Ведучий цієї унікальної події сам розкаже, це відбувалося.
Запам’яталося, як наша колега Тетяна Бабіна написала: «Наш Костянтин Пономарьов – модератор нової хвилі: епатажний, непередбачуваний, талановитий, як укри-21, які змінюють світ».
Зараз Пономарьов читає у Харкові цикл (або, як сам Костянтин називає співучою українською «намисто») своїх незвичайних лекцій, які сам автор називає «Неакадемічним мистецтвознавством». Процитую далі Костянтина: «Я схильний навіть називати це Вульгарним мистецтвознавством, від прекрасного латинського слова vulgus, що означає просто народ чи навіть натовп. Будь-яка неточна наука (а мистецтвознавство, як і сама історія, скоріше навіть не наука, а предмет експертної уваги), схильна забронзовіти в академізмі і лише персонажі з народу, а не з академічної спільноти, здатні періодично вносити життєдайний хаос і енергію життя, в покриті пилом часів, канони. Я художник, таким чином я теж людина з народу, а не мистецтвознавець, тому про мистецтво я говоритиму з погляду людини, що безпосередньо малює.
Вульгарне мистецтвознавство тільки звучить не особливо втішно, але варто пам’ятати, що назва Вульгата – канонічний переклад «Євангелія» латинською мовою, теж походить від того ж кореня. Вміння побачити, зрозуміти, «прочитати картину», здивуватися, наповниться захопленням, відчути реальність, а також – не дати ввести себе в оману, не дозволити піару та маркетингу керувати смаком та досвідом – ось цілі моїх лекцій у Неакадемічному Мистецтвознавстві.
Моє завдання показати вам, що і дірку від бублика, художник може зробити німбом святого, якщо на те буде його, художника, божественна воля…»
Є у Пономарьова і цикл лекцій «Німецька культура і мистецтво: відчути дух Німеччини», присвячених німецькій культурі. Створювався проєкт ще й для того, щоб підтримати наших співвітчизників, які вимушено перебувають на території Німеччини і познайомити їх з унікальною культурою цієї країни. Це 6 лекцій, по одній щомісяця протягом півроку, ри з яких вже пройшли. Лекція перша «Від Кьольнского собора до цегляної готики» про період, що визначив традиційний вигляд міст великої частини Східної Європи. Друга – «Маттіас Грюневальд. Ізенгеймський вівтар» – про, як говорить сам Пономарьов, «фешн» та «сценографію», творчість і «бізнеси» неперевершеного Лукаса Кранаха Старшого.
1996 року він одним із перших у Харкові відкрив ательє. Пригадаємо, як тоді це сприймалося. Для персоналу Харківського аеропорту та авіаліній дизайнер робив лінію одягу.
Передав я Костянтину і питання нашої редакторки агенції місцевих медіа «Громада. Груп» Тетяни Танчук. Вона, як дізналася, що я буду спілкуватися з відомим дизайнером, спитала: чи не досліджував він, або стикався з темами міського українського національного костюму. Відповідь Пономарьова в нашому подкасті.
Фешн-дизайнер з Харкова постійно приймав участь в «Ukrainian fashion week». Ще 2006 року він говорив в інтерв’ю всеукраїнській пресі: «Ми хочемо рекламувати Харків. Подивіться – в Італії чи, наприклад, Америці не проводять свої тижні моди у Римі чи Вашингтоні. Їх проводять у Мілані, Лос-Анджелесі, Нью-Йорку… Ми вважаємо, що Харків – це свого роду Нью-Йорк України». Чи думає так він зараз, ви теж довідаєтесь з нашого подкасту.
Бажаю нам всім якнайшвидшої Перемоги, після якої, віримо, в Харків повернеться мирне життя і, зокрема й міжнародні покази мод, звичайно ж, за участі Костянтина Пономарьова. І сподіваємося, що «Культурна контрибуція», про яку він оголосив в однойменному проєкті з Харкова, буде сплачена, нам, українцям, державою-агресоркою після своєї поразки у війні, яку вона розв’зала проти нас, у повному обсязі, і шедеври український живописців нарешті повернуться на батьківщину.
І ще багато цікавого та невідомого ви дізнаєтеся з нового випуску «Культурної перемоги» із співрозмовником Костянтином Пономарьовим.
Проєкт «Культурна Перемога» присвячений вітчизняним митцям і культурним подіям, кожна з яких під час війни росії проти України – це наша культурна Перемога і внесок в наближення загальної Перемоги. Подкасти проєкту «можна знайти в однойменній рубриці на сайті агенції місцевих медіа Харківщини «Громада.Груп», що об’єднує ЗМІ Харківської області.
Автор і ведучий проєкту «Культурна Перемога» Ігор Жуков – український журналіст, телеведучий, автор популярних програм, які з 90-х виходили в українському ефірі 30 років безперервно, поки російськи бомби не поцілили в харківську телевежу... Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Ігор Жуков створив проєкт «Український кінофронт: Кіно, яке не подивляться орки» про актуальні під час війни теми, про які ще ніхто не розповідав і які виходять далеко за межі України…
