Як повідомляють ті з місцевих мешканців, яким вдалося вирватися з Липців і Стрілечої до країн ЄС, окупанти незаконно вивезли частину пацієнток Липецького психоневрологічного інтернату до психіатричної лікарні у Стрілечі і, можливо, навіть далі за межі території України.
Родичі пацієнток, які не мають зв'язку зі своїми близькими з самого моменту початку війни, через групи у соцмережах намагаються з'ясувати їхню долю. Зробити це непросто, оскільки на окупованих територіях відсутнє електропостачання і майже відсутній мобільний зв'язок. Ситуація ускладнюється тим, що окупанти не уклали списків тих, кого вивезли, і тих, хто лишився у Липецькому ПНІ.
Персонал обох закладів робив і робить усе можливе для лікування, догляду і підтримки пацієнтів. За умов відсутності зв'язку з органами влади на вільній від загарбників території України співробітники змушені отримувати гуманітарну допомогу з рук російських окупантів та підтримуваних і підконтрольних ним квазігромадських організацій.
Російські загарбники, створивши своїм нападом на Україну гуманітарну кризу і навіть катастрофу на окупованих територіях, усіляко піаряться на тому, що надають гуманітарну допомогу місцевому населенню. Це дуже підлий і ниций пропагандистський прийом - спочатку вщент зруйнувати нормальне життя людей, змусити їх виживати і жебрати, а потім зверхньо надавати допомогу, вимагаючи натомість вдячності, лояльності і підтримки окупаційного режиму.
Якось ще на початку 2000-х я бачила на сусідній дачній ділянці садиста, який спочатку жорстоко побив свого собаку, а коли обурені сусіди присоромили його, то сам же лікував його і пестив. У нещасної тварини стався психічний розлад, песик скавучав, тікав і забивався в куток подвір'я кожного разу, коли господар заходив додому. Тварина не розуміла, як та сама людина, яка її жорстоко побила, може її лікувати. Ми підгодовували песика через паркан, і бачити його очі було нестерпно - вони були майже людськими. Зрештою собака не витримав і помер - чи то від побоїв, чи то від нервового виснаження.
Приблизно те саме робить з українцями загарбники - спочатку позбавляють нормального життя, знущаються і вбивають, а потім простягаюсь шмат черствого хліба і намагаються переконати, що "мы же братья". Насправді ж, якби вони не напали на наш народ, не зруйнували наше життя, то захоплені ними в заручники люди не потребували б від них жодної допомоги.
Натомість доправити постраждалим від російського вторгнення місцевим мешканцям українську гуманітарну допомогу на окуповані території загарбники спеціально не дозволяють, щоб створювати враження, що Україна покинула своїх громадян і відмовилась від них.
Як повідомила моя співрозмовниця, вислови на кшалт "Украина вас бросила", "Украина от вас отказалась", "Зеленский назвал тех, кто берет российскую гумпомощь предателями" і подібні до них вона чула від окупантів кожного дня, поки перебувала на захопленій російськими військами території.
- Ми нічого не знали про те, що відбувається в Україні, у Києві, у Харкові... І коли нам казали, що Зеленський втік у Польщу, то ми починали в це вірити, - сказала вона.
На сьогодні родичі пацієнток і пацієнтів обох медичних закладів продовжують шукати контакти, щоб з'ясувати долю своїх рідних. Моїй співрозмовниці відомо, що кілька пацієнтів і пацієнток за час окупації померли, однак назвати їхніх прізвищ вона не змогла.
Читайте також: Російські пропагандисти бояться наступу ЗСУ на Липецькому напрямку
