«Жили в норах, під гілками й плівкою, але трималися»: як боронив Липці сержант «БОП»

Історію Захисника України розповіли у 4-му Павлоградському полку Національної гвардії України.

Шлях Олександра у війську розпочався у 2016 році. Юнаком, який прагнув робити щось справді значуще, він був призваний на строкову службу, а згодом, усвідомлюючи важливість своєї справи, підписав контракт і продовжив захищати Україну.

«У травні 2022 року я планував звільнятися. Хотів сімейного життя — і тут повномасштабна війна. Мої друзі, які ніколи не служили, пішли воювати. А я з 2016 року в армії — не міг стояти осторонь», — згадує БОП.

Згодом гвардієць разом із побратимами планував приєднатися до підрозділу в Гостомелі, але доля розпорядилася інакше. Вони зустріли представників Слов’янської частини, куди й перевелися. Саме в цьому підрозділі незабаром почали брати участь у штурмових діях. Перший виїзд — селище Діброва, Донецька область, 2022 рік.

«Він був не дуже вдалим. З моєї групи не всі повернулися — нас розбили. Постійний штурм, не змогли вчасно евакуювати побратима, і він, на жаль, загинув. Тоді я усвідомив, що не безсмертний. Поки не побачиш кулі й снаряди поруч, не розумієш, що підготовка — не гарантія. Але головне — не втратити побратимів і віру», — із сумом розповідає гвардієць.

У 2023 році приєднався до 4 Павлоградського полку Національної гвардії України.

Згодом боронив населений пункт Липці. Тримали лінію оборони, не віддавали ворогу жодного метра — це була їхня щоденна задача.

«Завжди піхота — вона мене не відпускає. Жили в норах, під гілками й плівкою, але трималися. Допомагали наші дронщики — леви своєї справи. Якби не вони, було б набагато важче», — каже він.

Попри виснаження, холод і постійний ризик, найголовніше, каже сержант, — це підтримка побратимів і сім’ї.

«Якщо ми розклеїмося — легше не стане. Якщо вже потрапили в цю тяжку ситуацію — треба вийти з неї гідно», — усміхається він.

У бронежилеті Олександра — фото дружини та дитини. Поруч — ніж, подарований дружиною.

«Це мій талісман. Він нагадує, заради чого я тут. Хочеться наздогнати час, який забрала війна. Бо я бачу, як росте дитина, але не можу бути поруч», — каже гвардієць.

Про перемогу БОП говорить тихо: «Перемога — це не просто кінець війни. Це коли ми будемо жити не гірше, ніж до повномасштабної. Коли повернуться всі наші хлопці — тоді все це матиме сенс».

Читати також:

«Ми перші й останні, хто тоді зміг виїхати з Циркунів»

Липецька + Лисецька: дві громади уклали меморандум про співробітництво у межах проєкту «Пліч-о-пліч»

Стріляв у важкопораненого ветерана ЗСУ на вулиці 92-ї Бригади у Харкові: суд призначив покарання нападникові

Слідкуйте за ЛИПЦІ Gromada Group у соціальних мережах

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group    Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group    

Viber-канал ЛИПЦІ Gromada Group   WhatsApp-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Facebook-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group Instagram-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group

Х-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group