Уламок у серце під Липцями: про загиблого в Липецькій громаді Воїна розповіли на Івано-Франківщині

Історію Воїна розповіли у газеті «Гуцульський край» № 40 від 4 жовтня 2024 року.

«Якби ви знали, яким він був!»

Степан Сенчук народився 3 грудня 1995 року в селі Пістині, у сім’ї добрих і працьовитих людей – Лесі та Василя Сенчуків. Хлопчик закінчив Царинську початкову школу, відтак – Пістинську середню. «Хотів вчитися далі, але не склалося. Якби ви знали, яким він був! Таких людей дуже мало. Ще й війна їх забирає», – не може стримати сліз вдова загиблого Героя, Юлія.

Фразу «Якби ви знали, яким він був!» молода тендітна жінка у чорному одязі повторюватиме упродовж усієї нашої розмови – то гордо усміхаючись, то ледве стримуючи ридання.

Степан любив спорт, добре грав у футбол. Займався армрестлінгом, брав участь у змаганнях. Але в армії не служив через проблеми з коліном.

Парубкував недовго – одружився двадцятилітнім. 27 жовтня 2017 року у пари народився синочок Владислав. Сім’я почала вити гніздечко у Пістині, але згодом переселилася у село Спас, звідки родом Юлія.

«Він був дуже добрим, – Юлі важко говорити, вона намагається стримати сльози. –  Ми з ним ніколи не сварилися, про бійку – і мови не було. Навіть словом мене ніколи не образив. Я йому не перечила, але завжди могла висловити свою думку. У Степана не було такого: я сказав – і все! Ми з ним лагодилися. Часто дарував мені квіти – любив червоні троянди; просто так, не чекав спеціального приводу. Подобалося йому влаштовувати приємні сюрпризи. Наприклад, коли працював десь далеко чи за кордоном, і навіть тоді, коли вже був на війні, телефонував увечері, казав, що лягає спати, а зранку з’являвся на порозі нашого дому».

Питаю: «Як ви любили відпочивати?». «Та ми майже не відпочивали, – вигукує Юля, плачучи й усміхаючись одночасно, – бо він постійно і тяжко працював, від ранку до ночі».

Отак і жили – молода дружина доглядала синочка, а Степан виконував різні будівельні роботи – в Україні і за кордоном. Добрий знавець своєї справи, працелюбний, відповідальний, підприємливий, Степан Сенчук швидко вчився, набирався знань і досвіду. Разом зі старшим на рік братом Романом зібрали бригаду і офіційно зареєстрували у Польщі власну фірму «Стефан-буд», яка виконувала фасадні роботи. Але всі світлі мрії і плани зруйнувала повномасштабна війна.

25 лютого 2022 року успішні підприємці Степан і Роман Сенчуки приїхали з Польщі в Україну. Відразу пішли у військкомат. Романа мобілізували, бо він раніше служив. Степанові відмовили. Молодий чоловік вступив у Територіальну оборону і продовжував оббивати пороги ТЦК. Йому відмовили вдруге, але на третій раз – мобілізували.

Якраз у цей час дружини обох братів були вагітними. Юлія вже чотири місяці носила під серцем другу дитину. Дружина Романа чекала донечку.

Питаю молоду вдову: «Як Степан пояснював вам своє рішення йти воювати?».

«Сказав: Хто, як не я?! А хто, як не ми?!» – відповідає Юля.

Ми так часто чули цю фразу по телевізору, читали в газетах, тому вона здається надто пафосною, плакатною; думаємо, що в житті так не буває. Але ж буває, її вимовляють. І не з трибуни чи телевізора, маючи теплу і грошовиту посаду, надуману бронь чи липову інвалідність. А отак – вдома, тихо, без свідків, пригортаючи до серця заплаканих дружин, опускаючи винуваті очі перед згорьованими батьками і малими дітьми.

Військовий однострій новобранець Степан Сенчук одягнув 11 березня 2022 року. Навчався азам служби на Яворівському полігоні, де потрапив під той страшний ракетний обстріл у 2022 році, коли загинуло багато наших захисників; його тоді також уламками посікло.

Вже наприкінці квітня Степан опинився у Харкові, пробув там пів року. «Вони були на третій лінії», – уточнює Юля. Після Харкова пістинчанин кілька місяців служив у ППО на Львівщині. І весь цей час писав рапорти з проханням відправити його  у зону бойових дій, на схід.

Наполегливого і вмотивованого бійця взяли в елітний окремий розвідувально-диверсійний підрозділ «Кракен» Головного управління розвідки Міністерства оборони України. «Він був простим солдатом, – розповідає Юлія, – але дуже файно себе зарекомендував. Не пив, не курив. Був лідером, дуже харизматичним – якщо брався за якусь справу, то мусив бути у ній першим».

Навіть те, що невисокий на зріст Степан отримав від побратимів позивний Наполеон, багато може розповісти про риси його характеру.

«Він дуже любив компанії, умів згуртувати всіх навколо себе. Був дуже щирим, усім допомагав. Люди до нього тягнулися. А як він умів говорити! Він так багато міг би вам розповісти про себе. Я так не зможу», – каже Юлія.

Насправді Степан про службу нічого не розповідав. І не тільки тому, що не хотів тривожити дружину й батьків. Підрозділ «Кракен», у якому служив, – виконує складні і небезпечні завдання, не афішує свою діяльність. Навіть на похороні побратими нічого не розповідали. Вони приїхали відразу після бойового завдання, були серед них поранені: з перев’язками, з катетером для ін’єкцій на руці.

Провів Героя до місця його останнього спочинку і старший брат Степана, Роман. Зараз він воює у Краматорську. Раніше побував у пеклі Бахмута.

Служба в елітному спецпідрозділі мала й свої переваги, якщо це так можна назвати. Степан часто бував удома, приїжджав на 2-3 дні: до і після бойового завдання.  Завжди переодягався у цивільний одяг.

Останній раз був з рідними у серпні. Одного дня Юлія їхала з ним в автомобілі і звернула увагу на те, що її Степан, хоч і поряд, але ніби й не тут. «Я взяла його за руку і питаю: Чому ти десь так далеко? – Він відповідає: Я вже там, я на бойових діях. – Кажу йому: Але мені здається, що ти ще про щось думаєш. – І тоді він мені каже: Юлечко, якщо я загину, поховай мене у Пістині», – згадує вдова.

Клята війна! Не про таке має думати повний сил 28-річний чоловік, не такі слова має чути молода дружина.

Вже після похорону Степана старший син Владиславчик зізнався, що тоді, в свій останній приїзд у серпні, тато сказав йому (дитині, якій ще сім років не виповнилося!!!): «Владусю, якщо тато не повернеться, – оберігай маму».

Степан Сенчук загинув 28 серпня під час виконання бойового завдання біля села Липці Харківського району Харківської області. Уламок міни поцілив йому в самісіньке серце.

Цього року молода пара почала будувати хату в Спасі. «У нас було стільки планів!» – каже Юля і додає, що після смерті чоловіка ще жодного разу не була на будові – не може на неї дивитися.

У перші дні вересня в родині чекали приємних подій – синочок Владиславчик ішов у перший клас, а ще виповнювалося вісім років від дня заводинів (їхнього подружнього життя). Тепер 2 вересня нагадуватиме про трагічну дату – цього дня Степана похоронили, як він і просив, – у Пістині.

Владислав добре пам’ятає тата, розуміє, що сталося, і дуже за ним сумує. Війна несправедливо рано зробила його сиротою і набагато дорослішим за ровесників.

Вадимчикові у червні виповнилося два рочки. Він не зміг набутися з татком досхочу. Хлопчик ще не розуміє, що таке смерть, тому бере телефон, прикладає до вуха і «дзвонить» татові; а всім, хто в цю мить поряд, пояснює, що тато скоро приїде на машині і привезе йому цукерки.

Не забуваймо! Пам’ятаймо про цю грандіозну самопожертву наших героїв-захисників, які не бачитимуть, як ростуть їхні діти; які не житимуть у домі, котрий так тяжко будували; не доглядатимуть стареньких батьків; які не зможуть побачити майбутню Україну, котрій віддали свої життя.

Фото з родинного архіву Юлії і Степана Сенчуків

Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.

Читати також:

Під Липцями були великі втрати через нестачу людей: Чіча з Kraken’а про відбиття російського наступу 2024 року

До виставки про Григорія Квітку-Основ’яненка долучився Kraken

Азарт, рухливість і командний дух: діти Липецької громади зіграли в боулінг

Слідкуйте за ЛИПЦІ Gromada Group у соціальних мережах

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group    Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group    

Viber-канал ЛИПЦІ Gromada Group   WhatsApp-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Facebook-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group Instagram-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group

Х-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group