У Циркунах від ворожої ракети врятував борщ: «Кобра» вивозила та рятувала поранених на найгарячіших ділянках фронту

На початку повномасштабного вторгнення Олені Володимирівні було 50. Вона жила у рідних Бабинцях на Київщині, займалася підприємництвом і точно не планувала ставати військовою.

Але війна вирішила інакше — Олена Володимирівна мобілізувалася до лав Збройних Сил України.

Історію бойової медикині розповіли у 158-й окремій механізованій бригаді.

Її оточують смерть, кров і безперервні обстріли.

А вона згадує свій сад і мріє знову вирощувати троянди.

На початку повномасштабного вторгнення Олені Володимирівні було 50. Вона жила у рідних Бабинцях на Київщині, займалася підприємництвом і точно не планувала ставати військовою. Але війна вирішила інакше.

Бабинці окупували у перший же день. Попри страх, вона не змогла всидіти вдома. Ризикуючи життям, пробиралася на блокпости — забирала у українських волонтерів продукти й медикаменти, а потім розвозила та роздавала людям.

Вона навчилася домовлятися з нетверезими й «вгашеними» наркотиками «асвабадітєлямі». За гроші, продукти й алкоголь вимінювала українських полонених. І цим буквально рятувала їм життя.

П’ять разів її ледь не розстріляли, вважаючи агентом української розвідки. Довго тримали у підвалі, залякували, тиснули, але так і не змогли зламати її дух чи вибити хоч якісь зізнання.

Після деокупації Київщини, попри серйозні проблеми зі здоров’ям, Олена Володимирівна мобілізувалася до лав Збройних Сил України.

Її бойовий шлях розпочався на Харківщині. Спочатку — у механізованому батальйоні, де ремонтувала військову техніку. Згодом перевелася радистом до мінометної батареї.

У 2023 році в Циркунах, завдяки випадку й власноруч звареному борщу, вона врятувала побратимів. Заїхала, щоб запросити хлопців на домашній обід. Вони вийшли на вулицю просто поговорити з «Володимирівною», як шанобливо називали її в підрозділі. І саме в цю мить у будинок прилетіла ракета.

На місці будівлі утворилася глибока вирва. Воїнів контузило й засипало землею, але всі лишилися живими.

«Допомагала відкопувати хлопців, — згадує “Кобра”. — Прибіг командир, побачив, як надавала першу медичну допомогу. А у підрозділі якраз не було бойового медика. Дізнався, що маю відповідну освіту — і того ж дня призначив мене».

Далі були Липці, Часів Яр, Серебрянський ліс, Куп’янськ-Вузловий, Лиман… Це лише частина «гарячих точок», звідки вона вивозила та рятувала поранених.

У грудні 2024 року «Кобра» перевелася до складу 158-ї окремої механізованої бригади і зараз рятує побратимів на Сумщині.

«Я багато разів була під обстрілами. Знаю, з яким звуком летять КАБи, міни, снаряди. Приблизно розумію, де впаде і якою буде сила вибуху. Можу на слух відрізнити кількість БПЛА, що наближаються. Якщо на вас полювали три FPV, а вдарили лише два — ймовірно, третій сів “ждуном”, і на нього можна наскочити під час евакуації», — каже вона.

Поруч із нею — біль, кров, страждання й смерть. Але Володимирівна ніколи не втрачає почуття гумору.

Після війни вона мріє повернутися до рідних Бабинців — доглядати фруктові дерева й вирощувати троянди. У неї їх 160 сортів.

А ще «Кобра» планує зробити гору чебуреків і запросити всіх побратимів, з якими мала честь служити.

Головне для неї — щоб війна якнайшвидше закінчилася.

Читайте також:

«Все залежить від органів влади на місцях»: говорячи про єВідновлення на Харківщині про Липецьку громаду Синєгубов не згадав

Фронт поруч Липецької громади: ворог намагався прорватися в районі Графського

Під час окупації Липців навчала дітей української мови у себе вдома: педагог найвищого фахового рівня Ольга Істоцька

Слідкуйте за ЛИПЦІ Gromada Group у соціальних мережах

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group    Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group    

Viber-канал ЛИПЦІ Gromada Group   WhatsApp-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Facebook-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group Instagram-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group

Х-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group  Threads ЛИПЦІ Gromada Group