Пам’ять полеглого під Липцями Захисника вшанували в Острозі: меморіальну дошку Денису Ціосю відкрили до других роковин загибелі

Він загинув 7 червня 2024 року під час бойового завдання в районі села Липці, рятуючи пораненого побратима.

Про це повідомило медіа https://ostrog.rayon.in.ua/.

Меморіальний захід відбувся на подвір’ї закладу, у якому навчався захисник, у неділю, 7 червня, зібравши родину, вчителів, побратимів, представників влади та небайдужих жителів громади.

«Кажуть, що час лікує, але є рани, які не підвладні часу. Є втрати, які назавжди змінюються обличчя наших міст, селищ, ваших родин і всієї держави. Сьогодні ми зібрались тут не просто як перехожі, і не просто як жителі однієї громади. Ми зібралися як свідки великої, трагічної і водночас героїчної епохи. Епохи, у яку нам випало жити, і в яку найкращі сини та доньки України жертовно віддають свої життя за саму можливість нашого існування», – говорили ведучі на початку меморіальної події.

Також мовилося про те, що полеглі захисники взяли на свої плечі важкий хрест війни і стали стіною, щоб захистити кожного.

Зворушливу постановку – діалог загиблого воїна з матір’ю – представили учні Острозького ліцею №1.

«Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою пам'яттю нашого земляка, чиє ім'я тепер назавжди викарбовано не лише в куточку нашого серця, а й на цьому граніті. Урочисте віче присвячене відкриттю меморіальної дошки випускнику ліцею Ціосю Денису Валерійовичу оголошуємо відкритим», – оголосили ліцеїстки.

Звучав Гімн України.

Ведучі розповіли про життєпис полеглого воїна.

Денис народився 19 січня 1988 року в селі Пушкіно Уссурійського району Приморського краю тодішньої РРФСР в родині етнічних українців. Згодом сім’я переїхала до Острога на Рівненщині, де хлопець провів дитинство.

Спочатку Денис закінчив Острозький ліцей №1, згодом опанував фах слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів і водія в Острозькому вищому професійному училищі.

У 2020-х роках здобував освіту за спеціальністю «національна безпека» в Національному університеті «Острозька академія». Працював на станції технічного обслуговування автомобілів у Рівному.

Після початку російської агресії навесні 2014 року Денис здійснив свою давню мрію стати професійним військовим – 19 березня 2014 року його призвали до лав Збройних Сил України.

З 2015 року чоловік брав участь в Антитерористичній операції на сході України. 25 лютого 2016 року захисник підписав контракт на військову службу в 130-му окремому розвідувальному батальйоні.

Денис служив розвідником до жовтня 2019 року, після чого був звільнений у запас у званні старшого сержанта.

Невдовзі повернувся до війська й уклав контракт із 8-м полком спеціального призначення Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.

З перших днів широкомасштабного вторгнення брав участь у відбитті збройної агресії РФ проти України.

Старший сержант Денис Ціось служив командиром 1-го відділення групи спецпризначення 8-го полку ССО, брав участь в обороні Київської області. У боях зазнав поранення, проте після лікування швидко повернувся у стрій.

У вересні 2022 року військовий брав участь у Слобожанському контрнаступі на Харківщині, визволяючи від окупантів Балаклію, Ізюм і Куп’янськ. З жовтня воював на Донеччині, де брав участь в обороні міста-фортеці Бахмут.

У боях під Бахмутом Денис зазнав ще одного поранення, однак наприкінці грудня 2022 року, після видужання, знову повернувся до бойових дій. З квітня 2024 року разом із побратимами боронив позиції на Харківщині.

7 червня 2024 року під час бойового завдання в районі села Липці на півночі Харківської області старший сержант Денис Ціось загинув, рятуючи пораненого побратима.

18 червня 2024 року в Острозі відбувся чин прощання і поховання військового на Алеї Героїв міського кладовища.

Денис Ціось нагороджений численними державними нагородами та відзнаками, зокрема орденами «За мужність» ІІІ та ІІ ступеня та «Золотим хрестом» Головнокомандувача Збройних Сил України.

21 лютого 2025 року Указом Президента України Денису Ціосу було присвоєно звання Герой України (посмертно) з врученням ордена «Золота Зірка». Найвищу державну нагороду родині Героя Володимир Зеленський вручив особисто.

Пам’ять про Героя шанують на його малій батьківщині. Зокрема, у Національному університеті «Острозька академія», де він навчався, заснували іменний стипендіальний грант пам’яті Героя України Дениса Ціося для студентів спеціальності «Національна безпека» серед військовослужбовців.

«Для громади він Герой, для побратимів – надійне плече і вірний друг, який ніколи не підвів у бою, а для рідних він залишається Всесвітом, який передчасно згас. Жодні гранітні плити, жодні слова і квіти не зможуть повернути матері сина, дружині – чоловіка, а дітям – батька. Але наш обов'язок зробити так, щоб його жертва ніколи не була марною. Щоб кожен, хто проходить повз це місце, схиляв голову і згадував, якою ціною дається воля», – говорили ведучі.

Почесне право відкрити меморіальну дошку було надане родині полеглого.

Спогадами про Дениса Ціося ділилася директорка Острозького ліцею №1 Руслана Лазарчук.

«Сьогодні на фасаді ліцею з'явилася ще одна меморіальна дошка. Це знак пам'яті, пошани і поваги нашому випускнику, герою України Ціосю Денису. Пам'ятаємо його веселим хлопчиком, який так само, як і всі, мріяв, так само, як і всі, жартував, так само, як і всі, любив. Денис обрав собі мирну професію, бо мріяв працювати на цій землі, трудитися задля своєї родини, своїх діток. Але нещадний ворог порушив його плани і забрав його життя. Сьогодні з хмаринки він дивиться на своїх діток і хоче звідти їх оберегти, захистити, бо хто ж, як не тато», – говорила Руслана Миколаївна.

Педагогиня також додала, що ми навіть не задумуємось над тим, що герої живуть поряд із нами, ходять одними і тими ж самими стежками, думають так, як ми.

«І ми навіть не помічаємо, що в цих людей таке велике серце. Серце, сповнене любові до рідної землі, любові до родини, до батьків, до дітей. Щира пошана, повага Денису. Щиро дякую батькам, які народили і виховали такого сина. Низький вам уклін», – додала Руслана Лазарчук

Заступник міського голови Острога Олександр Харчук говорив про те, що Денис Ціось обрав шлях воїна і пройшов найважчі бої на фронті.

«Сьогодні ми зібрались тут, щоб ушанувати пам'ять загиблого на війні з московським окупантом воїна-героя Дениса. Він, починаючи з 2014 року, став на захист нашої держави. Брав участь у найважчих боях, мав поранення, але залишався в строю. Він мав повне законне і моральне право залишитись зі своєю сім'єю, але обрав інший шлях – шлях воїна. І захищаючи свою сім'ю, захищаючи кожного з нас, присутніх сьогодні тут, захищаючи незалежність нашої держави, віддав найдорожче, що мав, – своє життя. І ми, відкриваючи сьогодні цю меморіальну дошку, робимо маленький крок у великій справі вічної пам'яті подвигу воїна-героя Дениса, яку ми маємо берегти собі і передавати для своїх нащадків», – наголосив Олександр Анатолійович.

Також на відкритті меморіальної дошки побували побратими Дениса Ціося, які служили разом із острожанином і приїхали підтримати родину.

«Я мав честь служити з Денисом в одному підрозділі. Ми разом служили недовго. Але за цей час Денис показав себе як один із найкращих воїнів, якого я взагалі бачив, знав і мав честь співпрацювати. Дякую батькам за сина! Дякую всім, хто зібрався тут і зберігає Дениса в своєму серці», – говорив один із побратимів.

 

Зворушливу промову виголосила сестра загиблого героя Анастасія Савчик.

«Від імені усієї родини хочу спочатку подякувати всім присутнім тут, що розділяєте з нами цей біль, сум і невимовну гордість за нашого Дениса. Ще будучи в стінах цієї школи, він був борцем за справедливість – завжди відстоював свою думку, захищав, слабших і ніколи не стверджувався за рахунок інших. Так само він і продовжував свою службу – доблесно, відважно, сміливо», – говорила пані Анастасія.

Жінка додала, що ніяк не могла повірити важкій утраті, що зараз родині залишилися спогади й світлини, а найголовніше – пам’ять.

«Ця дошка – один із методів пам'ятування геройства Дениса. Хочу також подякувати першим ініціаторам, завдяки кому ця дошка була відкрита. Це учні 11-го класу цієї школи. Вони звернулися про відкриття меморіальної дошки. І це надзвичайно важливо! незважаючи на те, що вони зіткнулися з бетонною глибою нашої державної бюрократії, вони проявили ініціативу. Не важливо, що думає бабуля 50-60-70 років. Важливо, що думає молодь, тому що Денис і воїни борються за їхнє майбутнє. Їм будувати цю країну», – підкреслила Анастасія Савчик.

Присутні поклали до меморіальної дошки живі квіти. Зі словами підтримки насамперед до родини звернулася уродженка Острога, виконавиця Kobzarka.

«Для мене велика честь сьогодні бути тут, тому що я знала Дениса і знала його як веселого, класного хлопця. Попри те, що втрата болить і через час, хочеться додати світлої ноти, світлої пам'яті, бо я впевнена, що він би радів саме такому нашому настрою», – говорила Олена.

Музикантка виконала дві пісні – «Ну що здавалося б слова» на слова Тараса Шевченка і «Чорне сонце Донбасу».

Також Олена бажала рідним і близьким, аби біль трохи стишився і переріс у світлу тугу.

Наприкінці заходу виступав ще один військовий. Спершу він подякував заступникові міського голови Острога Тарасові Хмаруку за допомогу в облаштуванні меморіального знака. Також військовий наголошував на тому, що треба єднатися навколо спільної мети, адже тільки так вдасться зберегти буде дім, Україну, батьківщину.

«Денисочка був втіленням гідного сина українського народу, почесним громадянином цього міста. Тому те, що ми можемо сьогодні вшанувати легендарну людину, справжнього воїна, – безцінно. Він жив не просто зі жагою, а з багаттям у серці. Він вибрав свій шлях. Його шлях не спіткав війну. Він вибрав її душею і серцем, бо знав, що за ним є теплий тил. І кожен із вас є таким тилом, куди хлопці хочуть повертатися, відчуваючи любов і підтримку», – говорив воїн.

Військовий закликав бути щирими, підтримувати військо і пам’ятати про полеглих не лише під час меморіальних заходів, а повсякчас.

«Настане день, коли назавжди замовкнуть гармати, небо очиститься від ворожих ракет, а в українські міста і села повернеться благословенний довгоочікуваний мир. Ми ще раз висловлюємо найглибші співчуття родині. Ваша втрата – це рана, яка кровоточитиме завжди. Але знайте: ваш син, чоловік, батько Ціось Денис Валерійович  тепер у лавах небесного воїнства, і він тримає небо над нами. Громада ніколи не забуде його подвигу», – підсумували ведучі наприкінці заходу.

 Також на місці була розташована скринька для благодійних внесків, оскільки родина оголосила збір кошів задля підтримки підрозділу, де служив Денис Ціось.

Земляків та всіх небайдужих закликають підтримати ініціативу та зробити свій посильний внесок у наближення перемоги:

    IBANUA663220010000026203380283703 Отримувач Савчик Анастасія Валеріївна (сестра) РНОКПП(ІПН) отримувача 3348606886

    банка

    4874100038150069 ( картка ) 

Читати також:

Фронт поруч Липецької громади: окупанти атакувати в районах Ізбицького, Зибиного й у бік Лимана

Противник штурмував позиції українських захисників в районі Липців

«Код літа: розкодовуємо літо разом»: у таборі дозвілля малювали і виготовляли квіти

Слідкуйте за ЛИПЦІ Gromada Group у соціальних мережах

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group    Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group    

Viber-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Facebook-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group Instagram-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group

Х-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group  Threads ЛИПЦІ Gromada Group