Ким мріяли стати школярі Щепкінської школи у 1936 році: до 90-річчя Липецького ліцею імені П. В. Щепкіна
Всi новини | | 287 | Автор: Андрій Домановський

Колаж ЛИПЦІ Gromada Group (створено за допомогою ШІ за попереднім описом)
Педагогом, агрономом, артисткою й танкістом хотіли стати липецькі школярі у 1936 році. До 90-річчя Липецького ліцею імені П. В. Щепкіна ЛИПЦІ Gromada Group знайомить читачів з учнівськими відповідями, які збереглися на сторінках районної газети «Колгоспник».
7 листопада 1936 року газета опублікувала матеріал «Батьки і діти». Редакція повідомляла, що звернулася до кількох школярів із запитанням, ким вони хотіли б стати, та надрукувала їхні відповіді.
Короткі учнівські тексти зберегли імена дітей, відомості про їхнє навчання та мрії щодо майбутньої професіїх. Серед опитаних були учні Липецької школи імені П. В. Щепкіна, а також діти, заклади яких названо середньою школою села Липці та першою Липецькою школою.
Читайте також:
Дев’ятикласниця середньої школи села Липці Наташа Чоломбитько хотіла продовжити навчання в педагогічному інституті. Її відповідь надрукували під заголовком «Буду педагогом»:
«По закінченні школи піду вчитись до педагогічного інституту. Буду педагогом, мене дуже цікавить ця справа».
Наташа пов’язувала своє майбутнє з тією професією, представники якої щодня навчали її саму.
Семикласник школи імені Щепкіна Коля Чубур розповідав, що його батьки працювали в колгоспі рядовими колгоспниками, а сам хлопець після школи збирався вчитися на агронома.
Його відповідь мала заголовок «Хочу бути оновлювачем землі» й завершувалася словами:
«Хочу бути оновлювачем колгоспної землі».
Читайте також:
Учениця восьмого класу першої Липецької школи Марія Сушко мріяла про сцену. Її відповідь має заголовок: «Моя мрія — стати артисткою».
«Я дуже люблю танцювати».
Марія писала, що мала успіхи в танцях, і після закінчення середньої школи збиралася вступити до балетної школи. Свою відповідь вона завершувала впевнено:
«Буду артисткою».
Учень Щепкінської школи Степан Хоменко пов’язував майбутнє з військовою службою. Його відповідь опублікували під заголовком «Буду червоним танкістом»:
«Я по закінченні школи піду до військової школи, вчитимусь на танкіста».
На відміну від інших відповідей, у підписі Степана зазначено лише школу — без класу. Текст починався з твердження про захист «соціалістичної батьківщини» як найпочесніший обов’язок громадянина СРСР.
На цій же шпальті «Колгоспника» надрукували ще одну учнівську замітку — «И жизнь хороша, и жить хорошо», підписану «Учень Хребтов Стьопа».
Цей хлопець навчався у п’ятому класі Колупаєвської школи. Він повідомляв, що вчився добре й мав майже всі відмітки «відмінно». Його професійною мрією була електротехніка:
«По закінченні середньої школи буду вчитись на інженера електрика».
Читайте також:
«Пішком з мішком!»: як у 1936 році затримували будівництво Липецької школи імені П. В. Щепкіна
Мрії дітей про майбутній фах газета подавала в характерному для радянської преси пропагандистському обрамленні.
Так, у вступі до матеріалу «Батьки і діти» можливість здобути вищу освіту пов’язували зі «сталінською Конституцією», а майбутнє школярів — із «життєдайним промінням Сталіна». Освітні перспективи дітей протиставляли неписьменності або малописьменності їхніх батьків.
Подібні мотиви містить і замітка учня Колупаєвської школи. Вона починалася словами:
«Діти нашої країни — це букет квітів».
Хлопець висловлював упевненість, що його мрія здійсниться завдяки турботі Сталіна. Розповідь про навчання завершувалася цитатою з поезії Володимира Маяковського, винесеною також у заголовок.
Опубліковані в газеті «Колгоспник» тексти зберегли мрії учнів у тому вигляді, в якому їх опублікувала радянська газета 1936 року. Вони є джерелом з історії освіти Липецької громади та показують, як тогочасна преса пов’язувала дитячі думки та сподівання з прославленням радянської влади.
Чи стали Наташа педагогом, Коля агрономом, Марія артисткою, Степан танкістом, а Стьопа інженером-електриком?
Можливо, читачі ЛИПЦІ Gromada Group зможуть і захочуть розповісти про це у коментарях до цього тексту в соціальній мережі Facebook.
Далі ЛИПЦІ Gromada Group наводить текст згаданих у цій замітці публікацій у газеті «Колгоспник».
* * *
БАТЬКИ І ДІТИ
В 1908 році вчитель П. В. Щепкін скаржився предводителю харківського дворянства князю Голіцину на те що мало вчиться селянських дітей, особливо дівчат. На це Голіцин відповів:
— Про що турбуєтесь: чим менше цього бидла вчиться тим краще.
І буржуазні «просвітителі» були вірні своїм словам. Ось чому до революції 70,3 процента населення району залишалося неписьменним.
Царська влада щедро фінансувала 14 церков і один монастир, що були наставлені для задурманювання трудящих, а на освіту відпускала мізерні копійки.
Зовсім інший стан з народною освітою маємо після революції.
Тоді як до революції вчилося по всьому району тільки 1540 дітей, то зараз вчиться близько 6000. І кожний учень мріє по закінченні школи вчитись далі, він знає, що йому сталінською Конституцією забезпечено право одержати вищу освіту.
Батьки в цих дітей зовсім неписьменні, або малописьменні. І їхні ж діти прагнуть до висот науки, бо вони знають, що над ними світить життєдайне проміння Сталіна. Ось чому вони з такою впевненістю говорять про своє майбутнє.
Редакція звернулась до декількох учнів з запитанням чим би вони хотіли бути. На це ми одержали такі відповіді.
БУДУ ПЕДАГОГОМ
Я вчуся в 9 класі середньої школи с. Липців. По закінченні школи піду вчитись до педагогічного інституту. Буду педагогом, мене дуже цікавить ця справа.
Наташа Чоломбитько
ХОЧУ БУТИ ОНОВЛЮВАЧЕМ ЗЕМЛІ
Мої батьки працюють в колгоспі рядовими колгоспниками. Я ж вчуся в VII класі школи ім. Щепкіна. По закінченні школи буду вчитись на агронома. Хочу бути оновлювачем колгоспної землі.
Коля Чубур
МОЯ МРІЯ — СТАТИ АРТИСТКОЮ
Я дуже люблю танцювати. Маю в цьому не погані успіхи. По закінченні середньої школи обов’язково вступлю до балетної школи. Буду артисткою.
Учениця 8 класа 1 липецької школи.
Марія Сушко
БУДУ ЧЕРВОНИМ ТАНКІСТОМ
Захист соціалістичної батьківщини — найпочесніший обов’язок громадянина СРСР. Я по закінченні школи піду до військової школи, вчитимусь на танкіста.
Учень щепкінської школи
Степан Хоменко

* * *
«И ЖИЗНЬ ХОРОША, И ЖИТЬ ХОРОШО»
Діти нашої країни — це букет квітів. Для нас скрізь — і в школі, і в технікумі, і в інституті широко розчинені двері.
Я вчусь у V класі колупаєвської школи. Вчусь добре, маю майже всі відмітки «відмінно».
По закінченні середньої школи буду вчитись на інженера електрика. І впевнений, що моя мрія здійсниться, бо за всіх нас добре дбає наш любий Йосиф Віссаріонович Сталін.
Мої батьки неписьменні. В темряві пройшло їхнє життя і це тому, що дитинство їхнє пройшло при царській владі.
Ми ж, радянські діти живемо в такій радості, що мимоволі хочеться повторювати співзвучні нашому дитинству слова великого поета В. Маяковського: «И жизнь хороша, и жить хорошо».
Учень Хребтов Стьопа

Джерело: «Батьки і діти»; «И жизнь хороша, и жить хорошо» // Колгоспник. 7 листопада 1936 року. №146 (632). С. 3.
Читайте також:
Слідкуйте за ЛИПЦІ Gromada Group у соціальних мережах
Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Viber-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Facebook-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group Instagram-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group
Х-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group Threads ЛИПЦІ Gromada Group
Слідкуйте за ЛИПЦІ Gromada Group у соціальних мережах
Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Viber-канал ЛИПЦІ Gromada Group
Facebook-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group Instagram-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group
Х-сторінка ЛИПЦІ Gromada Group Threads ЛИПЦІ Gromada Group
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз