«Докучлива казка» з Липців: про яку «свєту семеряжку» говорить оповідач

Всi новини | 16 листопада, 2025 у 15:43 | 370 | Автор: Антоніна Перебийніс

Чоловік у верхньому одязі / джерело: Володимир Щибря, Instagram

«Докучлива казка», записана у Липцях, розповідає про «дєда Сашку» та його «свєту семеряжку».

Про те, чому казка «докучлива» та про яку ж «свєту» вона оповідає, спеціально для ЛИПЦІ Gromada Group розповіла Валентина Сушко — кандидат історичних наук, доцент, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Національної Академії Наук України.

— «Докучливу казку», розповідала, Царство Душі, моя покійна баба Єфросинія Никифорівна Сушко з Кльованих.

Казка ця тому «докучлива», тому що вона увесь час повторюється й оповідач стежить за реакцією слухача, відповідає на неї — і знов переказує слово-в-слово ту самісіньку казку.

Вона зовсім коротенька:

«Жив-був дєд Сашка, була в нього свєта семеряжка, на сраці латочка, на голові костяна шапочка. Чи хороша моя казочка?».

Припустімо, слухач каже: «Хороша».

Тоді оповідач погоджується: «Ти кажеш хороша — і я кажу хороша. Але ж ось послухай: жив-був дєд Сашка, була в нього свєта семеряжка, на сраці латочка, на голові костяна шапочка. Чи хороша моя казочка?».

«Погана!» — каже слухач.

«Ти кажеш погана — і я кажу погана. Але ж жив-був дєд Сашка…»

Ти сердишся, ти б’єшся? І я серджуся, і я б’юся!

Так це могло повторюватися далі, допоки не захоче припинити той, хто розповідає таку казку.

Що ж це за «свєта семеряжка», яка була у діда Сашки?

У Липцях, так само як і по всій Слобожанщині, тримали овець. Про це згадують всі люди, яких я записувала, з якими я спілкувалася.

Це ті, хто ще пам’ятав і міг розповісти про початок ХХ і навіть кінець ХІХ століття, межу між ХІХ і ХХ століттями.

Тоді люди сезонно займалися сільським господарством, а взимку могли вдаватися до ремесла — шили чоботи або свити, які були верхнім зимовим одягом.

Свити могли бути білими, тонкими, гарними — такі справлялися тоді, коли дівка на виданні. У парадних свитах ходили на люди — йшли до церкви, їхали на ярмарок.

А могли бути свити з грубої вовни, так звані сермяжні свити, які вдягали, коли поралися по господарству. В таких свитах ходили до тих же овець, коней або биків, чи їхали в лісок нарубати дров.

Ці сермяжні свити часто були теплішими і зовсім не такими гарними, як парадні. Тому й берегли їх значно менше.

Звідси й узялася в казці» з Липець «свєта семеряжка», яка насправді була спочатку свитою-сермяжкою, сермяжною свитою.

Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.

Читати також:

Втричі більше «так»: коментар до підсумків опитування про думки щодо майбутнього Липецької громади

Загинув поблизу Липців: спогади про Антона «Бандераса» Бондаренка оприлюднили у «Хартії»

Акція «Свічка пам’яті» у Липецькій громаді: сільрада запрошує долучитися до вшанування жертв Голодомору

Слідкуйте за ЛИПЦІ Gromada Group у соціальних мережах

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group